Норми діоксинів у навколишньому середовищі

Транскордонні проблеми токсикології довкілля

Стан загрози людині, що зумовлений забрудненням навколишнього середовища сполуками з групи діоксинів, визначається на під-

ставі величини денної дози, що є небезпечною для людини. Величина цієї дози оцінюється так, як би при її вживанні протягом всього життя не виявилися б симптоми отруєння. Що ж до її кількісної величини, то тут існують дуже істотні розбіжності. Агентство охорони здоров'я СИТА пропонує визначити її на рівні 0,006 pq/кг/день, Агентство контролю продуктів харчування і ліків США – 0,06 pq/кг/день, Світова організація здоров'я (ВОЗ) – 10 pq/кг/ тиждень, Міністерство здоров'я Німеччини – 1-10 pq/кг/тиждень. Норми ЄГУ припускають концентрацію ТХДД у повітрі не більше ніж 0,4 pq/м*, у воді – 0,06 pq/дм3, у ґрунті – 0,02 рг/кг. Дозволений рівень емісії для розгляденої групи, згідно із нормами ЄГУ, складає 0,1 TEF/m3.

Як резюме – діоксини та наслідки дії

Таким чином, "діоксини" – це узагальнена "в народі" назва цілої групи сполук різних хімічних класів: діоксинів, фуранів і біфенілів. Подібність їхня полягає в тому, що всі вони належать до "ароматичних" сполук і всі вони містять атоми хлору. Але, найголовніше, вони є "суперекотоксикантами", при цьому однаково впливаючи на здоров'я людини. Існують ще деякі токсичні речовини, які діють так само, їх називають діоксиноподібними сполуками (ДПС). Повна назва трьох складових терміна діоксини є такою: поліхлордібензо-пара-діоксини (ПХДД), поліхлордібензофурани (ПХДФ) і поліхлорбіфеніли (ПХБ). Дуже часто ПХБ нібито виділяють, відособлюючи їх, та говорять про діоксини і ПХБ, або про діоксини/фурани і ПХБ.

Діоксин посідає четверте місце з-поміж найвідоміших токсичних речовин. Окрім того, він в 10 тисяч разів є більш токсичним, ніж бойова отруйна речовина – діізопропілфторфосфонат.

З одного боку, токсину властива висока токсичність, а з іншого боку, він характеризується досить низькими концентраціями в об'єктах навколишнього середовища.

Мінімальна токсична доза діоксину для людини при одноразовому введені може бути в межах 0,1-1,0 мкг/кг. Заданими інших авторів, розрахункова середня смертельна доза діоксину (ЛД50) при одноразовому потраплянні до організму дорівнює 70 мкг/кг ваги тіла; доза, що діє мінімально, орієнтовно складає 1 мкг/кг, що значно нижче порівняно з відповідними дозами всіх відомих синтетичних отрут.

Небезпека діоксинів є похідною від їхньої токсичності.

Відбувається зміна біохімії людей, які зазнали впливу діоксинів. Змінюються реакції на зовнішні подразники, компенсаторні механізми, імунні відповіді. З'являються клінічні симптоми патології з боку органів дихання, серцево-судинної системи, шлунково-кишечного тракту, підшлункової залози, органів зору, шкіри, а також до підвищеної чутливості до інфекційних захворювань. Сюди ж треба додати імунно-депресивний стан зі зниженою функцією специфічного захисту. Разом із біохімічними і гормональними змінами значна роль належить виснаженню резервних можливостей систем організму; формується новий рівень їхнього функціонування, коли організм здатен відповідати адекватно лише на незначні навантаження. При більш інтенсивних навантаженнях і/або впливі інших несприятливих чинників неадекватні відповіді різних систем організму в людей, що зазнали впливу діоксинів, можуть призвести до розвитку різноманітних значущих з медичного погляду патологічних станів. Тобто у звичайній ситуації від організму такої людини можна очікувати цілком неадекватної реакції. Так, людині дають ліки, а для неї ця виявляється отрутою. При цьому в її крові вже може і не бути діоксинів, але діоксиновий чинник продовжує діяти.

Діоксини насамперед вражають жінок і дітей. Найсильніше страждає реалізація репродуктивних функцій організму, і діти, які ще не народилися, перетворюються на потвори.

Як і при СНІДі, люди вмирають не від діоксинів, а від тих хвороб, які вражають їх отруєний організм із послабленою внаслідок цього імунною системою. Невипадково журналісти називають діоксини хімічним СНІДом.

Група, що має назву діоксини, охоплює 419 різноманітних сполук [14]. З-поміж них 28 сполук є надзвичайно небезпечними, але за токсичністю вони сильно відрізняються – від супертоксичного ТХДД до "просто" токсичного октахлордібензофурану або ще менш токсичних ПХБ. На жаль, у природі, у викидах промислових підприємств всі вони перемішані у різноманітних поєднаннях, що робить проблему їхнього розпізнавання надзвичайно складною, особливо якщо врахувати, в яких мізерних кількостях вони зустрічаються.

Найбільшу кількість діоксинів ми отримуємо разом із їжею, особливо з м'ясом і молочними продуктами. Окрім їжі, діоксини потрапляють також до організму з повітря і разом з пилом (2,2 і 0,8 пг/день відповідно). Питна вода не вносить помітного внеску до загальної суми діоксинів, що потрапляють до організму людини.

Діоксини завжди утворюються при високих температурах у присутності атомів хлору. Виняток становить, мабуть, тільки виробництво целюлози, при якому діоксини утворюються при не дуже високих температурах. Діоксини дуже стійкі і руйнуються при температурах вище 1000 ОС. Вивчення джерел викидів діоксинів пов'язане з проблемою утилізації промислових і побутових відходів, зокрема їхнього спалювання.

Наступний розділ:

Розділ 5. ПЕСТИЦИДИ


В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Транскордонні проблеми токсикології довкілля» автора Автор невідомий на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Норми діоксинів у навколишньому середовищі“ на сторінці 1. Приємного читання.

Зміст

  • ПЕРЕДМОВА

  • Розділ 1. ТОКСИКОЛОГІЯ – БАЗОВІ ПОНЯТТЯ

  • Чинники, які зумовлюють токсичність

  • Токсикологія навколишнього середовища

  • Токсичний ефект

  • Метаболізм токсинів

  • Методи дослідження токсичності

  • Токсичний вплив ксенобіотиків

  • Мутагенний вплив

  • Алергійний вплив

  • Критерії оцінки впливу токсикантів на екосистеми

  • Розділ 2. ВАЖКІ МЕТАЛИ (ВМ) В НАВКОЛИШНЬОМУ СЕРЕДОВИЩІ

  • Характеристики токсичних металів

  • Токсичність важких металів

  • Метали у воді

  • Фізико-хімічні рівноваги іонів металів у водному середовищі

  • Метали в ґрунті

  • Метали в повітрі

  • Характеристика окремих важких металів у навколишньому середовищі

  • Токсичність

  • Свинець

  • Токсичність свинцю і його сполук

  • Кадмій

  • Токсичність кадмію і його сполук

  • Хром

  • Токсичність хрому та його сполук

  • Розділ 3. ПОЛІЯДЕРНІ АРОМАТИЧНІ ВУГЛЕВОДНІ (ПАВ)

  • Джерела забруднень ПАВ

  • ПАВ у водному середовищі

  • ПАВ у ґрунті

  • ПАВ в атмосфері

  • ПАВ у продуктах харчування

  • Токсичність ПАВ

  • Розділ 4. ХЛОРОВАНІ ОРГАНІЧНІ СПОЛУКИ (ХОС)

  • Галогеновуглеводні в навколишньому середовищі

  • Токсичність галогеновуглеводнів

  • Фреони

  • Поліхлорбіфеніл

  • Токсичність біфенілу

  • Діоксини

  • Джерела діоксинів у навколишньому середовищі

  • Спалювання відходів і діоксинів

  • Токсичність діоксинів

  • Діоксини в навколишньому середовищі

  • Норми діоксинів у навколишньому середовищі
  • Розділ 5. ПЕСТИЦИДИ

  • Джерела забруднень навколишнього середовища пестицидами

  • Фізико-хімічні перетворення пестицидів у навколишньому середовищі

  • Ґрунтове середовище

  • Повітряне середовище

  • Унормування концентрацій пестицидів

  • Характеристика окремих пестицидів

  • Гексахлорциклогексан (ГХЦГ)

  • Розділ 6. ПОВЕРХНЕВО-АКТИВНІ РЕЧОВИНИ (ПАР)

  • Детергенти в навколишньому середовищі

  • Розділ 7. РАДІОНУКЛІДИ В НАВКОЛИШНЬОМУ СЕРЕДОВИЩІ

  • Одиниці випромінювання

  • Джерела випромінювання

  • Біологічний вплив іонізуючого випромінювання

  • Ядерна енергетика

  • Розділ 8. НАФТОГАЗОПРОДУКТИ, НАФТОШЛАМИ

  • Розділ 9. ХІМІЧНА ЗБРОЯ (ХЗ) ЯК ЧИННИК ВІДТЯГНУТОЇ КАТАСТРОФИ

  • Методи знищення (поховання) хімічної зброї (отруйних речовин)

  • Розділ 10. ПРОБЛЕМИ НОРМУВАННЯ РІВНЯ ВПЛИВУ ТЕХНОГЕННИХ ЧИННИКІВ І ЗАХИСТ НАВКОЛИШНЬОГО СЕРЕДОВИЩА

  • Недоліки нормативних показників, що використовуються

  • Рекомендовані нормативні показники

  • БІОЛОГІЧНІ МЕТОДИ КОНТРОЛЮ ДІЇ ЕКОТОКСИКАНТІВ

  • Вимоги, які висуваються до біоіндикаторів

  • Біоіндикація забруднень наземних екосистем

  • Ґрунтова мезофауна

  • Біоіндикація в прісноводних екосистемах

  • Морські екосистеми

  • Біотестування і біоідентифікація забруднень

  • ПРОБЛЕМИ ТРАНСКОРДОННОГО ПЕРЕНОСУ ЗАБРУДНЮВАЧІВ

  • Забруднення повітря

  • Забруднення повітря автомобілями

  • Транскордонне забруднення повітря сполуками сірки та азоту

  • Методологія підходу до вирішення питань попередження забруднення атмосфери

  • Нормування в області радіаційної безпеки

  • Забруднення води

  • Транскордонні переноси "брудної дюжини"

  • Глобальний смог над Землею

  • Оцінка основних шляхів перенесення забруднюючих речовин

  • "Візьмемось за руки, друзі, щоб не пропасти поодинці!" (Б. Окуджава)

  • ГЛОСАРІЙ