TextBook — Я ж просила довіритися мені. Попереджала про небезпеку. Ця небезпека — просто спектакль, — Тереза посміхнулася, та так мило, що Томас мало не пробачив їй усе.
— Ага… Щось не надто прикидалася, вибиваючи з мене дрист своїм списом і кидаючи мене в газову камеру, — Томас не міг приховати недовіри, що вирувала в серці. Він глянув на Ариса: новачок зніяковів, ніби підслухав чужу, дуже особисту розмову.
— Пробач, — промовив Арис.
— Чому ти не сказав, що ми з тобою знайомі? Як… — Томас не міг дібрати слів.
— Томе, це все був спектакль, — промовила Тереза. — Повір. Нам ще на початку пообіцяли, що ти не помреш. Що ця кімната служить для чогось важливого, а потім усе закінчиться. Пробач мене.
Томас обернувся до відчинених дверей.
— Мені треба подумати.
Тереза благала пробачити — за все й відразу, — й інстинкт підказував вгамувати гіркі почуття. Але це так важко!
— То що з тобою було? — поцікавилася Тереза.
Томас подивився їй у вічі.
— Ні, спершу все розповіси ти, а потім уже я. Думаю, заслужив на це.
Тереза хотіла взяти його за руку, але Томас не дозволив — удав, ніби хоче почухати шию. Помітивши біль на її обличчі, він відчув слабеньку радість помсти.
— Слухай, — мовила Тереза. — Ти маєш рацію, ми повинні порозумітися. Тепер уже можна все розповісти — хоч ми й не знаємо, навіщо все це.
Арис відкашлявся — явно хотів утрутитися.
— Ліпше побалакати на ходу. Чи на бігу. Залишилося всього кілька годин. Сьогодні вирішальний день.
Остання фраза вивела Томаса зі ступору. Глянувши на годинник, він побачив: залишилося всього п’ять з половиною годин. Якщо Арис каже правду, то вони досягли фіналу двотижневого Випробування. Томас утратив лік часу і не знав, скільки провалявся в газовій камері. І якщо не встигнути до прихистку, решта вже не матиме ніякого значення. Залишалося сподіватися, що Мінхо і глейдери дісталися фінішу.
— Гаразд, залишмо з’ясування стосунків на потім, — погодився Томас. — Зовні щось змінилося? Ну, я в темряві тоді бачив, що…
— Атож, — перебила його Тереза. — Ніякої будівлі немає. Жодного сліду. Вдень все виглядає навіть гірше: довкола сама пустка, якій кінця-краю не видно. Ні деревця, ні пагорба — який там прихисток!
Томас перевів погляд на Ариса, потім знову на Терезу.
— Тоді що нам робити? Куди йти? — спитав він — і тут подумав про Мінхо, Ньюта, глейдерів, Бренду й Хорхе. — Ви решту бачили?
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Той, що біжить лабіринтом. Випробування вогнем» автора Джеймс Дешнер на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Розділ 54“ на сторінці 2. Приємного читання.