Розділ 31

— Вставай, — пошепки наказала вона.

Вони водночас підскочили на ноги. Тихо й швидко зібрали наплічники, Бренда ще раз стрельнула ліхтариком у коридор. Порожньо.

— Може, перевіримо, що там? — у тиші тунелів її голос прозвучав дуже гучно. Якщо хтось причаївся в коридорі, міг розчути їхню розмову.

— Перевіримо? — давно вже Томасові не пропонували такої безглуздої ідеї.— Ні, сама сказала, що треба вшиватися.

— Що? Ти хочеш, щоб нас і далі переслідували? Зібрали дружків і засідку нам влаштували? Ліпше вже зараз про них подбати.

Схопивши Бренду за руку, Томас змусив її спрямувати промінь ліхтарика в підлогу і, нахилившись, зашепотів на вухо:

— А раптом це пастка? Коли ми йшли, на підлозі там не було жодного скельця. Це означає, що лампочки на стелі б’є той, хто йде за нами.

— Якщо у них достатньо людей для нападу, — заперечила Бренда, — то навіщо тоді нас заманювати в пастку? Безглуздо. Можна вбити нас і тут.

Томас поміркував. Що ж, Бренда має рацію.

— В такому разі ще безглуздіше сидіти тут і ляси точити. Що робитимемо?

— Ми просто… — Бренда націлила ліхтарик у коридор — й замовкла. Очі її розширилися від жаху.

Томас різко обернувся.

На самому кордоні світлового кола стояв чоловік.

Він нагадував привида — щось у ньому було геть неприродне. Нахилившись праворуч, чужинець легенько сіпав лівою ногою, наче у нього нервовий тик. Пальці лівої руки раз у раз стискалися. Чоловік був одягнений у темний костюм — колись охайний і елегантний, а тепер брудний і пошарпаний. Штани на колінах були мокрі чи то від води, чи то від якоїсь гидоти.

А це все Томас помітив мигцем. Найбільше уваги привертала до себе голова. Томас дивився на неї, мов зачарований. Череп був лисий, наче з нього повидирали волосся, залишивши на його місці криваві струпи. Обличчя було бліде й мокре, все у шрамах і виразках. На місці одного ока зяяло криваве місиво. Носа теж не було — Томас роздивився дві щілинки під жахливо пошрамованою шкірою.

А його рот! Губи розтягнулися, у вищирі оголивши блискучі білі зуби, міцно зціплені. Переводячи погляд з Бренди на Томаса, чоловік злобно поблискував уцілілим оком.

А потім чоловік щось булькітливо промовив, аж Томас поїжився. Всього кілька слів, але були вони настільки абсурдні й недоречні, що від цього зробилося тільки страшніше.

— Певне, біс відтяв мій ніс.