Розділ 63

— Дійсно. До 1965 року не було жодних ознак того, що щось не так. Саме того року почали зникати члени Клубу. Спочатку ми вважали, що їх просто вбивають, залишаючи тіла в безіменних могилах — таке вже траплялося раніше, коли уряд виявляв до нас завеликий інтерес… і траплятиметься, напевно, й надалі. Але коли ми померли й повернулися до життя, ми виявили значно страшніші речі. Тим, кого викрадали, перед смертю знищували пам'ять, а таку форму смерті наш Клуб не може ігнорувати. Тут, у Пекіні, ми втратили одинадцять членів через Забуття й двох через смерть до народження.

— Судячи з того, що я дізнався про інші Клуби, — тихо відповів я, — це досить типова історія.

— Є певні закономірності, — додала вона, кивнувши. — З убитих до народження ніхто не мав народитися раніше 1896 року. З цього виходить, що вбивця занадто молодий, щоб діяти раніше. Зважаючи на те, що свідомість і пам'ять повертаються у віці чотири-п'ять років…

— Наш убивця народжується приблизно в 1890 році, так, — пробурмотів я.

Вона знову стримано кивнула. Ми повернули за ріг. Назустріч нам рухався натовп студентів, які поспішали на лекції. Кілька груп крокували разом, несучи велетенські транспаранти «СТУДЕНТИ, ЄДНАЙТЕСЯ ДЛЯ ВЕЛИКОГО СТРИБКА ВПЕРЕД!» та інші ознаки майбутнього лиха.

— Вбивства до народження спрямовані перш за все проти старіших членів Клубу, — продовжувала вона. — Таке враження, що за мету поставили знищення найактивніших членів, які мали можливість втрутитися на початку двадцятого століття. Авжеж, їхнє вбивство впливає на майбутні покоління, які вражені цією втратою значно сильніше, ніж якщо б убили, приміром, вас або мене.

— Ви занадто суворі до себе, — спробував я трохи розрядити напругу, але вона ніяк не відреагувала.

— У 1931 році спостерігається швидке прискорення вбивств до народження. Якщо до цього втрати Клубу дорівнювалися приблизно шести особам на рік і відбувалися здебільшого в Європі та Америці, то в 1931-му не народжується десятеро, троє з яких в Африці, а двоє — в Азії.

— Вбивця подорослішав, — припустив я, — і став більш активним? — але ще до того, як мої губи закінчили вимовляти ці слова, я відкинув це припущення на користь іншого — простішого й більш очевидного. — До вбивств долучається інший калачакра, який народжується пізніше.

Я зітхнув. Авжеж, я знав, хто це.

— Це видається більш імовірним, — погодилася вона. — Рік, у якому спостерігається сплеск убивств, каже про народження близько 1925 року.

Так, цілком імовірно, що Вінсент народився саме цього року.

— Як щодо актів Забуття? — спитав я. — Чи є в них якісь закономірності?

— Вони почалися 1953 року, першим був Ленінградський Клуб Хронос. Спочатку ми припустили, що цей Клуб зазнав політичного переслідування лінійними, але в 1966 році було завдано ударів по Москві та Києву: вісімдесят відсотків членів цих Клубів викрадено, їхню пам'ять стерто, тіла знищено.

— Вісімдесят відсотків? — я не зміг приховати своє приголомшення. — Так багато?

— Виконавець вочевидь стежив за діяльністю Клубу впродовж довгого часу, збираючи інформацію про членів. До 1967 року зазнають удару більшість Клубів Європи, п'ять Клубів в Америці, три Клуби в Азії. Тих членів, хто вберігся, відправлено в підпілля, всі Клуби оголошено закритими до 2070 року, бо на той час нападник, як вважається, вже помре. Наступним поколінням залишені повідомлення в камені, що попереджають їх про небезпеку. Відповіді від них поки що не отримано.

Поки дівчина розповідала, в моїй голові вирували думки. Я знав, що ситуація погана, знав, що Вінсент простягнув свої щупальці далеко, але настільки? Масштаб його діяльності був таким, який я навіть не вважав можливим.

— До 1973 року напади на нас сповільнюються завдяки вжитим нами заходам захисту, але ті, хто ставився до своєї безпеки недостатньо серйозно, досі ризикували зазнати Забуття. У 1975 році Пекінський Клуб Хронос видав останній бюлетень, в якому рекомендував усім, хто вижив, негайно покінчити з собою, щоб уникнути переслідування в цьому житті. На жаль… — куточок її рота сіпнувся, можливо від суму, — ми не передбачили, що після масового Забуття наш ворог вдасться до знищення багатьох з нас до народження. Ми вважали, що проти нас діє лінійне агентство, можливо, якийсь уряд, що дізнався про наше існування. Ми не розуміли, що вбивця може бути одним з нас. Втрати були надзвичайні. Ми намагалися з'ясувати, хто на нас нападає, хто нас убиває, але цей… злочин… був спланований, організований і виконаний з рішучою жорстокістю, яка приголомшила нас. Напевно, ми були самовдоволені. Ми були ліниві. Більше нас зненацька не захоплять.

Якийсь час ми йшли мовчки. Я досі був надто вражений, щоб говорити. Скільки я пропустив завдяки своїй ранній смерті? І в якій мірі глобальна атака Вінсента на Клуби Хронос була наслідком моїх дій, моєї відмови співпрацювати та погрози викрити його перед усіма? Атака вочевидь планувалася дуже довго, але хіба я не був частково відповідальний за те, що її було розпочато?

— Смерті до народження, — зрештою сказав я. — Якщо вони відбуваються починаючи з 1896 року цього життя, ви мали п'ятдесят років на розслідування. Вам вдалося щось знайти?