Розділ 17

— Авжеж немає! Чиста наука є логічним процесом дедукції та експериментального дослідження подій, які можна спостерігати — не більше й не менше. У ній не буває ні доброго, ні злого, а самі лише «правильно» та «неправильно» в математичному сенсі. Причиною етичних дебатів є те, що люди роблять з наукою, але справжній науковець не має перейматися цим. Залиште це політикам і філософам.

— Чи ви застрелили б Гітлера? — спитав я.

Він насупився:

— Ми ж нібито щойно погодилися, що існує ймовірність, що таке втручання в час може знищити Всесвіт?

— Але також ми зійшлися на існуванні ймовірності альтернативного всесвіту, який ви можете врятувати від жахів війни, — відповів я. — Ми навіть припустили ймовірність того, що ви самі житимете в цьому мирі, якщо забути про парадокс.

Він постукотів пальцями по краю підлокітника, а потім різко сказав:

— Необхідно зважувати й на соціальні та економічні сили. Чи був Гітлер єдиною причиною війни? Як на мою думку — ні.

— Але напрямок, яким пішла війна?..

— У тому-то й річ! — вигукнув він, і його брови знов почали танцювати. — Якщо я вирішу застрелити Гітлера, звідки мені знати, що хтось інший, хто має менше бажання воювати посеред зими в Росії, брати в облогу міста мінімальної стратегічної цінності коштом сотень тисяч життів або бомбардувати Лондон замість його аеродромів — звідки мені знати, що цей інший, більш розумний мілітарист не з'явиться за тих умов?

— Ви стверджуєте, що складність виправдовує відмову діяти?

— Я стверджую… Я стверджую… — застогнав він, розчаровано опустивши руки з підлокітників. — Я стверджую, що саме ці гіпотетичні філософствування порушують цілісність вашої хорошої в інших відношеннях статті.

Він замовкнув, і якийсь час я насолоджувався мовчанням, бо був стомлений ще до його візиту. Вінсент дивився у вогонь і мав такий вигляд, ніби сидів тут у моєму кріслі все своє життя й був одним з предметів меблів.

— Хочете випити? — зрештою спитав я.

— А що ви п'єте?

— Віскі.

— Я вже й так забагато випив…

— Я не скажу швейцарові.

Коротке вагання, а потім:

— Дякую.

Я налив йому віскі, а коли він взяв його, я спитав: