Розділ 6. СУТНІСТЬ, МЕТА І ЗАВДАННЯ РЕГІОНАЛЬНОЇ ЕКОНОМІЧНОЇ ПОЛІТИКИ

6.1. Державна регіональна економічна політика: поняття, суть

Державна регіональна економічна політика — це сукупність організаційних, правових та економічних заходів, які здійснюються державою у сфері регіонального розвитку країни відповідно до її поточних і стратегічних цілей. Ці заходи спрямовуються на стимулювання ефективного розвитку і розміщення продуктивних сил окремих регіонів, раціональне використання природного, виробничого і трудового потенціалу, створення нормальних (здорових) умов життєдіяльності населення, забезпечення екологічної безпеки та вдосконалення територіальної організації суспільства.

Державна регіональна економічна політика є складовою державної регіональної політики, яка охоплює як економічний, так і соціальний, демографічний, екологічний, поселенський і науково-технічний аспекти. Необхідність розробки і реалізації державної регіональної політики зумовлена наявністю значних відмінностей і суперечностей між окремими регіонами, що особливо чітко виявляються в сучасних умовах. У нашій країні мають місце значні відмінності між рівнями концентрації промисловості в окремих регіонах, що безпосередньо впливає на рівень життя населення, екологічну ситуацію, умови життєдіяльності населення. В економічному аспекті високий рівень концентрації промисловості в окремих регіонах на сьогодні не супроводжується аналогічним рівнем ефективності функціонування господарства цих регіонів. На особливу увагу заслуговує економічна ситуація в старопромислових регіонах, яка значною мірою склалася історично і зумовлена насамперед їх моноспеціалізацією. Загострення економічних, екологічних і соціальних проблем у цих регіонах потребує регулювання їх розвитку шляхом встановлення відповідних пріоритетів, тобто віддання переваги окремим галузям господарства або видам діяльності. В сучасних умовах особливо актуальною проблемою в окремих регіонах, як і в державі в цілому, є забезпечення населення робочими місцями, тобто розвиток галузей і видів діяльності, які мають запобігти масовому вивільненню робочої сили і одночасно сприяти створенню нових робочих місць. Забезпечення оптимальної зайнятості населення є важливою умовою економічної стабільності в державі, запорукою сталого економічного розвитку проведення активної регіональної політики в умовах реформування в країні відносин власності, реструктуризації економіки, передбачає розроблення окремих програм, що базуються на пріоритетах, які встановлює держава для окремих регіонів.

В цілому варто зауважити, що державна регіональна політика є складовою соціально-економічних перетворень, які здійснюються в нашій державі протягом останніх років. Становлення незалежності України, її економічна безпека значною мірою залежать від державницького підходу при вирішенні регіональних проблем, від правильного вибору основних напрямів регіональної економічної політики.

Основні напрями державної регіональної економічної політики визначає вищий орган законодавчої влади — Верховна Рада України. Щоправда попередньо Верховна Рада має затвердити концепцію розвитку і розміщення продуктивних сил країни в цілому, а також концептуальні підходи щодо розвитку економіки окремих регіонів. На найвищому рівні мають затверджуватися і регіональні програми розвитку і розміщення продуктивних сил депресивних регіонів.

Особливо актуальною проблемою є розроблення регіональних програм в умовах реструктуризації економіки, коли необхідно перекваліфікувати, перерозподілити сотні тисяч економічно активного населення, створити для них нові робочі місця. Варто взяти до уваги можливості й проблеми територіального перерозподілу населення, що досить чітко прослідковується на прикладі АР Крим.

6.2. Суб'єкти й об'єкти державної регіональної економічної політики

Суб'єктами державної регіональної економічної політики виступають центральні та місцеві органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування, які в межах своєї компетенції вирішують питання, пов'язані із соціально-економічним розвитком регіонів.

Об'єктами державної регіональної економічної політики є територіальні утворення, у межах яких здійснюється державне управління та місцеве самоврядування. Склад цих об'єктів визначається адміністративно-територіальним устроєм та економічним районуванням України.

Державна регіональна економічна політика передбачає поєднання широких повноважень місцевих органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування з координуючою роллю держави для забезпечення збалансованого розвитку господарства і стабілізації соціально-економічної ситуації в кожному регіоні.

6.3. Принципи та мета державної регіональної економічної політики

6.4. Завдання державної регіональної економічної політики

6.5. Управління регіональним розвитком

Досить важливою сферою розмежування повноважень центральних органів влади й органів місцевого самоврядування є управління економікою, підвищення якості прогнозування і посилення керованості економічними процесами.

Визначення, розмежування і закріплення повноважень органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування у сфері управління економікою регламентується Конституцією України, Законом України "Про місцеве самоврядування в Україні", іншими законодавчими та нормативними актами України.

Повноваження виконавчої влади складаються з повноважень органів виконавчої влади (Кабінет Міністрів України, міністерства, державні комітети та інші органи центральної влади) та повноважень Ради міністрів АР Крим, місцевих органів виконавчої влади (обласні. Київська і Севастопольська міські, районні, районні у містах Києві і Севастополі державні адміністрації, сільські, селищні, міські, районні і обласні ради і відповідні виконавчі комітети). Обсяг повноважень сільських, селищних і міських рад делегований їм Законом України "Про місцеве самоврядування в Україні”.

Повноваження рівнів влади у сфері управління економікою ґрунтуються на трьох основних принципах:

— визначення і розмежування повноважень між органами виконавчої влади і органами місцевого самоврядування;

— підпорядкування в системі органів виконавчої влади і у сфері реалізації делегованих повноважень виконавчої влади;