Розділ «13.2. Донецький економічний район»

Регіональна економіка

Район займає крайній схід України, межує з Російською Федерацією, Придніпровським та Північно-Східним економічними районами України. З півдня омивається Азовським морем. Особливу роль у розвитку регіону відіграє розташування на його території Донецького вугільного басейну. Вугілля Донбасу стало основою формування тут Донецького територіально-виробничого комплексу з переважаючою спеціалізацією у розвитку добувних і пов'язаних з ними переробних галузей (рис. 13.2).

Регіон виділяється найвищою в країні концентрацією населення, виробництва, особливо важкої промисловості — "Український Рур". Займаючи порівняно незначну територію, район посідає перше місце за обсягами промислового виробництва та скупченням підприємств в Україні. На нього припадає біля 17 % ВВП України (див. табл. 13.1).

Донецький економічний район

Рис. 13.2. Донецький економічний район


Природні умови і ресурси



Населення



Господарство району


Є складним комплексом, в якому переважає важка промисловість. Регіон виробляє близько 1/4 промислової продукції України, в тому числі 15 % електроенергії, 65 — палива, 43 — продукції чорної металургії, 13 — машинобудування, 24 % — цементу тощо.

Провідна галузь господарства району — вугільна промисловість, яка видобуває близько 90 % українського вугілля. В останні роки спостерігається скорочення видобутку вугілля, що пов'язано зі складними умовами залягання і малою потужністю пластів, погіршенням стану шахтного фонду, недостатніми капіталовкладеннями, неефективним управлінням галуззю.

На основі місцевого палива в регіоні сформувалась потужна теплоенергетика. Тут працюють такі великі електростанції, як Вуглегірська, Зуївська, Луганська, Старобешівська, Курахівська та ін., які виробляють майже 30 млрд кВт * год електроенергії в рік.

Традиційно регіон є другим в Україні (після Придніпров'я) за обсягами виробництва чорних металів. Найбільші підприємства галузі знаходяться в Маріуполі, Алчевську, Харцизьку, Макіївці, Луганську, Алмазному, Донецьку, Краматорську. З чорною металургією пов'язане коксохімічне виробництво в Горлівці, Авдіївці, Макіївці, Алчевську, Стаханові, а також виробництво вогнетривів (Часів Яр, Дружківка, Новотроїцьк, Костянтинівна, Микитівна та ін.).

Кольорова металургія регіону представлена виробництвом цинку та свинцю в Костянтинівні, алюмінієвих сплавів — у Свердловську, прокату міді та алюмінію із брухту — в Артемівську. Потужності цих виробництв невеликі.

Машинобудування району має високий рівень спеціалізації. Більшість підприємств виробляють устаткування для гірничої промисловості, металургії. Найбільші центри важкого машинобудування — Маріуполь, Краматорськ, Дружківка, Горлівка, Ясинувата, Антрацит, Харцизьк, Слов'янськ, Донецьк.

Важливе місце посідає і виробництво устаткування для залізниць. В Луганську тепловозобудівний завод випускає тепловози, електровози, електрички, дизель-поїзди, трамваї. Підприємства галузі розташовані також в Авдіївці, Стаханові (вагонобудівні заводи), Донецьку.

Устаткування для хімічної промисловості продукують у Слов'янську, Сніжному, Кремінній.

Більшість підприємств машинобудування регіону унікальні, як, наприклад, виробництво кранів у Краматорську чи виготовлення побутових холодильників і морозильних камер у Донецьку.

У районі сконцентровано 1 /3 потужностей хімічної та нафтохімічної промисловості країни. У Лисичанську знаходиться найбільше нафтопереробне підприємство України. Крім того, тут є потужне підприємство з виробництва соди. Содовий завод діє також у Слов'янську. В Сєвєродонецьку підприємство ВО "Азот" виготовляє азотні добрива, кислоти, полімери. В Рубіжному знаходиться найбільше в Європі підприємство з виготовлення барвників. Потужними підприємствами галузі є також ВАТ "Стирол" (Горлівка), Костянтинівський хімічний завод, Донецький завод хімічних реактивів.

Для потреб регіону розвинулась потужна промисловість будівельних матеріалів. Основними центрами виробництва цієї продукції є Амвросіївна, Краматорськ, Єнакієве (цемент), Костянтинівна, Дружківка, Луганськ, Лисичанськ, Алчевськ, Рубіжне.

Легка промисловість району за обсягами виробництва займає передові позиції в державі. Виділяються текстильна (Донецьк, Луганськ, Лисичанськ), швейна, взуттєва (Луганськ) галузі.

Харчова промисловість покликана забезпечити значні потреби району у продуктах харчування. Особливо добре розвинуті виробництво борошна (14 % українського виробництва цієї продукції), хліба, хлібобулочних виробів (19 %). У 2000 р, в Донецьку почало працювати нове сучасне олійно-жирове підприємство фірми "Каргілл" потужністю понад 300 тис т соняшнику на рік. Це вивело регіон на перше місце в Україні за виробництвом соняшникової олії — 528 тис т в рік або 19 % від його виробництва в країні.

Сторінки


В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Регіональна економіка» автора Качана С.П. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „13.2. Донецький економічний район“ на сторінці 1. Приємного читання.

Зміст

  • ПЕРЕДМОВА

  • Частина І. ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ РЕГІОНАЛЬНОЇ ЕКОНОМІКИ

  • 1.2. Предмет і об'єкти дослідження, мета, завдання й методи сучасної регіональної економіки

  • 1.3. Теорії та концепції регіональної економіки

  • Розділ 2. ЗАКОНОМІРНОСТІ, ПРИНЦИПИ І ЧИННИКИ РОЗМІЩЕННЯ ПРОДУКТИВНИХ СИЛ ТА ФОРМУВАННЯ ЕКОНОМІКИ РЕГІОНІВ

  • Розділ 3. НАУКОВІ МЕТОДИ АНАЛІЗУ ТА ОБҐРУНТУВАННЯ ПРОСТОРОВОЇ ОРГАНІЗАЦІЇ ГОСПОДАРСТВА Й ЕКОНОМІЧНОГО РОЗВИТКУ РЕГІОНІВ

  • 3.2. Методи аналізу соціально-економічного розвитку регіонів (регіональна діагностика)

  • 3.3. Методи прогнозування розміщення продуктивних сил та економіки регіонів

  • 3.4. Районне планування

  • Розділ 4. РЕГІОН У СИСТЕМІ ТЕРИТОРІАЛЬНОГО ПОДІЛУ ПРАЦІ

  • 4.2. Територіальний поділ праці й територіальна організація господарства

  • 4.3. Види економічних регіонів. Проблеми типології

  • 4.4. Структура економічного регіону

  • 4.5. Проблемні регіони та їх типологія

  • 4.6. Регіони зі спеціальним режимом інвестування — спеціальні економічні зони

  • Розділ 5. ЕКОНОМІЧНЕ РАЙОНУВАННЯ Й ТЕРИТОРІАЛЬНА ОРГАНІЗАЦІЯ ГОСПОДАРСТВА

  • Розділ 6. СУТНІСТЬ, МЕТА І ЗАВДАННЯ РЕГІОНАЛЬНОЇ ЕКОНОМІЧНОЇ ПОЛІТИКИ

  • Частина ІІ. РОЗВИТОК І РОЗМІЩЕННЯ ПРОДУКТИВНИХ СИЛ

  • 7.2. Природно-ресурсний потенціал України

  • 7.3. Виробничий потенціал

  • 7.4. Науковий потенціал: суть, структура, динаміка

  • Розділ 8. ГОСПОДАРСЬКИЙ КОМПЛЕКС УКРАЇНИ, ОСОБЛИВОСТІ СТРУКТУРИ І ТРАНСФОРМАЦІЇ В РИНКОВИХ УМОВАХ

  • Розділ 9. МІЖГАЛУЗЕВІ ГОСПОДАРСЬКІ КОМПЛЕКСИ ТА РЕГІОНАЛЬНІ ОСОБЛИВОСТІ ЇХ РОЗВИТКУ Й РОЗМІЩЕННЯ

  • 9.2. Металургійний комплекс України

  • 9.3. Машинобудівний комплекс

  • 9.4. Хіміко-лісовий комплекс України

  • 9.5. Будівельний комплекс

  • 9.6. Агропромисловий комплекс України

  • 9.7. Легка промисловість України

  • 9.8. Соціальний комплекс України

  • 9.9. Транспортний комплекс і зв'язок

  • Розділ 10. МІЖНАРОДНІ ЕКОНОМІЧНІ ЗВ'ЯЗКИ УКРАЇНИ, ЇЇ ІНТЕГРАЦІЯ В ЄВРОПЕЙСЬКІ ТА ІНШІ СВІТОВІ СТРУКТУРИ

  • Розділ 11. ФАКТОРИ СТАЛОГО РОЗВИТКУ

  • Частина III. ЕКОНОМІКА РЕГІОНІВ

  • Розділ 13. ЕКОНОМІКА РЕГІОНІВ УКРАЇНИ: СТАН І ПЕРСПЕКТИВИ РОЗВИТКУ

  • 13.2. Донецький економічний район
  • 13.3. Придніпровський економічний район

  • 13.4. Північно-Східний економічний район

  • 13.5. Причорноморський економічний район

  • 13.6. Карпатський економічний район

  • 13.7. Подільський економічний район

  • 13.8. Центральний економічний район

  • 13.9. Волинський економічний район (Північно-Західний)

  • Частина IV. ЕКОЛОГІЧНІ АСПЕКТИ ПРОСТОРОВОЇ ОРГАНІЗАЦІЇ ГОСПОДАРСТВА

  • 14.7. Спеціальні функції державного екологічного управління

  • Розділ 15. ЕКОЛОГІЧНИЙ МОНІТОРИНГ І СИСТЕМА ЕКОЛОГІЧНОЇ ІНФОРМАЦІЇ

  • Розділ 16. ЕКОНОМІЧНИЙ МЕХАНІЗМ ПРИРОДОКОРИСТУВАННЯ ТА ОХОРОНИ НАВКОЛИШНЬОГО ПРИРОДНОГО СЕРЕДОВИЩА

  • 16.4. Податкова екологічна політика та екологічні інструменти митної політики держави

  • 16.5. Система штрафних санкцій за порушення вимог екологічного законодавства

  • 16.6. Надання субсидій, дотацій, грандів і премій на природоохоронні цілі

  • 16.7. Цінові інструменти в контексті розвитку економічного механізму природокористування

  • 16.8. Екосистемні виплати і відшкодування

  • 16.9. Екологічне страхування

  • 16.10. Фонди охорони навколишнього природного середовища

  • Розділ 17. ЕКОНОМІЧНА ТА СОЦІАЛЬНА ЕФЕКТИВНІСТЬ ЗДІЙСНЕННЯ ПРИРОДООХОРОННИХ ЗАХОДІВ

  • Розділ 18. СВІТОВИЙ ДОСВІД І МІЖНАРОДНЕ СПІВРОБІТНИЦТВО У СФЕРІ ОХОРОНИ НАВКОЛИШНЬОГО ПРИРОДНОГО СЕРЕДОВИЩА