Розділ «4.3. Види економічних регіонів. Проблеми типології»

Регіональна економіка

До виокремлення економічних регіонів можна підходити з різних позицій залежно від мети і методології дослідження, тому різноманітність їх видів може бути необмеженою.


Традиційні види економічних регіонів



Нові концепції регіонів


У теорії регіональної економіки останнім часом з'явилися нові концепції, які в цивілізованих країнах відображають сучасні тенденції посилення регіоналізму — прагнення регіонів до політичної та економічної самостійності.

Поділ регіонів за суттю і змістом їх внутрішньої структури. У світовій регіональній науці найбільш поширені чотири парадигми регіонів:

1. Регіон як квазідержава

Це відносно уособлена підсистема держави і національної економіки. У більшості країн регіони акумулюють все більше функцій і фінансових ресурсів, що раніше належали центру. Пожвавлюються процеси децентралізації або федералізації країн. Наприклад, у Бельгії створені нові федерації. Дуже цікаві тенденції спостерігаються у Великій Британії (питання самостійності Північної Ірландії, Шотландії), Іспанії та ін.

Об'єктом дослідження в цьому випадку є удосконалення механізму взаємодії загальнодержавної і регіональної влад, форм міжрегіональних економічних відносин.

2. Регіон як квазікорпорація.

За цією якістю регіон є великим суб'єктом власності (регіональної і муніципальної) та економічної діяльності. Регіону треба управляти своєю власністю, вступати у відносини з іншими регіонами і країнами. Він має захищати власну торговельну марку, боротися за вищий інвестиційний і підприємницький рейтинги, за трансферти та економічні пільги тощо. Тобто регіон є учасником конкурентної боротьби на ринках товарів, капіталу, праці і взаємодіє з національними і транснаціональними корпораціями.

3. Регіон як ринок.

Вплив регіону як квазідержави і квазікорпорації сприяє зближенню ринкових ареалів із межами регіонів. Нині виникає нова наука — регіональне ринкознавство. Такий підхід до регіону акцентує увагу на загальних умовах економічної діяльності (підприємницький клімат) і особливостях регіональних ринків товарів, послуг, праці, кредитно-фінансових ресурсів, цінних паперів, інформації, знань тощо.

Три розглянуті парадигми об'єднуються між собою через пошук компромісних рішень взаємодії ринкового саморегулювання, державного регулювання і соціального контролю у регіоні.

4. Регіон як соціум.

У цьому аспекті на перший план виступають інтереси різних груп населення у сфері освіти, охорони здоров'я, культури, охорони навколишнього середовища та проблем розселення [5, 70].


Поняття про економічні кластери



Проблеми типології регіонів



В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Регіональна економіка» автора Качана С.П. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „4.3. Види економічних регіонів. Проблеми типології“ на сторінці 1. Приємного читання.

Зміст

  • ПЕРЕДМОВА

  • Частина І. ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ РЕГІОНАЛЬНОЇ ЕКОНОМІКИ

  • 1.2. Предмет і об'єкти дослідження, мета, завдання й методи сучасної регіональної економіки

  • 1.3. Теорії та концепції регіональної економіки

  • Розділ 2. ЗАКОНОМІРНОСТІ, ПРИНЦИПИ І ЧИННИКИ РОЗМІЩЕННЯ ПРОДУКТИВНИХ СИЛ ТА ФОРМУВАННЯ ЕКОНОМІКИ РЕГІОНІВ

  • Розділ 3. НАУКОВІ МЕТОДИ АНАЛІЗУ ТА ОБҐРУНТУВАННЯ ПРОСТОРОВОЇ ОРГАНІЗАЦІЇ ГОСПОДАРСТВА Й ЕКОНОМІЧНОГО РОЗВИТКУ РЕГІОНІВ

  • 3.2. Методи аналізу соціально-економічного розвитку регіонів (регіональна діагностика)

  • 3.3. Методи прогнозування розміщення продуктивних сил та економіки регіонів

  • 3.4. Районне планування

  • Розділ 4. РЕГІОН У СИСТЕМІ ТЕРИТОРІАЛЬНОГО ПОДІЛУ ПРАЦІ

  • 4.2. Територіальний поділ праці й територіальна організація господарства

  • 4.3. Види економічних регіонів. Проблеми типології
  • 4.4. Структура економічного регіону

  • 4.5. Проблемні регіони та їх типологія

  • 4.6. Регіони зі спеціальним режимом інвестування — спеціальні економічні зони

  • Розділ 5. ЕКОНОМІЧНЕ РАЙОНУВАННЯ Й ТЕРИТОРІАЛЬНА ОРГАНІЗАЦІЯ ГОСПОДАРСТВА

  • Розділ 6. СУТНІСТЬ, МЕТА І ЗАВДАННЯ РЕГІОНАЛЬНОЇ ЕКОНОМІЧНОЇ ПОЛІТИКИ

  • Частина ІІ. РОЗВИТОК І РОЗМІЩЕННЯ ПРОДУКТИВНИХ СИЛ

  • 7.2. Природно-ресурсний потенціал України

  • 7.3. Виробничий потенціал

  • 7.4. Науковий потенціал: суть, структура, динаміка

  • Розділ 8. ГОСПОДАРСЬКИЙ КОМПЛЕКС УКРАЇНИ, ОСОБЛИВОСТІ СТРУКТУРИ І ТРАНСФОРМАЦІЇ В РИНКОВИХ УМОВАХ

  • Розділ 9. МІЖГАЛУЗЕВІ ГОСПОДАРСЬКІ КОМПЛЕКСИ ТА РЕГІОНАЛЬНІ ОСОБЛИВОСТІ ЇХ РОЗВИТКУ Й РОЗМІЩЕННЯ

  • 9.2. Металургійний комплекс України

  • 9.3. Машинобудівний комплекс

  • 9.4. Хіміко-лісовий комплекс України

  • 9.5. Будівельний комплекс

  • 9.6. Агропромисловий комплекс України

  • 9.7. Легка промисловість України

  • 9.8. Соціальний комплекс України

  • 9.9. Транспортний комплекс і зв'язок

  • Розділ 10. МІЖНАРОДНІ ЕКОНОМІЧНІ ЗВ'ЯЗКИ УКРАЇНИ, ЇЇ ІНТЕГРАЦІЯ В ЄВРОПЕЙСЬКІ ТА ІНШІ СВІТОВІ СТРУКТУРИ

  • Розділ 11. ФАКТОРИ СТАЛОГО РОЗВИТКУ

  • Частина III. ЕКОНОМІКА РЕГІОНІВ

  • Розділ 13. ЕКОНОМІКА РЕГІОНІВ УКРАЇНИ: СТАН І ПЕРСПЕКТИВИ РОЗВИТКУ

  • 13.2. Донецький економічний район

  • 13.3. Придніпровський економічний район

  • 13.4. Північно-Східний економічний район

  • 13.5. Причорноморський економічний район

  • 13.6. Карпатський економічний район

  • 13.7. Подільський економічний район

  • 13.8. Центральний економічний район

  • 13.9. Волинський економічний район (Північно-Західний)

  • Частина IV. ЕКОЛОГІЧНІ АСПЕКТИ ПРОСТОРОВОЇ ОРГАНІЗАЦІЇ ГОСПОДАРСТВА

  • 14.7. Спеціальні функції державного екологічного управління

  • Розділ 15. ЕКОЛОГІЧНИЙ МОНІТОРИНГ І СИСТЕМА ЕКОЛОГІЧНОЇ ІНФОРМАЦІЇ

  • Розділ 16. ЕКОНОМІЧНИЙ МЕХАНІЗМ ПРИРОДОКОРИСТУВАННЯ ТА ОХОРОНИ НАВКОЛИШНЬОГО ПРИРОДНОГО СЕРЕДОВИЩА

  • 16.4. Податкова екологічна політика та екологічні інструменти митної політики держави

  • 16.5. Система штрафних санкцій за порушення вимог екологічного законодавства

  • 16.6. Надання субсидій, дотацій, грандів і премій на природоохоронні цілі

  • 16.7. Цінові інструменти в контексті розвитку економічного механізму природокористування

  • 16.8. Екосистемні виплати і відшкодування

  • 16.9. Екологічне страхування

  • 16.10. Фонди охорони навколишнього природного середовища

  • Розділ 17. ЕКОНОМІЧНА ТА СОЦІАЛЬНА ЕФЕКТИВНІСТЬ ЗДІЙСНЕННЯ ПРИРОДООХОРОННИХ ЗАХОДІВ

  • Розділ 18. СВІТОВИЙ ДОСВІД І МІЖНАРОДНЕ СПІВРОБІТНИЦТВО У СФЕРІ ОХОРОНИ НАВКОЛИШНЬОГО ПРИРОДНОГО СЕРЕДОВИЩА