Розділ «9.4. Хіміко-лісовий комплекс України»

Хіміко-лісовий комплекс охоплює галузі промисловості, що продукують сировину й конструкційні матеріали. До них передусім належать хімічна і лісова промисловості, що забезпечують господарство мінеральними добривами, содою, фарбами, паливно-мастильними продуктами, пластмасами, синтетичними волокнами, пиломатеріалами, папером, целюлозою тощо. Особливістю комплексу є його здатність забезпечувати господарство продукцією з наперед визначеними властивостями, поліпшеної якості і в потрібній кількості. У промисловому комплексі України частка хімічної промисловості досить незначна (близько 7 % вартості валової продукції). Обсяги виробництва основних видів продукції хімічної промисловості України представлено в табл. 9.5.

Таблиця 9.5. Виробництво основних видів хімічної продукції

Хімічна промисловість тривалий час залишалася поза увагою українських фінансово-промислових груп (ФПГ). Якщо інша експорто-орієнтована галузь — металургія — практично повністю перейшла у приватну власність ще на початку нового тисячоліття, то хімія до 2003 р. здебільшого залишалася під контролем держави. Та й ті підприємства, які опинилися в руках великого українського капіталу, належали швидше "портфельним" ФПГ.

Зростання світового хімічного ринку почалося у 2003 p.: ціна аміаку в чорноморських портах за рік підвищилася майже вдвічі — з 100 до 180 дол. за тонну, і саме тоді хімічними заводами всерйоз зацікавився великий капітал. Коли ж у 2004 р. ціни азотних добрив зросли ще на 50—60 дол. за тонну, хімія здобула інвестиційну привабливість (друге місце після металургії) [4,16—19].

Хімічна промисловість

Лісопромисловий комплекс

Він інтенсивно формується в умовах малого заліснення та недостатніх запасів лісової сировини. Наявні площі й запаси лісу не відповідають природним потенційним можливостям території та різноманітним потребам господарства й населення в деревині та іншій лісовій продукції. Складовими лісового комплексу України е лісогосподарський, деревообробний, целюлозно-паперовий та лісохімічний підкомплекси. В період економічної кризи в галузі відбулося значне зниження обсягів виробництва, проте за останні роки спостерігається їх зростання (табл. 9.6).

Таблиця 9.6. Виробництво основних видів продукції лісової, деревообробної і целюлозно-паперової промисловості за роками

За даними Державного комітету земельних ресурсів, станом на початок 2007 р., землі лісового фонду займали 10,8 млн га. Заліснення України становить близько 18 %. Темпи зростання покритих лісом площ досить низькі.

Ліси України поділяють на дві групи. До першої групи, яка займає 48 % загальної площі лісів, належать водоохоронні, захисні, санітарно-гігієнічні та оздоровчі ліси, а також заповідники національні парки й інші спеціальні ліси. Деревину тут заготовляють тільки під час догляду, санітарних і лісовідновних робіт. Другу групу (52 % площі лісів) становлять ліси, що мають захисне й обмежене експлуатаційне значення. До лісогосподарського комплексу відносять також заготівлю грибів, дикорослих плодів і ягід, лікарських рослин, березового соку, меду тощо.

Повільні темпи збільшення покритих лісом площ пояснюються недостатніми капіталовкладеннями в лісове господарство, радіоактивним забрудненням значної площі лісів. Внаслідок орієнтації в минулому на імпорт дешевої деревини різко знизився обсяг використання відходів деревообробної промисловості (50— 60 %). Лісовідтворення та щорічне впродовж 10—15 років розширення покритих лісом територій планується здійснювати на площі 250—280 тис. га.

Деревообробна промисловість України складається з 9 підгалузей, 223 підприємств (з них 196 промислових) з 141,7 тис. осіб працівників. Всього в Україні 350 підприємств, які випускають продукцію з деревини.

За рахунок власного виробництва Україна задовольняє близько 50 % потреби в паперово-картонній продукції, а решту імпортує з Росії. Крім того, в Україні зовсім не виробляється або виробляється незначна кількість паперу, попит на який у світі зростає: газетного, етикеткового, мішкового, офсетного, пергаментного тощо. Україна спеціалізувалася переважно на виробництві малотоннажних спеціальних видів паперу та картону.

Нині підприємства України виробляють до 150 видів продукції (папір для друку, письма, електротехнічний, фільтрувальний, меблевий, антикорозійний тощо).

Цінною сировиною для виробництва паперу є макулатура. Нині макулатуромісткість українського лісопромислового комплексу — одна з найбільших у Європі. Проте, крім макулатури у світі з цією метою використовують також солому хлібних злаків, конопель, льону й жита. Вихід біленої целюлози із соломи пшениці, зібраної з 1 га, удвічі вищий, ніж із соломи рису, ячменю та вівса. З волокнистих культур виробляють спеціальні сорти паперу — для цигарок, малювання та креслення, а також банкнот. В Україні найбільш придатними для цього є сорти конопель південних, які виведені Сумським інститутом луб'яних волокон. Вони практично не містять наркотичних речовин.

Регіональні особливості розміщення хіміко-лісового комплексу

Проблеми і перспективи розвитку хіміко-лісового комплексу України.

Хімічна промисловість є одним із найбільших забруднювачів навколишнього середовища, але водночас це єдина галузь, яка займається утилізацією виробничих відходів. Впровадження прогресивних хімічних технологій, що дають змогу звести до мінімуму промислові відходи, забезпечують максимальне очищення стічних вод і викидів в атмосферу, сприятимуть оздоровленню місць надмірної концентрації хімічних підприємств, а також зменшать лімітний вплив природних чинників на розміщення об'єктів хімічної промисловості в регіонах з порівняно високим рівнем заселення.

Хімічна промисловість України потребує докорінної реконструкції, яка передбачає насамперед закриття неконкурентоспроможних підприємств, налагодження виробництва сировини, необхідної для внутрішнього споживання.