Розділ «13.6. Карпатський економічний район»

Регіональна економіка

Район охоплює західні області України: Львівську, Івано-Франківську, Закарпатську і Чернівецьку. Він межує на півночі з Волинським, а на сході — з Подільським економічними районами. З півдня і заходу проходить державний кордон України з Молдовою, Румунією, Угорщиною, Словаччиною, Польщею. Це сприяє налагодженню відносин із країнами Західної Європи, розвитку експортних галузей. Позитивно на розвитку району позначається густа мережа транзитних залізничних, автомобільних і трубопровідних шляхів.


Природні умови і ресурси



Населення



Господарство


Для району характерний значно нижчий від середньоукраїнського рівень матеріального виробництва. При цьому спостерігаються і територіальні відмінності в його розвитку (найвищі показники мають Львівська та Івано-Франківська області).

У структурі господарства Карпатського економічного району провідною е промисловість (5,6 % промислової продукції країни), а галузі її спеціалізації — машинобудування, гірничодобувна! харчова, хімічна, легка, лісова і деревообробна, будівельних матеріалів (рис. 13.6). Основу машинобудування району становить приладобудування, яке орієнтується на кваліфіковану робочу силу. Зокрема, добре представлено виробництво радіо- і телекомунікаційних приладів (Львів, Івано-Франківськ, Рахів, Чернівці).

Відносно високий рівень розвитку в районі транспортного машинобудування: виробництво автобусів та мопедів (Львів), авторемонтні й автоскладальні підприємства (Львів, Стрий, Борислав, Чернівці), вагоноремонтні заводи (Стрий, Львів, Івано-Франківськ).

Наявність споживача зумовила розвиток у районі сільськогосподарського машинобудування (Івано-Франківськ, Коломия, Долина). Цим пояснюється і наявність підприємств з виробництва верстатів та іншого устаткування для машинобудівного комплексу (Львів, Рахів, Івано-Франківськ, Брошнів, Мукачево, Калуш, Ужгород, Дрогобич).

Лідер хімічної промисловості району — концерн "Оріана" (місто Калуш), частка якого у промисловій продукції України становить 1 %. Потужними підприємствами галузі є ВО "Сірка" (Новий Розділ), ЗАТ "Софора" (Ужгород), "Реактив" (Львів), "Бистриця" (Івано-Франківськ), "Галлак" (Борислав) та ін. Львів став важливим центром виробництва фармацевтичної та парфумерно-косметичної продукції.

Гірничодобувна промисловість хоча й не вирізняється обсягами виробництва (5,2 % виробництва галузі в країні), проте важлива через унікальність виробленої продукції. Район є монополістом у видобутку сірки, калійних солей, деяких будівельних матеріалів. В Івано-Франківській та Львівській областях видобувається нафта (близько 0,6 млн т за рік) і газ. З їх видобутком пов'язана й нафтопереробка, яка представлена нафтопереробними заводами в Дрогобичі та Надвірній (кожен з них може переробити приблизно 3 млн т нафти на рік), підприємствами у Львові, Долині.

Видобуток вугілля у районі Червонограда незначний, через високу собівартість його майже припинено. Проте здійснюються заходи щодо оздоровлення галузі, зокрема будується завдяки інвестиціям ЄС найсучасніша шахта в Україні. Від успішності цього експерименту залежить майбутнє Львівсько-Волинського басейну.

В електроенергетиці району домінують Бурштинська і Добротвірська ТЕС. Майже вся вироблена ними електроенергія експортується в Польщу, Словаччину, Угорщину та інші країни.

Карпатський економічний район

Рис. 13.6. Карпатський економічний район

Сировинний чинник визначив географію розміщення підприємств лісової і деревообробної промисловості. Найбільші центри лісової і лісозаготівельної промисловості в районі — Сколе, Радехів, Турка, Берегомет, Перечин, Болехів, Осмолода, Рахів, Свалява. Великий Бичків.

Меблева промисловість району представлена великими підприємствами у Львові, Ужгороді, Золочеві, Береговому, Новоселиці, Сваляві та ін.

Найбільший виробник паперу в Україні — Жидачівський целюлозно-паперовий комбінат. Папір продукують також у Львові, Коломиї, Рахові, Чернівцях.

Набула значного розвитку в районі й легка промисловість, зокрема виробництво тканин (Долина, Львів, Чернівці, Борислав), швейне виробництво (Львів, Чернівці, Івано-Франківськ, Коломия, Червоноград). У Тисмениці знаходиться найбільше в Європі підприємство з виготовлення хутряних виробів. Взуттєву продукцію випускають у Львові, Чернівцях, Ужгороді, Коломиї, Стрию (18 % взуття в Україні).

Харчова промисловість району, хоча й поступається за обсягами продукції перед іншими регіонами країни, однак теж помітно розвивається.

М'ясна промисловість представлена підприємствами у Стрию, Львові, Самборі, Мукачевому, Золочеві, Дрогобичі та ін. Найбільші підприємства молочної промисловості розміщені у Львові, Дрогобичі, Городку, Чернівцях, Ужгороді, Бродах тощо.

Сторінки


В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Регіональна економіка» автора Качана С.П. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „13.6. Карпатський економічний район“ на сторінці 1. Приємного читання.

Зміст

  • ПЕРЕДМОВА

  • Частина І. ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ РЕГІОНАЛЬНОЇ ЕКОНОМІКИ

  • 1.2. Предмет і об'єкти дослідження, мета, завдання й методи сучасної регіональної економіки

  • 1.3. Теорії та концепції регіональної економіки

  • Розділ 2. ЗАКОНОМІРНОСТІ, ПРИНЦИПИ І ЧИННИКИ РОЗМІЩЕННЯ ПРОДУКТИВНИХ СИЛ ТА ФОРМУВАННЯ ЕКОНОМІКИ РЕГІОНІВ

  • Розділ 3. НАУКОВІ МЕТОДИ АНАЛІЗУ ТА ОБҐРУНТУВАННЯ ПРОСТОРОВОЇ ОРГАНІЗАЦІЇ ГОСПОДАРСТВА Й ЕКОНОМІЧНОГО РОЗВИТКУ РЕГІОНІВ

  • 3.2. Методи аналізу соціально-економічного розвитку регіонів (регіональна діагностика)

  • 3.3. Методи прогнозування розміщення продуктивних сил та економіки регіонів

  • 3.4. Районне планування

  • Розділ 4. РЕГІОН У СИСТЕМІ ТЕРИТОРІАЛЬНОГО ПОДІЛУ ПРАЦІ

  • 4.2. Територіальний поділ праці й територіальна організація господарства

  • 4.3. Види економічних регіонів. Проблеми типології

  • 4.4. Структура економічного регіону

  • 4.5. Проблемні регіони та їх типологія

  • 4.6. Регіони зі спеціальним режимом інвестування — спеціальні економічні зони

  • Розділ 5. ЕКОНОМІЧНЕ РАЙОНУВАННЯ Й ТЕРИТОРІАЛЬНА ОРГАНІЗАЦІЯ ГОСПОДАРСТВА

  • Розділ 6. СУТНІСТЬ, МЕТА І ЗАВДАННЯ РЕГІОНАЛЬНОЇ ЕКОНОМІЧНОЇ ПОЛІТИКИ

  • Частина ІІ. РОЗВИТОК І РОЗМІЩЕННЯ ПРОДУКТИВНИХ СИЛ

  • 7.2. Природно-ресурсний потенціал України

  • 7.3. Виробничий потенціал

  • 7.4. Науковий потенціал: суть, структура, динаміка

  • Розділ 8. ГОСПОДАРСЬКИЙ КОМПЛЕКС УКРАЇНИ, ОСОБЛИВОСТІ СТРУКТУРИ І ТРАНСФОРМАЦІЇ В РИНКОВИХ УМОВАХ

  • Розділ 9. МІЖГАЛУЗЕВІ ГОСПОДАРСЬКІ КОМПЛЕКСИ ТА РЕГІОНАЛЬНІ ОСОБЛИВОСТІ ЇХ РОЗВИТКУ Й РОЗМІЩЕННЯ

  • 9.2. Металургійний комплекс України

  • 9.3. Машинобудівний комплекс

  • 9.4. Хіміко-лісовий комплекс України

  • 9.5. Будівельний комплекс

  • 9.6. Агропромисловий комплекс України

  • 9.7. Легка промисловість України

  • 9.8. Соціальний комплекс України

  • 9.9. Транспортний комплекс і зв'язок

  • Розділ 10. МІЖНАРОДНІ ЕКОНОМІЧНІ ЗВ'ЯЗКИ УКРАЇНИ, ЇЇ ІНТЕГРАЦІЯ В ЄВРОПЕЙСЬКІ ТА ІНШІ СВІТОВІ СТРУКТУРИ

  • Розділ 11. ФАКТОРИ СТАЛОГО РОЗВИТКУ

  • Частина III. ЕКОНОМІКА РЕГІОНІВ

  • Розділ 13. ЕКОНОМІКА РЕГІОНІВ УКРАЇНИ: СТАН І ПЕРСПЕКТИВИ РОЗВИТКУ

  • 13.2. Донецький економічний район

  • 13.3. Придніпровський економічний район

  • 13.4. Північно-Східний економічний район

  • 13.5. Причорноморський економічний район

  • 13.6. Карпатський економічний район
  • 13.7. Подільський економічний район

  • 13.8. Центральний економічний район

  • 13.9. Волинський економічний район (Північно-Західний)

  • Частина IV. ЕКОЛОГІЧНІ АСПЕКТИ ПРОСТОРОВОЇ ОРГАНІЗАЦІЇ ГОСПОДАРСТВА

  • 14.7. Спеціальні функції державного екологічного управління

  • Розділ 15. ЕКОЛОГІЧНИЙ МОНІТОРИНГ І СИСТЕМА ЕКОЛОГІЧНОЇ ІНФОРМАЦІЇ

  • Розділ 16. ЕКОНОМІЧНИЙ МЕХАНІЗМ ПРИРОДОКОРИСТУВАННЯ ТА ОХОРОНИ НАВКОЛИШНЬОГО ПРИРОДНОГО СЕРЕДОВИЩА

  • 16.4. Податкова екологічна політика та екологічні інструменти митної політики держави

  • 16.5. Система штрафних санкцій за порушення вимог екологічного законодавства

  • 16.6. Надання субсидій, дотацій, грандів і премій на природоохоронні цілі

  • 16.7. Цінові інструменти в контексті розвитку економічного механізму природокористування

  • 16.8. Екосистемні виплати і відшкодування

  • 16.9. Екологічне страхування

  • 16.10. Фонди охорони навколишнього природного середовища

  • Розділ 17. ЕКОНОМІЧНА ТА СОЦІАЛЬНА ЕФЕКТИВНІСТЬ ЗДІЙСНЕННЯ ПРИРОДООХОРОННИХ ЗАХОДІВ

  • Розділ 18. СВІТОВИЙ ДОСВІД І МІЖНАРОДНЕ СПІВРОБІТНИЦТВО У СФЕРІ ОХОРОНИ НАВКОЛИШНЬОГО ПРИРОДНОГО СЕРЕДОВИЩА