Розділ «4.2. Територіальний поділ праці й територіальна організація господарства»

Регіональна економіка


Суть і форми суспільного поділу праці


Поділ праці — базова категорія суспільства. Із ускладненням розвитку суспільства поступово ускладнюється й поділ праці, загальною умовою якого є об'єктивна нерівність суб'єктів і об'єктів суспільного відтворення: природи, спроможностей і потреб людини, видів діяльності. Найдавнішим є природний поділ праці — за віком (дитяча праця і поняття працездатного віку) і статтю (жіноча і чоловіча праця) людей, їх фізичними та інтелектуальними можливостями (поділ на мисливців, знахарів, вождів), кровно-родовою приналежністю до відповідних соціальних груп (наприклад, кастовий поділ праці в Індії).

На більш високому рівні розвитку людства починається процес розподілу функцій у суспільстві, що зумовлює формування суспільного поділу праці (СПП). Виокремлюються розпорядницькі й виконавчі, виробничі і невиробничі функції. Із ускладненням виробничої діяльності з'являються функціональний, професійний і технологічний (технічний) поділи пращ. Апофеозом поділу останнього стали конвеєри. З розвитком промисловості формувалися нові види спеціалізації — цехова, заводська, галузева тощо.

Спеціалізація — це не лише сам процес поділу (диференціації) праці, а й результат цього процесу (спеціалізовані підприємства, їх об'єднання в галузеві, міжгалузеві комплекси). Виділяють такі форми спеціалізації підприємств — предметну (випуск готових виробів, подетальна, технологічна), територіальну. Територіальна спеціалізація підприємства відображає його розташування на певній території.

Поряд зі спеціалізацією (диференціацією) виникає кооперування (інтеграція) — процес встановлення виробничих, економічних, організаційних та інших зв'язків між різними видами діяльності і підприємствами. Спеціалізація і кооперування — два протилежних (поділ і об'єднання), але взаємозалежних процеси, окреме існування яких не має змісту (сенсу). Ще одним видом інтеграційного процесу слід назвати комбінування — процес локалізації на одному підприємстві різних технологічно послідовних і додаткових стадій виробництва. Останні, як правило, пов'язані з переробкою відходів і побічної продукції основного виробництва.

Найяскравішими прикладами комбінування є металургійні й хімічні комбінати. Комбінування може бути й просторовим, у цьому випадку воно збігається з комплексоутворенням.

Спеціалізацію, кооперування і комбінування називають формами суспільної організації праці (ФСОП). До них додають також концентрацію (розмір, обсяг) виробництва, яка буває агрегатною, заводською, організаційно-управлінською, територіальною тощо. Перші три ФСОП відображають якісний (суттєвий) аспект виробничого процесу, концентрація — його кількісні характеристики. Концентрація може мати і регіональні ознаки.

Суть існування ФСОП — зростання продуктивності й економічної ефективності виробництва за рахунок економії та удосконалення праці. Диференціація суспільного поділу праці й далі буде поглиблюватися, що приведе до подальшого ускладнення її наукової класифікації.


Поняття про територіальний поділ праці (ТПП)



Поняття про територіальну організацію господарства та її форми


Територіальна організація господарства (ТОГ) є результатом і проявом територіального поділу праці (ТПП) і складається із територіальних процесів і територіальних структур. Територіальні процеси ідентифікуються як явища територіальної диференціації (спеціалізації) та інтеграції (кооперування і комбінування), територіальної концентрації, суть яких була розглянута вище.

До цього слід ще додати деякі зауваження з приводу концентрації виробництва. Безумовно, вона має значний економічний ефект, крім випадків гігантоманії. Але немаловажну економічну роль відіграють середні та малі підприємства та фірми, які е більш гнучкими щодо змін ринкового попиту і можуть швидко перебудуватися і перепрофілюватися на інше виробництво (економічні втрати при цьому будуть мінімальними, порівняно з підприємствами-гігантами). Вони також є більш вигідними для виробництва унікальної, дорогої продукції, переважно у сфері високих технологій. Надзвичайно ефективна їх діяльність у малому бізнесі інфраструктурного призначення.

Наслідком територіальних процесів є формування територіальних структур — територіальних господарських об'єднань підприємств та інших об'єктів господарювання, поєднаних між собою різними формами зв'язків. В принципі є лише дві таких форми: угруповання і комплекс.

Групове локальне розміщення підприємств дає економію витрат за рахунок спільного використання природних ресурсів, населення, інфраструктури тощо.

Комплексне розміщення підприємств сприяє виникненню ще одного додаткового економічного ефекту за рахунок встановлення тісних виробничих зв'язків між підприємствами, які зменшують витрати на постачання сировини і матеріалів з інших регіонів, утилізацію відходів, оскільки продукцію або відходи одного виробництва переробляють інші підприємства-сусіди. Таку форму розміщення називають територіально-виробничим комплексом. Більш точною слід вважати назву територіально-господарський комплекс, оскільки TBK складається не лише з об'єктів виробничої, а й всіх інших форм людської діяльності.

Форми ТОГ мають різний таксономічний вияв. У економічній географії і науці про РПС прийнято виділяти такі форми територіальної організації промисловості:

— промисловий пункт — одне спеціалізоване підприємство з інфраструктурою і підприємствами, що обслуговують потреби населення (рівень невеликого населеного пункту);

— промисловий центр — два і більше спеціалізованих підприємств, не пов'язаних між собою виробничими зв'язками, що відповідає груповій формі розміщення (рівень міста);

— промисловий вузол — два і більше спеціалізованих підприємств, переважно пов'язаних між собою виробничими зв'язками, що відповідає комплексній формі розміщення — локальному TBK (рівень міста, агломерації);

Сторінки


В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Регіональна економіка» автора Качана С.П. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „4.2. Територіальний поділ праці й територіальна організація господарства“ на сторінці 1. Приємного читання.

Зміст

  • ПЕРЕДМОВА

  • Частина І. ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ РЕГІОНАЛЬНОЇ ЕКОНОМІКИ

  • 1.2. Предмет і об'єкти дослідження, мета, завдання й методи сучасної регіональної економіки

  • 1.3. Теорії та концепції регіональної економіки

  • Розділ 2. ЗАКОНОМІРНОСТІ, ПРИНЦИПИ І ЧИННИКИ РОЗМІЩЕННЯ ПРОДУКТИВНИХ СИЛ ТА ФОРМУВАННЯ ЕКОНОМІКИ РЕГІОНІВ

  • Розділ 3. НАУКОВІ МЕТОДИ АНАЛІЗУ ТА ОБҐРУНТУВАННЯ ПРОСТОРОВОЇ ОРГАНІЗАЦІЇ ГОСПОДАРСТВА Й ЕКОНОМІЧНОГО РОЗВИТКУ РЕГІОНІВ

  • 3.2. Методи аналізу соціально-економічного розвитку регіонів (регіональна діагностика)

  • 3.3. Методи прогнозування розміщення продуктивних сил та економіки регіонів

  • 3.4. Районне планування

  • Розділ 4. РЕГІОН У СИСТЕМІ ТЕРИТОРІАЛЬНОГО ПОДІЛУ ПРАЦІ

  • 4.2. Територіальний поділ праці й територіальна організація господарства
  • 4.3. Види економічних регіонів. Проблеми типології

  • 4.4. Структура економічного регіону

  • 4.5. Проблемні регіони та їх типологія

  • 4.6. Регіони зі спеціальним режимом інвестування — спеціальні економічні зони

  • Розділ 5. ЕКОНОМІЧНЕ РАЙОНУВАННЯ Й ТЕРИТОРІАЛЬНА ОРГАНІЗАЦІЯ ГОСПОДАРСТВА

  • Розділ 6. СУТНІСТЬ, МЕТА І ЗАВДАННЯ РЕГІОНАЛЬНОЇ ЕКОНОМІЧНОЇ ПОЛІТИКИ

  • Частина ІІ. РОЗВИТОК І РОЗМІЩЕННЯ ПРОДУКТИВНИХ СИЛ

  • 7.2. Природно-ресурсний потенціал України

  • 7.3. Виробничий потенціал

  • 7.4. Науковий потенціал: суть, структура, динаміка

  • Розділ 8. ГОСПОДАРСЬКИЙ КОМПЛЕКС УКРАЇНИ, ОСОБЛИВОСТІ СТРУКТУРИ І ТРАНСФОРМАЦІЇ В РИНКОВИХ УМОВАХ

  • Розділ 9. МІЖГАЛУЗЕВІ ГОСПОДАРСЬКІ КОМПЛЕКСИ ТА РЕГІОНАЛЬНІ ОСОБЛИВОСТІ ЇХ РОЗВИТКУ Й РОЗМІЩЕННЯ

  • 9.2. Металургійний комплекс України

  • 9.3. Машинобудівний комплекс

  • 9.4. Хіміко-лісовий комплекс України

  • 9.5. Будівельний комплекс

  • 9.6. Агропромисловий комплекс України

  • 9.7. Легка промисловість України

  • 9.8. Соціальний комплекс України

  • 9.9. Транспортний комплекс і зв'язок

  • Розділ 10. МІЖНАРОДНІ ЕКОНОМІЧНІ ЗВ'ЯЗКИ УКРАЇНИ, ЇЇ ІНТЕГРАЦІЯ В ЄВРОПЕЙСЬКІ ТА ІНШІ СВІТОВІ СТРУКТУРИ

  • Розділ 11. ФАКТОРИ СТАЛОГО РОЗВИТКУ

  • Частина III. ЕКОНОМІКА РЕГІОНІВ

  • Розділ 13. ЕКОНОМІКА РЕГІОНІВ УКРАЇНИ: СТАН І ПЕРСПЕКТИВИ РОЗВИТКУ

  • 13.2. Донецький економічний район

  • 13.3. Придніпровський економічний район

  • 13.4. Північно-Східний економічний район

  • 13.5. Причорноморський економічний район

  • 13.6. Карпатський економічний район

  • 13.7. Подільський економічний район

  • 13.8. Центральний економічний район

  • 13.9. Волинський економічний район (Північно-Західний)

  • Частина IV. ЕКОЛОГІЧНІ АСПЕКТИ ПРОСТОРОВОЇ ОРГАНІЗАЦІЇ ГОСПОДАРСТВА

  • 14.7. Спеціальні функції державного екологічного управління

  • Розділ 15. ЕКОЛОГІЧНИЙ МОНІТОРИНГ І СИСТЕМА ЕКОЛОГІЧНОЇ ІНФОРМАЦІЇ

  • Розділ 16. ЕКОНОМІЧНИЙ МЕХАНІЗМ ПРИРОДОКОРИСТУВАННЯ ТА ОХОРОНИ НАВКОЛИШНЬОГО ПРИРОДНОГО СЕРЕДОВИЩА

  • 16.4. Податкова екологічна політика та екологічні інструменти митної політики держави

  • 16.5. Система штрафних санкцій за порушення вимог екологічного законодавства

  • 16.6. Надання субсидій, дотацій, грандів і премій на природоохоронні цілі

  • 16.7. Цінові інструменти в контексті розвитку економічного механізму природокористування

  • 16.8. Екосистемні виплати і відшкодування

  • 16.9. Екологічне страхування

  • 16.10. Фонди охорони навколишнього природного середовища

  • Розділ 17. ЕКОНОМІЧНА ТА СОЦІАЛЬНА ЕФЕКТИВНІСТЬ ЗДІЙСНЕННЯ ПРИРОДООХОРОННИХ ЗАХОДІВ

  • Розділ 18. СВІТОВИЙ ДОСВІД І МІЖНАРОДНЕ СПІВРОБІТНИЦТВО У СФЕРІ ОХОРОНИ НАВКОЛИШНЬОГО ПРИРОДНОГО СЕРЕДОВИЩА

  • Запит на курсову/дипломну

    Шукаєте де можна замовити написання дипломної/курсової роботи? Зробіть запит та ми оцінимо вартість і строки виконання роботи.

    Введіть ваш номер телефону для зв'язку, в форматі 0505554433
    Введіть тут тему своєї роботи