Розділ 6. СУТНІСТЬ, МЕТА І ЗАВДАННЯ РЕГІОНАЛЬНОЇ ЕКОНОМІЧНОЇ ПОЛІТИКИ

За рівнем територіальної концентрації банківської системи (обсягом сумарних активів банків і філій, розташованих в області) регіони умовно можна поділити на чотири групи: високої (Столичний регіон), середньої (активи банків і філій в області перевищують 1,5 млрд грн), незначної (зазначений показник становить від 500 млн до 1,5 млрд грн) і низької концентрації (менше 500 млн грн).

Група високої концентрації представлена м. Києвом та Київською областю (Столичний регіон), де зосереджено більше половини діючих банків — 54,1 % і 166 банківських філій (11,8 % від їх загальної кількості).

Група середньої концентрації включає 8 індустріально розвинутих областей (Дніпропетровську, Донецьку, Харківську, Одеську, Запорізьку, Львівську, Полтавську та АР Крим), де сконцентровано 38,2 % банків України та 620 філій (44,1 %). Як видно, ця група характеризується значною кількістю філій, тоді як у групі високої концентрації переважають банки. Група середньої концентрації посідає перше місце за обсягом вкладів фізичних осіб (47,7 % від загальної суми по системі) та коштів суб'єктів господарювання (46,1 %).

До групи незначної концентрації належать 9 регіонів (Луганська, Миколаївська, Волинська, Івано-Франківська, Черкаська, Херсонська, Чернігівська, Сумська та Вінницька області). У перелічених областях діє 6,4 % банків та 391 (27,8 %) філія.

До останньої групи — низької концентрації — входить 7 регіонів (Рівненська, Хмельницька, Житомирська, Закарпатська, Тернопільська, Кіровоградська, Чернівецька області), в яких розташовано 1,3 % банків та 228 (16,2 %) філій.

Територіальну нерівномірність розміщення банків в Україні певною мірою згладжує розвиток мережі філій. Найефективнішими нині є банківські системи регіонів, що входять до групи середньої концентрації. Володіючи 38,7 % активів, вони забезпечують одержання 84,3 % загального прибутку банківської системи країни. Усунення територіальних диспропорцій та підвищення ефективності банківської діяльності сприятиме стабільному розвитку банківської системи України та посиленню її впливу на економічне піднесення в кожному регіоні.

Аналіз регіональних особливостей побудови банківської системи України засвідчує: значні диспропорції у її розвитку призвели до вимивання коштів з регіонів із низьким рівнем розвитку фінансової інфраструктури та інвестиційної привабливості у регіони (області) розвинуті та інвестиційно привабливіші.

За показником залучення (вилучення) через банківську систему фінансових ресурсів у регіонах, усі області (регіони) України можна умовно поділити на дві групи:

1) регіони-донори, з яких через банки вилучаються фінансові ресурси;

2) регіони-отримувачі, котрі залучають фінансові ресурси з інших регіонів.

До першої групи слід віднести АР Крим, Донецьку, Житомирську, Івано-Франківську, Київську, Луганську, Львівську, Тернопільську, Хмельницьку, Черкаську та Чернігівську області. Найбільшими донорами в Україні є Донеччина, Львівщина та Луганщина. Явище вилучення фінансових ресурсів з регіону є дуже небезпечним для економіки областей, оскільки внаслідок цього виникає брак коштів, необхідних для інвестиційної діяльності, а це у свою чергу призводить до збільшення цін на ресурси та загального колапсу інвестиційної діяльності суб'єктів господарювання.

До другої групи належать Вінницька, Волинська, Дніпропетровська, Закарпатська, Запорізька, Кіровоградська, Миколаївська, Одеська, Полтавська, Рівненська, Сумська, Харківська, Херсонська, Чернівецька області та м. Київ. Найбільшим отримувачем коштів в Україні є Київ.

Явище вимивання коштів із регіонів потребує особливої уваги, оскільки воно посилює диспропорції у їх соціально-економічному розвитку. Така ситуація спонукає до пошуку нових шляхів стабілізації руху фінансових ресурсів між регіонами. Один із них — підвищення ролі регіональних банків у фінансовому секторі регіонів.

Національний банк України — це емісійний центр держави, який проводить єдину державну політику в галузі грошового обігу, кредиту, зміцнення грошової одиниці, організовує міжбанківські розрахунки, координує банківські системи в цілому, визначає курс грошової одиниці щодо валют інших країн. Він має монопольне право на випуск грошей в обіг, а також випуск національних грошових знаків за рішенням Верховної Ради України.

Даючи дозвіл на створення на території України комерційних банків шляхом їх реєстрації, Національний банк здійснює і контрольний нагляд за їх діяльністю в частині дотримання ними економічних нормативних актів. Свою діяльність нарівні з виконанням своїх функцій і прав Національний банк здійснює через регіональні управління в областях і республіці Крим, які є його підрозділами і виконують частину його функцій.

Нині фінансово-кредитну систему формують, крім різноманітних комерційних банків, такі позабанківські організації, як лізингові компанії, факторингові компанії, інвестиційні фонди, страхові організації, фінансові структури (пенсійні фонди, кредитні спілки, ломбарди, каси взаємодопомоги), трастові товариства.

Банки в Україні функціонують як універсальні або як спеціалізовані. За спеціалізацією банки можуть бути ощадними, інвестиційними, іпотечними, розрахунковими (кліринговими).

Банки в Україні створюються у формі акціонерного товариства, товариства з обмеженою відповідальністю або кооперативного банку. За формою власності банки можуть бути державними, акціонерними, кооперативними, приватними, муніципальними або змішаними.

В Україні, крім Національного банку України, державними банками є Ощадний банк України та Український експортно-імпортний банк. Відповідно до чинного законодавства в Україні можуть засновуватися і кооперативні банки. Вони створюються за принципом територіальності і поділяються на місцеві та центральний кооперативні банки.

Широкого розвитку в регіонах України набули великі комерційні банки. Так, у всіх регіонах, включаючи райони і міста, мають свої філії та відділення Український акціонерно-комерційний промислово-інвестиційний банк, акціонерно-комерційний