Розділ «4.6. Регіони зі спеціальним режимом інвестування — спеціальні економічні зони»

Регіональна економіка


Поняття про спеціальні економічні зони (СЕЗ)


Під СЕЗ (БЕЗ) розуміють виділені у межах країни території, для яких створено спеціальний економічний режим функціонування: пільгові митні тарифи, спрощена процедура експортно-імпортних операцій, пільговий режим оподаткування (для національних та іноземних юридичних і фізичних осіб), вільний обмін конвертованої валюти, державні гарантії від конфіскації іноземної власності та ін. В Україні щодо кожної СЕЗ приймається окремий закон.

Мета створення СЕЗ — залучення іноземних та внутрішніх інвестицій, прискорення темпів економічного зростання, освоєння нових технологій, насичення внутрішнього ринку високоякісними товарами, організація експортних виробництв, сприяння розвитку відсталих регіонів, забезпечення більшої зайнятості населення, спільна підготовка фахівців та ін.

У світі є понад 40 видів різних СЕЗ. Найголовніші з них такі:

— промислововиробничі зони, у т. ч. експортні й експортозамінні, імпортні та імпортозамінні;

— парки технологічного розвитку (технопарки, технополіси, інноваційні центри та інкубатори);

— сервісні зони (зони банківських і страхових послуг, офшорні);

— туристичні зони (рекреаційні);

— зони вільної торгівлі (вільні митні, вільні порти, транзитні);

— комплексні (багатофункціональні: торговельно-виробничі, науково-промислові, зони вільного підприємництва) тощо.

Більшість СЕЗ виконує змішані функції. За розмірами СЕЗ поділяються на великі, середні й малі, або міні-зони (локальні, точкові).

СЕЗ мають багатовікову історію: від вільних міст (Венеція, Генуя, Брюгге) і Ганзейського союзу Середньовіччя до найсучасніших технопарків СІНА і Японії, цілих держав — експортних, рекреаційних і офшорних зон (острівні та інші невеликі країни). СЕЗ наявні практично в усіх країнах світу, їх кількість досягає сотень. Найстаріші сучасні СЕЗ були створені в Нью-Йорку, Бостоні, Філадельфії. За їх допомогою багато раніше відсталих країн світу значно поліпшили свій економічний розвиток або увійшли до високорозвинених країн (Південна Корея, Китай, Сінгапур та ін.).

В Україні створена необхідна законодавча база для формування СЕЗ, є й інші сприятливі умови (транзитне розташування країни, вихід до Чорного моря, відносно високий науково-технічний потенціал, наявність рекреаційних та інших ресурсів). Перша СЕЗ "Сиваш" почала діяти у 1995 р. У наступні роки формувалися або проектувалися такі спеціальні регіони:

— технопарки (Київський — "Напівпровідникові технології і матеріали, оптоелектроніка та сенсорна техніка", "Інститут електрозварювання ім. Є.О. Патона", 1999 р.; Харківський інститут монокристалів, 1999 р.; проект "Керчтехнополіс");

— комплексні (виробничі, торговельні, транзитні, рекреаційні тощо) СЕЗ Причорноморського регіону в рамках Міжнародної інвестиційної програми "Єврагейт" (Євразійські ворота) і проектів Парламентської Асамблеї Чорноморського економічного співробітництва (ПАЧЕС) (міжнародні проекти "Портово-промислові комплекси”, "Курортно-рекреаційні зони", "Природні ресурси моря", "Приморські міста Чорномор'я") та ін.;

— транзитні СЕЗ у рамках загальної європейської транспортної політики (створення пріоритетних транспортних коридорів, у т. ч. за програмою ЄС ТРАСЕКА відновлення стародавнього "шовкового шляху"), проголошеної в 1991 р. у Празі, та ін.;

— єврорегіони (створювалися за допомогою ЄС для підняття рівнів розвитку відсталих регіонів): Карпатський міжнародний регіон (1993 р.; Угорщина, Польща, Україна, Словаччина); "Буг" (прикордонні території Волинської області, Люблінського воєводства Польщі, Брестської області Білорусі), "Нижній Дунай" (1997 р.; Одеська область, Молдова, три повіти Румунії);

— науково-виробничі й переважно виробничі СЕЗ: експериментальні зони "Сиваш", "Донецьк", "Азов" (м. Маріуполь) і зони спеціального режиму інвестиційної діяльності в Донецькій і Луганській областях, "Славутич" (зона Чорнобильської АЕС); "Яворів", "Закарпаття", у містах Шостка, Харків, Керч, Нововолинськ, у Житомирській області тощо;

— туристично-рекреаційні СЕЗ — "Курортополіс Трускавець", в АР Крим та ін.

Сторінки


В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Регіональна економіка» автора Качана С.П. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „4.6. Регіони зі спеціальним режимом інвестування — спеціальні економічні зони“ на сторінці 1. Приємного читання.

Зміст

  • ПЕРЕДМОВА

  • Частина І. ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ РЕГІОНАЛЬНОЇ ЕКОНОМІКИ

  • 1.2. Предмет і об'єкти дослідження, мета, завдання й методи сучасної регіональної економіки

  • 1.3. Теорії та концепції регіональної економіки

  • Розділ 2. ЗАКОНОМІРНОСТІ, ПРИНЦИПИ І ЧИННИКИ РОЗМІЩЕННЯ ПРОДУКТИВНИХ СИЛ ТА ФОРМУВАННЯ ЕКОНОМІКИ РЕГІОНІВ

  • Розділ 3. НАУКОВІ МЕТОДИ АНАЛІЗУ ТА ОБҐРУНТУВАННЯ ПРОСТОРОВОЇ ОРГАНІЗАЦІЇ ГОСПОДАРСТВА Й ЕКОНОМІЧНОГО РОЗВИТКУ РЕГІОНІВ

  • 3.2. Методи аналізу соціально-економічного розвитку регіонів (регіональна діагностика)

  • 3.3. Методи прогнозування розміщення продуктивних сил та економіки регіонів

  • 3.4. Районне планування

  • Розділ 4. РЕГІОН У СИСТЕМІ ТЕРИТОРІАЛЬНОГО ПОДІЛУ ПРАЦІ

  • 4.2. Територіальний поділ праці й територіальна організація господарства

  • 4.3. Види економічних регіонів. Проблеми типології

  • 4.4. Структура економічного регіону

  • 4.5. Проблемні регіони та їх типологія

  • 4.6. Регіони зі спеціальним режимом інвестування — спеціальні економічні зони
  • Розділ 5. ЕКОНОМІЧНЕ РАЙОНУВАННЯ Й ТЕРИТОРІАЛЬНА ОРГАНІЗАЦІЯ ГОСПОДАРСТВА

  • Розділ 6. СУТНІСТЬ, МЕТА І ЗАВДАННЯ РЕГІОНАЛЬНОЇ ЕКОНОМІЧНОЇ ПОЛІТИКИ

  • Частина ІІ. РОЗВИТОК І РОЗМІЩЕННЯ ПРОДУКТИВНИХ СИЛ

  • 7.2. Природно-ресурсний потенціал України

  • 7.3. Виробничий потенціал

  • 7.4. Науковий потенціал: суть, структура, динаміка

  • Розділ 8. ГОСПОДАРСЬКИЙ КОМПЛЕКС УКРАЇНИ, ОСОБЛИВОСТІ СТРУКТУРИ І ТРАНСФОРМАЦІЇ В РИНКОВИХ УМОВАХ

  • Розділ 9. МІЖГАЛУЗЕВІ ГОСПОДАРСЬКІ КОМПЛЕКСИ ТА РЕГІОНАЛЬНІ ОСОБЛИВОСТІ ЇХ РОЗВИТКУ Й РОЗМІЩЕННЯ

  • 9.2. Металургійний комплекс України

  • 9.3. Машинобудівний комплекс

  • 9.4. Хіміко-лісовий комплекс України

  • 9.5. Будівельний комплекс

  • 9.6. Агропромисловий комплекс України

  • 9.7. Легка промисловість України

  • 9.8. Соціальний комплекс України

  • 9.9. Транспортний комплекс і зв'язок

  • Розділ 10. МІЖНАРОДНІ ЕКОНОМІЧНІ ЗВ'ЯЗКИ УКРАЇНИ, ЇЇ ІНТЕГРАЦІЯ В ЄВРОПЕЙСЬКІ ТА ІНШІ СВІТОВІ СТРУКТУРИ

  • Розділ 11. ФАКТОРИ СТАЛОГО РОЗВИТКУ

  • Частина III. ЕКОНОМІКА РЕГІОНІВ

  • Розділ 13. ЕКОНОМІКА РЕГІОНІВ УКРАЇНИ: СТАН І ПЕРСПЕКТИВИ РОЗВИТКУ

  • 13.2. Донецький економічний район

  • 13.3. Придніпровський економічний район

  • 13.4. Північно-Східний економічний район

  • 13.5. Причорноморський економічний район

  • 13.6. Карпатський економічний район

  • 13.7. Подільський економічний район

  • 13.8. Центральний економічний район

  • 13.9. Волинський економічний район (Північно-Західний)

  • Частина IV. ЕКОЛОГІЧНІ АСПЕКТИ ПРОСТОРОВОЇ ОРГАНІЗАЦІЇ ГОСПОДАРСТВА

  • 14.7. Спеціальні функції державного екологічного управління

  • Розділ 15. ЕКОЛОГІЧНИЙ МОНІТОРИНГ І СИСТЕМА ЕКОЛОГІЧНОЇ ІНФОРМАЦІЇ

  • Розділ 16. ЕКОНОМІЧНИЙ МЕХАНІЗМ ПРИРОДОКОРИСТУВАННЯ ТА ОХОРОНИ НАВКОЛИШНЬОГО ПРИРОДНОГО СЕРЕДОВИЩА

  • 16.4. Податкова екологічна політика та екологічні інструменти митної політики держави

  • 16.5. Система штрафних санкцій за порушення вимог екологічного законодавства

  • 16.6. Надання субсидій, дотацій, грандів і премій на природоохоронні цілі

  • 16.7. Цінові інструменти в контексті розвитку економічного механізму природокористування

  • 16.8. Екосистемні виплати і відшкодування

  • 16.9. Екологічне страхування

  • 16.10. Фонди охорони навколишнього природного середовища

  • Розділ 17. ЕКОНОМІЧНА ТА СОЦІАЛЬНА ЕФЕКТИВНІСТЬ ЗДІЙСНЕННЯ ПРИРОДООХОРОННИХ ЗАХОДІВ

  • Розділ 18. СВІТОВИЙ ДОСВІД І МІЖНАРОДНЕ СПІВРОБІТНИЦТВО У СФЕРІ ОХОРОНИ НАВКОЛИШНЬОГО ПРИРОДНОГО СЕРЕДОВИЩА