Розділ 10. МІЖНАРОДНІ ЕКОНОМІЧНІ ЗВ'ЯЗКИ УКРАЇНИ, ЇЇ ІНТЕГРАЦІЯ В ЄВРОПЕЙСЬКІ ТА ІНШІ СВІТОВІ СТРУКТУРИ

10.1. Роль зовнішньоекономічних зв'язків в умовах сучасної глобалізації і регіоналізації економіки світу

Економіка України зазнає глибоких змін, спрямованих на перехід від планово-командної до відкритої ринкової системи. Колишня система була орієнтована на збільшення обсягів виробництва, не беручи до уваги рівень матеріальних, енергетичних, трудових ресурсів і якість продукції. Українські підприємства не мали самостійного виходу на зовнішні ринки. Після проголошення незалежності ці обмеження знято. Україна підтримує курс на входження до світової економічної системи через скасування монополії держави на зовнішню торгівлю і економічних методів ЇЇ регулювання, забезпечення конвертації національної валюти, зниження ставок експортних тарифів та введення імпортних квот, сприяння експорту і розширення ринків збуту української продукції за кордоном. Для зростання експорту є достатня природно-ресурсна база і науково-технічний потенціал.

Підґрунтям міжнародної економічної діяльності є принципи демократизації, демонополізації та деідеологізації зовнішньоекономічних стосунків, якими передбачено максимальне скорочення адміністративних обмежень на експорт-імпорт, надання суб'єктам зовнішньоекономічної діяльності (ЗЕД) широкої самостійності згідно з міжнародною практикою.

Низька ефективність зовнішньоекономічної діяльності в перші роки незалежності України стала наслідком спаду виробництва, економічної нестабільності, інфляції, відсутності державної програми перетворень, необізнаності із специфікою зовнішньоекономічних операцій, відмінності законодавства країн-партнерів, недостатньої поінформованості світового співтовариства про потенційні можливості української економіки.

Активізація зовнішньоекономічної діяльності проходить через вибір географічного середовища, в якому найбільш органічно досягається реалізація економічних інтересів. Міжнародний досвід свідчить, що конкурентоспроможність країни у світогосподарських зв'язках, її пріоритети в міжнародному поділі праці забезпечуються у наш час наявністю декількох умов. По-перше, країна повинна мати досить розвинутий економічний, науково-технічний та інтелектуальний потенціал. По-друге, органічний контакт зі світовим господарством може забезпечити тільки наявність сучасної ринкової інфраструктури. По-третє, реалізація зовнішньоекономічної діяльності має спиратися на сильну, акцентовану державну стратегію і політику. Оцінки і розрахунки показують, що в Україні є найважливіші передумови для здійснення незалежної, спрямованої на забезпечення національних інтересів зовнішньоекономічної стратегії [12,23].

Раніше вважалося, що надійною перспективою економічного зростання є прискорення індустріалізації і вихід на світовий ринок з готовими товарами промислового призначення. Проте в умовах глобалізації ситуація кардинально змінилася, тому що промислово розвинені країни, і особливо транснаціональні корпорації (ТНК), відіграють все більшу роль в міжнародному поділі праці. Нині глобалізація є однією з найбільш впливових сил, які визначають майбутнє планети. Водночас, як і кожне соціально-економічне явище це — суперечливий процес. Так, з одного боку, завдяки глобалізації більш чіткіше проявляються всеохоплюючі переваги міжнародного поділу праці, нарощується економічний потенціал, підвищується рівень виробництва, покращується якість життя. З другого боку, глобалізація не тільки приносить вигоди, але й створює проблеми і породжує конфлікти, а тому неможливо підрахувати ЇЇ сумарний результат. Якщо в цій сфері переважає тенденція до співпраці, то стимулюються переваги глобалізації, зростає вірогідність сукупного позитивного ефекту.

Політична незалежність України є підґрунтям створення міцних правових і економічних засад ефективної інтеграції України до глобальних міжнародних економічних процесів.

Сучасний стан міжнародного поділу праці стає все більш структурованим у просторі, що зовні набуває вигляду регіоналізації та глобалізації економіки світу. Регіоналізація світової економіки — це спеціалізація країн — сусідів певного регіону у деяких галузях виробництва продукції чи послуг. При цьому, між ними існують стабільні внутрішньорегіональні зв'язки та спільні пропозиції регіональних товарів на світовому ринку.

На даний час утворилося кілька регіональних угруповань — це Європа, Близький Схід, Південно-Східна Азія, Азіатсько-Тихоокеанський регіон. Регіоналізація у міжнародному поділі праці має свої переваги: це часткова ліквідація торговельно-економічних перешкод і уніфікація митних зборів, а також відстоювання групового інтересу в реалізації регіональних товарів та послуг на світовому ринку. Міжнародна регіоналізація знаходить підтримку промислово розвинених країн у вигляді прямих інвестицій до менш розвинутих країн у добувні галузі та деякі галузі обробної промисловості. Індустріально розвинені країни стараються розмістити екологічно брудні виробництва у менш розвинутих країнах.

Глобалізація світової економіки —- це кооперування в світовому масштабі національних господарств у вигляді встановлення та існування сталих зв'язків у кооперуванні виробництва товарів і послуг між галузями та підприємствами країн [ 1, 51].

Варто зауважити, що інколи буває досить важко чітко розмежувати регіоналізацію та глобалізацію. Останню можна розглядати і як розширення регіоналізації до світових розмірів, і як один з аспектів міжнародного поділу праці.

У процесі регіоналізації Україна займає дещо суперечливі позиції, бо має багатогалузевий напрям розвитку національного господарства:

— наявність багатих природних ресурсів та великий обсяг їх видобутку, в тому числі сільськогосподарських, значні потужності їх первинної переробки;

— наявність розвиненого комплексу машинобудівних та приладобудівних галузей, легкої та харчової промисловості є достатньою базою для експорту цієї продукції;

- наявність в деяких галузях високих технологій (виробництво космічної техніки, літако- та суднобудування, військової техніки, електроніки) дає змогу констатувати про великий потенціал цих галузей, але експорт цієї продукції проходить з великими труднощами через високу конкуренцію на світовому ринку.

В Україні ухвалено ряд законів, які створюють номінальні можливості для включення її економіки у світове господарство, у міжнародний поділ праці. Це, зокрема, Закони України "Про зовнішньоекономічну діяльність", "Про режим іноземного інвестування", "Про підприємництво", "Про спеціальні (вільні) економічні зони" та ін.

Найбільш детально види міжнародних економічних зв'язків виписані у Законі "Про зовнішньоекономічну діяльність", прийнятому Верховною Радою України у 1991 р. У ньому розроблено механізм регулювання зовнішньоекономічної діяльності, її суб'єктів, їхніх прав і свобод; встановлюються принципи здійснення та організаційні форми зовнішньоекономічної діяльності.

10.2. Основні форми міжнародних економічних зв'язків

Міжнародні економічні зв'язки існують між конкретними учасниками — підприємствами чи підприємцями, які належать до різних країн і розташовані як на території України, так і в інших країнах. Співробітництво здійснюється різними формами виробничих і торгово-комерційних контактів. Ці форми відповідають характеру спеціалізації, яка пов'язана із ступенем економічного розвитку, розміщенням виробничих об'єктів, наявності природно-ресурсного потенціалу, а також, виходячи з ринкового попиту, і доцільності певної спеціалізації.