Розділ «9.9. Транспортний комплекс і зв'язок»

Транспорт — одна з найважливіших галузей інфраструктури. Він забезпечує виробничі й невиробничі потреби національної економіки і населення в усіх видах перевезень, а також зв'язок між галузями господарства, містом і селом, окремими районами країни, сприяє територіальному поділу праці, е активним чинником економічної спеціалізації господарства окремих районів, неможливої без обміну продукцією. Транспорт має сприяти якнайшвидшій інтеграції України в загальноєвропейську економічну систему.

За призначенням виділяють транспорт загального користування (для перевезення готової продукції, сировини та напівфабрикатів з місць виробництва до пунктів споживання або подальшої переробки, задоволення потреб населення у просторовому переміщенні з виробничою або приватною метою), відомчий (внутрішньовиробничий, внутрішньо-будівельний, внутрішньогосподарський, внутрішньозаводський і внутрішньо-портовий) та особистого призначення.

Розрізняють також транспорт наземний (залізничний, автомобільний, гужовий, в'ючний), водний (морський, річковий, озерний), повітряний та трубопровідний.

Усі види транспорту є складовими єдиної транспортної системи — територіального поєднання взаємозв'язаних видів транспорту, які, взаємодіючи, найповніше задовольняють потреби народного господарства й населення у перевезеннях вантажів і пасажирів.

Роботу всіх видів транспорту забезпечує транспортна інфраструктура — економічно збалансована сукупність шляхів сполучення, рухомого складу, засобів управління і зв'язку, різноманітного технічного обладнання. Ефективність її функціонування визначається рівнем економічного збалансування усіх її складових, якого можна досягти лише за раціонального розподілу загального обсягу перевезень між окремими видами транспорту залежно від сфери найвигіднішого використання кожного з них. Просторова залежність транспортних мереж від розміщення продуктивних сил впливає на територіальну організацію транспорту в цілому, його складових і навпаки — від територіальної організації транспортного комплексу залежить розміщення продуктивних сил. Це яскраво виявляється в існуванні первинних форм просторового розосередження транспорту — транспортних вузлів, пунктів.

Транспортний вузол — це комплекс транспортних споруд у пункті, де сходяться, перетинаються або розгалужуються не менш як три лінії одного чи двох видів магістрального транспорту, котрі, взаємодіючи, обслуговують транзитні та місцеві перевезення вантажів і пасажирів. Залежно від видів транспорту, що стикаються, розрізняють вузли залізнично-автошляхові (Львів, Харків), залізнично-водно-автошляхові (Одеса, Київ, Миколаїв, Херсон) і водно-автошляхові (Ялта, Алушта, Канів). У кожному з них може бути ще й повітряний та трубопровідний транспорт.

В Україні розвинені всі види транспорту. На 10 тис. км2 території припадає 372 км залізничних колій, 78 км внутрішньо-водних, 1933 км автомобільних шляхів з твердим покриттям (табл. 9.15—9.17).

Кризові явища в розвитку економіки негативно позначалися на темпах і обсягах роботи галузі.

Причинами зменшення вантажних перевезень були також: скорочення обсягів виробництва основних вантажоутворюючих галузей; експортно-імпортних перевезень; неподання вантажів для перевезення у заявлених обсягах; нестача транспортних засо-

Таблиця 9.15. Протяжність транспортних комунікацій в Україні [56, ДО—290]

Таблиця 9.16. Вантажообіг усіх видів транспорту загального користування за роками, млрд т • км [56,123]

Таблиця 9.17. Пасажирообіг транспорту загального користування, млрд пасажиро-кілометрів [56,123]

бів, їх незадовільні стан і спеціалізація; обмеження поставок нової техніки; неповне забезпечення транспорту паливом і запчастинами. Економічний стан галузі погіршується також через недостатню матеріально-технічну базу, неможливість її оновлення за браком коштів, а інколи — внаслідок збитковості транспортних підприємств.

Погіршення матеріально-технічної бази галузі супроводжувалося скороченням обсягу поставок транспортної техніки. Так, на залізничному транспорті поставки електровозів знизилися на 57 %, вантажних вагонів — на 44, пасажирських — на 25, великовантажних контейнерів — на 32 %. Із загальної кількості суден 55 % експлуатуються понад 15 років, внаслідок чого вони не можуть заходити в закордонні порти. Темпи оновлення основних фондів на транспорті в кілька разів нижчі, ніж в інших галузях, а питомі витрати палива й енергії — на ЗО—50 % вищі, ніж на транспорті кращих закордонних марок [6].

Залізничний транспорт

На цей вид транспорту припадає основна частина вантажообігу і перевезень пасажирів.

Він має вирішальне значення в забезпеченні економічних зв'язків як у межах України, так і з іншими державами.

Першу залізницю в Україні збудовано в 1861 р. (Львів — Перемишль), другу (Одеса — Балта) — в 1865 р. Пізніше останню подовжили до Києва, а далі і до Москви. Невдовзі почала функціонувати залізниця від Курська через Харків до Азовського моря. У 1870 р. Одесу сполучили залізницею через Київ — Курськ із Москвою. У 70-х роках збудовано залізницю Знам'янка — Миколаїв, низку залізниць, що з'єднали Росію з Румунією та Австро-Угорщиною. До Балтійських портів вели залізничні лінії Ромни — Лібава, Київ — Ковель — Брест — Кенігсберг (нині Калінінград). У другій половині XIX ст. почалося будівництво залізниць у Донбасі та Придніпров'ї. Першими залізничними лініями тут були Харків — Слов'янськ — Микитівна — Таганрог та Воронезько-ростовська залізниця. 1871—1872 рр. залізниці Донбасу були з'єднані із загальною залізничною мережею Росії. 1884 р. закінчено будівництво так званої Катеринської залізниці: Донбас — Кривий Ріг через Катеринослав, яка сполучала донецьке вугілля з криворізькою рудою. 1875 р. закінчене будівництво залізниці Харків — Севастополь.

До 1890 р. усі найважливіші міста України були з'єднані залізницями з центральною Росією. Наприкінці XIX — на початку XX ст. у зв'язку з промисловою кризою темпи залізничного будівництва в Україні помітно знизилися.