Розділ 39. Час горя

Народ Божий також не буде звільнений від страждань; але, незважаючи на гоніння й утиски, нестатки і голод, він все ж не буде залишений на загибель. Бог, Який піклувався про Іллю, не пройде повз жодного зі Своїх дітей, які пожертвують собою. Той, Хто перелічив навіть волосся на їхніх головах, потурбується про них, і піц час голоду вони матимуть що їсти. У той час, як нечестиві помиратимуть від голоду й мору, ангели оберігатимуть праведних і піклуватимуться про їхні потреби. Тим, “хто ходить у правді”, дана обітниця: “...Його хліб буде даний йому, вода йому завжди забезпечена...”. “Убогі та бідні шукають води, та нема, язик їх від прагнення висох, — Я, Господь, і їх вислухаю, Бог Ізраїлів, не лишу їх!” (Ісаї 33:15—16; 41:17).

“Та хоч би й не цвіла смоковниця, і не було б врожаю у виноградниках; хоч би обманув плід дерева оливкового, і ниви не родили більше хліба; зникли з кошари вівці і не стало б в хлівах худоби, — я все ж таки в Господі буду радіти і веселитись у Богові спасіння свого” (Авакума 3:17—18 С.П.).

“Господь — то твій Сторож, Господь — твоя тінь при правиці твоїй. Сонце не пошкодить тобі вдень, ані місяць вночі! Господь стерегтиме тебе від усякого зла; Він збереже життя твоє”. “Він спасе тебе з тенет птахолова, з моровиці згубної. Він заслонить тебе Своїми крилами, і під крильми Його ти знайдеш притулок! Щит і оборона — Його правда. Не будеш боятися страху нічного, ані стріли, що вдень пролітає, ані чуми, що в темряві підкрадається, ані моровиці, що нищить опівдні. Упаде тисяча біля тебе, і десять тисяч праворуч від тебе, до тебе ж не доторкнеться!.. Тільки своїми очима подивишся — і кару грішників побачиш. Бо Господа, охорону мою, Всевишнього ти вибрав своїм притулком. Тебе зло не спіткає, і жодне нашестя не наблизиться до оселі твоєї...” (Псалми 120:5—7; 90:3—10).

З людської точки зору здаватиметься, що народ Божий незабаром повинен буде запечатати своє свідчення кров'ю, як це зробили мученики раніше. Вони й самі почнуть боятись, що Господь залишив їх, щоб вони впали жертвою ворогів. Це буде час великої душевної муки. Вдень і вночі вони благатимуть Бога про визволення. Нечестиві будуть радіти і глумливо запитувати: “Де тепер віра ваша? Чому Бог не визволить вас з рук наших, якщо ви справді Його народ?” Але ті, хто чекають визволення пригадають вмираючого на Голгофському хресті Ісуса, а також первосвященика, і старійшин, які, насміхаючись, кричали: “Він інших спасав, — а Самого Себе не може спасти! Коли Він Дар Ізраїлів, нехай зійде тепер із хреста, і ми повіримо Йому!” (Матвія 27:42). Як і Яків, усі вони борються з Богом, їхні обличчя свідчать про внутрішню боротьбу. Хоч обличчя зблідли, та вони не перестають ревно молитись.

Якби люди мали духовний зір, вони побачили б могутніх ангелів, що оточують тих, хто зберіг слово терпіння Христового. З ніжним співчуттям вони спостерігають за їхнім відчаєм і вислуховують молитви. Вони чекають слова свого Володаря, щоб визволити їх від небезпеки. Але треба ще трохи почекати. Народ Божий мусить випити свою чашу і хреститися особливим хрещенням. Якраз це зволікання, яким би болісним воно не було для них, і буде найкращою відповіддю на їхні молитви. Довіряючи Господеві і чекаючи, коли Він почне діяти, вони виявляють віру, надію і терпеливість, котрих так часто бракувало в їхньому духовному житті. Однак задля вибраних цей час горя буде скорочений. “Хіба Бог не захистить вибраних Своїх, що волають до Нього день і ніч?.. Кажу вам, що Він захистить їх скоро” (Луки 18:7—8). Кінець настане набагато швидше, ніж цього чекають люди. Пшениця буде зібрана і зв'язана в снопи для клуні Божої, а кукіль — для спалення вогнем.

Небесні вартові вірні своєму обов'язку, продовжують пильнувати. Хоч загальним декретом буде визначений час, коли мали б бути знищені ті, що виконують заповіді Божі, їхні вороги намагатимуться в деяких випадках зробити це раніше. Але ніхто не зможе пройти через ряди могутніх вартових, котрі охороняють кожну вірну душу. Під час втечі з міст і сіл дехто буде схоплений, але підняті проти них мечі безсильно впадуть, як соломинки. Інших захистять ангели у подобі військових мужів.

У всі віки Бог діяв через святих ангелів, для захисту й звільнення Свого народу. Небесні істоти завжди брали активну участь у справах людей. Вони з'являлись людям у сяючих, мов блискавка, шатах, і в простій одежі мандрівників. Ангели приходили до дітей Божих і в людській подобі. Вони відпочивали опівдні під деревами, мов втомлені мандрівники, користувалися гостинністю людських домівок, охороняли нічних подорожніх. Вони власноручно запалювали вогонь жертовника. Ангели відчиняли двері в'язниць і виводили на свободу Божих слуг. Споряджені небесною зброєю, вони прийшли, щоб відкотити каменя від гробу Спасителя.

У вигляді людей ангели часто присутні на зібраннях праведних і відвідують зборища нечестивих, як, наприклад, відвідали Содом, щоб скласти звіт про вчинки його мешканців і визначити, чи переступили вони межу Божого довготерпіння. Господь любить милувати, і заради невеликої кількості тих, хто справді служить Йому, Він відводить нещастя і продовжує час миру для багатьох. Як мало грішників усвідомлює, що своїм життям вони зобов'язані жменьці вірних Його дітей, яких вони з таким задоволенням висміюють і пригноблюють.

Хоч правителі світу і не знають цього, однак на їхніх засіданнях часто виступають ангели. Люди бачать їх, чують їхні заклики, хоча піддають критиці та висміюють добрі пропозиції і поради. У залах засідань, у судових палатах ці небесні вісники виявляють глибоке знання історії людства і часто краще захищають справу пригноблених, ніж найздібніші та найкрасномовніші адвокати. Вони руйнують плани і лихі задуми, які можуть значною мірою перешкодити Божій справі та завдати страждання Його народові. У час небезпеки й горя “Ангел Господній стоїть на варті навкруги тих, що бояться Його, і визволяє їх” (Псалми 33:8). З гарячим бажанням народ Божий чекає ознак приходу свого Царя. Коли сторожу запитують: “Стороже, яка пора ночі”, вона, не вагаючись, відповідає: “Настав ранок, а все ж іще ніч” (Ісаї 21:11—12). Світло пробивається крізь хмари над гірськими вершинами. Незабаром відкриється Його слава і засяє Сонце Праведності. Наблизились і ранок і ніч: світанок вічного дня для праведних і початок вічної ночі для нечестивих.

У той час, як народ Божий, що бореться, звертає до Нього свої молитви, завіса, котра відділяє його від невидимого світла, здається, майже зникає. Небеса спалахують світанком вічного дня, і лунають слова, що нагадують спів ангельського хору: “Стійте твердо у вашій вірі! Допомога наближається”. Христос, всемогутній Переможець, простягає Своїм стомленим воїнам вінець нев'янучої слави, а з відкритих воріт вони чують Його голос: “Ось Я з вами, не лякайтесь. Я знаю все ваше горе, Я ніс ваші болі. Ви не боретесь з недосвідченими ворогами. Я боровся за вас, і в ім'я Моє ви більше, ніж переможці”.

Наш дорогий Спаситель пошле Свою допомогу в необхідний час. Шлях до небес освячений Його стопами. Усі колючки, які завдають нам ран, ранили і Його ноги. Хрест, який кожен з нас покликаний нести, Він ніс раніше за нас. Господь допускає боротьбу, щоб приготувати душу до спокою й миру. Час горя — це страшне випробування для Божого народу, але в цей час кожний правдивими християнин повинен спрямувати свій погляд догори, щоб вірою побачити навколо себе райдугу обітниці.

“Однак визволені Господом повернуться і прийдуть на Сіон з веселим співом, і радість вічна буде в них над головами; веселощі й втіху осягнуть вони, а смуток та зітхання зникнуть! Я, і лише Я вас утішу! Хто ти, що боїшся смертної людини, людського сина, що, як трава, минається? Ти забуваєш Господа, Творця твого... І тремтиш щоденно перед люттю гнобителя, що готовий тебе погубити. Але де той гнобителів гнів? Закутий в кайдани незабаром визволений буде, він не помре у ямі, і не забракне йому хліба. Бо Я — Господь, Бог твій, що розбурхує море, — й ревуть його хвилі; Господь Саваот — Моє Ім'я! І кладу Я слова Свої в уста твої та ховаю тебе в тіні рук Своїх...” (Ісаї 51:11—16).

“Тому-то послухай ось що, сердешний й сп'янілий, але не від вина: так говорить Господь Владика твій, і Бог твій, що боронить Свій народ: Ось Я беру з руки твоєї чашу гніву Мого, — не питимеш його більше. Я передам її в руки гнобителів твоїх, що тобі казали: ‘Лягай на землю, і ми перейдемо через тебе!’ І зробив ти із твоєї спини немов дорогу для перехожих” (Ісаї 51:21—23).

Погляд Божий, що проникає крізь призму віків, звернений на критичну хвилину, до якої наближається Його народ, коли земні правителі об'єднаються в боротьбі проти нього. Як полонені вигнанці, вони будуть боятись померти від голоду й насильства. Але Святий, Який розділив Червоне море перед ізраїльтянами, виявить Свою могутню силу і визволить їх. “І будуть Мені вони власністю, — каже Господь Саваот, — на той день, що вчиню і змилосерджусь над ними, як змилосерджується чоловік над синами своїми, що служать йому” (Малахії 3:17). Якщо в цей час була б пролита кров вірних свідків Христових, вона не стала б насінням, котре приносить плід на славу Божу, як це було в минулому, коли проливалася кров мучеників, їх вірність не була б свідченням для переконання інших в Істині, тому що хвилі милості розбилися об кам'яні серця, щоб вже ніколи не повернутися назад. Якби праведні стали в цей час здобиччю своїх ворогів, це означало б для князя темряви перемогу. Псалмист говорить: “Бо в час неспокою Він заховає мене в Своїй скипи, сховає мене таємно в оселі Своїй” (Псалми 26:5). Христос сказав: “Іди, Мій народе, ввійди до покоїв своїх і свої двері замкни за собою, сховайся за хвилю, поки гнів не перейде! Бо Господь ось виходить із місця Свого покарати мешканців землі” (Ісаї 26:20—21). Чудове буде визволення тих, хто терпляче чекав Його приходу. Їхні імена записані в Книзі життя.