Розділ 2. Гоніння в перші століття  

Як же в такому разі Євангеліє може бути назване Вісткою миру? Коли Ісая пророкував про народження Месії, то назвав Його “Князем миру”. Коли ангели сповістили пастухам про народження Христа, вони співали над Віфлеємськими пагорбами: “Слава у вишніх Богові і на землі мир, в людях благовоління!” (Луки 2:14). На перший погляд здається, що між цими пророчими виразами та словами Христа: “Не думайте, що Я прийшов принести мир на землю; не мир прийшов принести, а меч” (Матвія 10:34), — існує суперечність. Однак правильно їх розуміючи, ми зауважимо, що між цими двома виразами панує абсолютна гармонія. Євангеліє — це Вістка миру. Якби принципи християнства були прийняті людьми і виконувались, то мир, єдність і щастя поширювалися б по всій землі. Релігія Христа покликана об'єднати всіх тих, хто приймає її вчення, в єдину братерську сім'ю. У цьому й полягала місія Ісуса - примирити людей з Богом та один з одним. Але загалом світ залишається в полоні сатани, найлютішого ворога Христа. Євангеліє відкриває світським людям такі принципи життя, які повністю суперечать їхнім звичкам і бажанням, і вони повстають проти них. Вони ненавидять чистоту, яка викриває й осуджує їхні гріхи, переслідують і вбивають тих, хто вказує їм на святі, справедливі вимоги. Євангеліє назване мечем саме через те, що його величні істини викликають ненависть і ворожнечу.

Часто для слабких у вірі таємниче Провидіння, яке допускає праведним терпіти гоніння і переслідування від рук нечестивих, є причиною великого збентеження і нерозуміння. Деякі майже втрачають віру в Бога через те, що Він дозволяє, щоб найгірші люди жили добре, а праведні і благородні зазнавали від них утисків і страждань. “Хіба можливо, — запитують вони, — щоб Той, Хто с справедливий, милосердний, а також всемогутній, міг зносити таку несправедливість і пригноблення?” Це питання недоречне. Бог дав нам достатньо доказів Своєї любові. Ми не повинні сумніватися в Його доброті лише через те, що не здатні зрозуміти планів Його Провидіння. Хіба Спаситель не сказав Своїм учням, передбачаючи сумніви, які будуть мучити їх під час гонінь і випробувань: “Пам'ятайте слово, яке Я говорив вам: ‘Раб не більший від господаря свого. Якщо Мене переслідували, то будуть переслідувати і вас…’” (Івана 15:20). Ісус витерпів задля нас більше, ніж будь-хто з Його послідовників змушений буде витерпіти від жорстокості безбожних людей. Ті, хто покликані зносити тортури і навіть зазнають мученицької смерті, лише йдуть слідами Сина Божого.

“Господь не бариться з виконанням обітниці...” (2 Петра 3:9). Він ніколи не забуває і не залишає Своїх дітей; але Він дозволяє безбожникам виявити їхній справжній характер, щоб ніхто з тих, хто бажає виконувати Його волю, не був обманутий щодо їхніх намірів.

Праведні переходять через горнило випробувань, щоб очиститись та щоб їхній приклад міг переконати й інших у реальності віри і благочестя, а також для того, щоб їхнє праведне життя засудило безбожних і невіруючих.

Бог дозволяє, щоб нечестивим добре велося і щоб їхня ненависть до Нього також виявилась; коли вони наповнять чашу свого беззаконня, усі зможуть побачити Його справедливість і милосердя в остаточному знищенні нечестивих. День Його помсти наближається; усі, що порушували Божий Закон та гнобили Його народ, отримають справедливу відплату за свої вчинки; кожний їхній жорстокий і несправедливий вчинок щодо дітей Божих буде покараний так, ніби вони це зробили Самому Христові.

Існує ще одне важливе, серйозне запитання, на яке слід звернути увагу сучасним християнським церквам. Апостол Павло писав: “Всі, бажаючі жити благочестиво в Ісусі Христі, будуть переслідувані” (2 Тимофію 3:12). Чому ж тоді ці переслідування припинились? Єдина причина полягає в тому, що християнська Церква настільки пристосувалася до світських норм, що не викликає більше жодної протидії. Релігія наших днів не відрізняється чистотою і святістю, притаманними християнській вірі за днів Христа і Його апостолів. Тільки через те, що в Церкву увійшов дух компромісу з гріхом, через те, що до величних істин Слова Божого ставляться байдуже, а в Церкві так мало життєвої, практичної побожності, християнство користується такою популярністю в світі. Якщо б у християнстві відродилася віра і сила ранньої Церкви, відродився б і дух гоніння, полум'я переслідувань запалало б з новою силою.