Розділ 36. Прийдешня боротьба

Сатана застосує в цій останній боротьбі проти народу Божого той самий прийом, що й на початку великої боротьби в небі. Спочатку він заявляв, що всі його зусилля спрямовані тільки на те, щоб зміцнити божественне правління, однак таємно робив усе можливе, щоб його повалити. І в тій роботі, яку він сам намагався здійснити, диявол пізніше звинуватив ангелів, які залишились вірними Богові. Такий самий метод обману властивий і римській церкві. Вона оголосила себе намісницею Бога на землі й водночас упродовж усієї своєї історії намагалась піднестись вище Бога, змінивши Його Закон. Під час римського панування мученики, які прийняли смерть за свою вірність Євангелію, були проголошені злочинцями, їх звинувачували в тому, що вони мали зв'язок із сатаною. Були використані всі засоби, щоб затаврувати їх ганьбою і виставити перед людьми, і навіть перед самими собою найстрашнішими злочинцями. Так буде й надалі. У той час, коли сатана намагатиметься знищити тих, хто шанує Закон Божий, він зробить все так, що їх звинуватять як порушників Закону, що ганьблять Бога і стягають Його суди на світ.

Бог ніколи не творить насильства ні над волею, ні над сумлінням людини; сатана ж, навпаки, постійно вдається до насильства й жорстокості, щоб підкорити тих, кого не може звести іншим шляхом. Застосовуючи залякування і насильство, він прагне заволодіти сумлінням і домогтися поваги до себе і поклоніння. Для досягнення цього він діє через релігійну, громадянську влади, спонукаючи їх видавати закони, котрі суперечать Закону Божому.

Шанувальники біблійної суботи будуть проголошені ворогами закону й порядку, руйнівниками моральних засад суспільства, котрі призводять до анархії та морального занепаду, накликають суди Божі на землю, їхні сумлінність та вірність будуть представлені як упертість, непокора і неповага до влади, їх будуть оскаржувати як ворогів влади. Церковні служителі, які заперечують вимоги божественного Закону, говоритимуть з кафедри про обов'язок кожної людини коритися владі як призначеному Богом авторитету. На законодавчих зборах і в судах виконавці заповідей Божих будуть виставлені у фальшивому світлі та засуджені, їхні слова будуть перекручені, спонукання хибно витлумачені.

Оскільки протестантські церкви відкидають ясні докази Святого Письма на захист Божого Закону, вони намагатимуться змусити замовкнути тих, чиєї віри не змогли спростувати за допомогою Біблії. Хоч вони не бажають визнати це, та, проте, вступають на шлях переслідування тих, котрі за переконанням свого сумління відмовляються робити те, що робить решта християнського світу, і не визнають вимог папської суботи, тобто неділі.

Духовенство і держава об'єднаються, щоб усілякою ціною — підкупом, переконанням і силою — змусити всі верстви суспільства вшановувати недільний день. Відсутність божественного авторитету буде компенсована насильством. Політична корупція вбиває любов до справедливості та повагу до істини, і навіть у волелюбній Америці державні діячі та законодавці, щоб здобути собі прихильність суспільства, підуть на поступки вимогам народу і видадуть закон про святкування недільного дня. Здобута такою дорогою ціною свобода совісті буде зневажена. У боротьбі, яка швидко наближається, виконаються слова пророка: “І змій розлютився на жінку і пішов воювати з останком насіння її, що бережуть Божі заповіді та мають свідоцтво Ісусове” (Об'явлення 12:17).