Розділ 28. Віч-на-віч з Книгою Життя

У прообразному служінні первосвященик, здійснивши відкуплення Ізраїлю, виходив до народу і благословляв його. Так і Христос по закінченні Свого посередницького служіння з'явиться “не для очищення гріха, а для тих, що чекають Його на спасіння” (Євреям 9:28), щоб дати благословення вічного життя очікуючим Його. Так само, як священик, який, усуваючи гріхи зі святилища, визнавав їх над головою козла відпущення, так і Христос покладе всі ці гріхи на сатану — автора і підбурювача до гріха. Козла відпущення, котрий символічно ніс на собі гріхи Ізраїлю, відсилали “в землю безлюдну” (Левіт 16:22); так і сатана, несучи на собі вину за всі гріхи, до яких підбурював народ Божий, буде прикутий на тисячу років до спустошеної і безлюдної в той час землі та в кінцевому результаті зазнає повного покарання за гріх у вогні, який знищить усіх нечестивих. Таким чином великий План спасіння прийде до свого завершення, гріх буде знищений остаточно, а всі ті, хто не бажав миритися зі злом, — звільнені.

У призначений для суду час — наприкінці 2300 днів, тобто у 1844 p., — почалося розслідування і згладжування гріхів. Справи всіх, хто будь-коли називався Іменем Христа, повинні бути ретельно досліджені. Живі й мертві мають бути суджені “по записаному в книгах, згідно з ділами своїми” (Об'явлення 20:12).

Гріхи, яких люди не залишили і в яких не розкаялись, не будуть прощені й стерті з небесних книг; вони були відомі й відкриті перед Тим, Хто судитиме нас. Ангели Божі були свідками кожного гріха і з непомильною точністю записували їх. Гріх можна утаїти, не визнавати, приховати від батька, матері, дружини, дітей і товаришів; ніхто, окрім самого грішника, може й не підозрювати його, але небеса знають усе. Ані темрява най-темнішої ночі, ані наймайстерніше маскування не здатні приховати від Вічного навіть одну-єдину думку. У Бога точно зафіксовані кожна нечесна справа, кожне неправедне слово. Його не введе в оману вигляд побожності. Він не помиляється в оцінці характеру. Зіпсуті серцем люди можуть обдурити інших, але Бог, проникаючи крізь маску, читає їхні наміри.

Яка це урочиста й важлива істина! День за днем відходять у вічність, але все, що ми робимо, залишає свій слід у небесних записах. Сказане ненароком слово, зроблений колись учинок вже неможливо повернути. Ангели записують як добрі, так і злі вчинки. Наймогутніший завойовник на землі не здатний повернути назад бодай один прожитий день. Наші діла, наші слова і навіть найпотаємніші спонукання — все буде враховане при вирішенні нашої долі. Хоч ми можемо забути про них, але вони будуть свідчити або нам на виправдання, або на осудження.

Подібно до того, як художник з ідеальною точністю відтворює на полотні риси обличчя, так і людський характер знаходить своє відображення в небесних книгах. Проте як мало турбує людей той факт, що від погляду небесних істот не приховане ніщо! Коли б завіса, що відокремлює видимий світ від невидимого, була відсунута і сини людські побачили ангела, котрий записує кожне їхнє слово і вчинок, з якими їм доведеться знову зустрітися на суді, то скільки б слів залишилося несказаними і скільки вчинків не були б зроблені!

На суді буде ретельно досліджено, як людина використовувала отримані таланти. Як ми використовуємо капітал, довірений нам небом? Чи Христос отримає те, що належало Йому, з прибутком, коли повернеться? Чи використовуємо ми даровані нам фізичні сили та розумові здібності для слави Божої і для служіння іншим? Як ми використовували наш час, наше перо, наш голос, наші гроші і наш вплив? Що ми зробили для Христа в особі бідних, страждальців, сиріт і вдів? Бог зробив нас хоронителями Його святого Слова, — що ми зробили зі світлом і правдою, довіреними нам, чи навчили людей мудрості на спасіння? Саме визнання віри в Христа не має жодної вартості; тільки любов, виявлена на ділі, цінується Богом. Небо визнає лише вчинки, продиктовані любов'ю. Все, що робиться з любові, яким би мізерним воно не було в очах людей, Бог приймає і винагороджує.

Записи в небесних книгах викривають прихований егоїзм людей. Там зазначені невиконані обов'язки щодо ближніх, легковажне ставлення до вимог Спасителя. Тоді люди зрозуміють, як часто вони віддавали сатані час, думки і сили, котрі належали Христові. Сумним є звіт, який ангели несуть на небеса! Розумні істоти, люди, що називають себе послідовниками Христа, поглинуті здобуванням земного багатства та задоволень. Гроші, час і сили — все приноситься в жертву задоволенням, егоїстичним примхам; і як мало часу присвячується молитві, вивченню Писання, упокоренню душі та визнанню гріхів.

Сатана винаходить різноманітні плани, аби зайняти наш розум і відволікти від роботи, котру ми покликані виконати. Великий ошуканець ненавидить величні істини про викупну жертву і всемогутнього Посередника. Він знає, що його успіх у тому, аби відволікати розум людей від Христа і Його правди.

Той, хто бажає скористатися перевагами заступницького служіння Спасителя, повинен стежити за тим, щоб ніщо не перешкоджало йому “звершувати святиню в страсі Божому”. Не витрачайте дорогоцінного часу на розваги, марнославство чи пошуки зиску, присвячуйте його серйозному, молитовному дослідженню Слова Правди. Народ Божий повинен чітко розуміти питання про святилище і слідчий суд. Усі віруючі мають знати про діяльність свого великого Первосвященика, інакше вони не зможуть мати віри, необхідної на цей час, і зайняти положення, яке призначив їм Бог. Кожна людина може спасти або загубити свою душу. Справа кожного розглядається Богом. Кожний зустрінеться віч-на-віч з великим Суддею. Тому важливо, щоб кожна людина частіше замислювалася над урочистими сценами суду, коли відкриються небесні книги і кожна душа, як було показано Даниїлу, отримає відповідну плату в кінці днів.

Всі, хто отримали світло щодо цих питань, покликані свідчити іншим про великі істини, доручені їм Богом. Небесна святиня — центр служіння Христа задля спасіння людини. Це стосується кожної душі на землі. Воно відкриває План спасіння, підводячи нас аж до кінця часу, до славного завершення боротьби між праведністю і гріхом. Тому надзвичайно важливо, щоб усі віруючі старанно досліджували ці питання і могли дати відповідь кожному, хто домагатиметься в них звіту щодо їхньої надії.

Заступництво Христа за людину в небесному святилищі — це така ж невід'ємна частина Плану спасіння, як і Його смерть на хресті. Своєю смертю Він почав ту роботу, яку повинен закінчити після Свого воскресіння та вознесення на небеса. Ми повинні вірою увійти за завісу, “куди Ісус увійшов за нас Предтечею” (Євреям 6:20). Там відбивається світло Голгофського хреста. Там ми можемо краще зрозуміти таємниці викуплення. Небеса заплатили безмежну ціну за спасіння людини; принесена жертва відповідає найсуворішим вимогам порушеного Божого Закону. Ісус відкрив шлях до престолу Отця; через Його посередницьке служіння щирі прохання тих, хто вірою приходить до Нього, представлені перед Богом.

“Хто приховує гріхи свої, той успіху не має, а хто визнає та залишає їх, той буде помилуваний” (Приповісті 28:13). Якщо б усі, хто приховує і виправдовує свої помилки, могли бачити, як сатана торжествує з цього приводу, як він насміхається над справою Христа і святих ангелів, тоді вони поспішили б визнати свої гріхи та залишити їх. Через недоліки характеру сатана намагається опанувати розумом людини; він знає, якщо ці пороки закореняться, то він матиме успіх. Тому він, вдаючись до обману, постійно намагається переконати послідовників Христа, що для них неможливо здобути перемогу. Але Ісус просить за них. Вказуючи на Свої проколоті руки, на зранене тіло, Він звертається до всіх, хто бажає йти за Ним: “Досить для тебе благодаті Моєї” (2 Коринтянам 12:9). “Візьміть ярмо Моє на себе і навчіться від Мене, бо Я лагідний і покірливий серцем, і знайдете спокій душам вашим. Бо ярмо Моє любе, і тягар Мій легкий” (Матвія 11:29—30). Тому нехай ніхто не вважає свої недоліки невиправними. Бог дасть віру і благодать, щоб їх перемогти.

Сьогодні ми живемо у великий день примирення. В прообразному служінні, коли первосвященик здійснював очищення Ізраїлю, всі повинні були розкаятись у гріхах, впокорюючи свої душі перед Господом, щоб не бути вигубленими з-посеред народу. Так само всі, хто бажає, щоб їхні імена залишалися в книзі життя, повинні тепер, в ці дні випробовування, яких вже так небагато залишилося, впокорювати свої душі перед Богом, жалкуючи про гріх та щиро каючись. Необхідне глибоке, ретельне дослідження серця. Чимало тих, які називають себе християнами, повинні позбутися легковажності та несерйозності. Запекла боротьба чекає усіх, хто бажає перемогти недобрі нахили своєї натури і панувати над ними. Справа приготування — це особиста справа кожного зокрема. Ми не спасаємося групами. Чистота і посвячення одного не можуть компенсувати відсутність цих якостей в іншому. Хоч усі народи стануть перед Божим судом, проте справа кожної людини буде так уважно й ретельно досліджуватися Богом, ніби крім неї немає більше нікого на землі. Кожний має бути випробований та знайдений без плями і вади або чогось подібного.

Як урочисто буде закінчуватися справа викуплення! Які важливі питання повинні бути вирішені! Зараз у небесному святилищі відбувається суд. Він триває вже багато років. Незабаром — ніхто не знає, як скоро, — почнуть розглядати справи живих, і тоді в присутності Бога буде досліджуватися наше життя. У цей час, як ніколи раніше, кожній душі слід прийняти до уваги застереження Спасителя: “Глядіть, пильнуйте і моліться, бо не знаєте, коли час той настане” (Марка 13:33). “Коли ж не будеш пильнувати, то Я прийду на тебе, як злодій, і ти не будеш знати, котрої години прийду на тебе” (Об'явлення 3:3).

Коли завершиться слідчий суд, доля кожного буде вирішена або на життя, або на смерть. Час випробовування закінчиться незадовго перед з'явленням Господа на хмарах небесних. Христос, чекаючи цього часу, говорить у Відкритті: “Неправедний нехай ще чинить неправду; нечистий нехай ще оскверняється; праведний же нехай ще творить правду, і святий нехай ще освячується! Ось прийду скоро, і відплата Моя зі Мною, щоб віддати кожному згідно з вчинками його” (Об'явлення 22:11—12).

Праведні та нечестиві продовжуватимуть жити на землі; люди будуть сіяти і будувати, їсти й пити, зовсім не здогадуючись про те, що в небесній святині вже схвалене остаточне, безповоротне рішення. Перед потопом, після того, як Ной увійшов до ковчегу, Бог зачинив за ним двері, і безбожники залишилися зовні; але ще протягом семи днів люди не знали про те, що їхня доля вирішена; вони продовжували жити безтурботним, легковажним життям, глузуючи із застережень про наближення суду. “Так, — говорить Спаситель, — буде і в прихід Сина Людського” (Матвія 24:39). Тихо, непомітно, як злодій, що скрадається вночі, надійде вирішальна година, коли визначиться доля кожної людини, і винні будуть назавжди позбавлені запропонованої їм милості.

“Тож пильнуйте... щоб прийшовши несподівано, не застав вас сплячими” (Марка 13:35—36). Яким небезпечним є становище тих, хто, втомившись від чекання, починають захоплюватися світськими розвагами. У той час, коли ділова людина буде зайнята гонитвою за наживою, любителі розваг задовольнятимуть свої примхи, а раба моди впорядковуватиме своє вбрання, — тієї години Суддя усього світу винесе вирок: “Ти зважений на вазі і знайдений дуже легким” (Даниїла 5:27).