Розділ 24. У Святому святих

Ті, хто вірою йдуть слідом за Ісусом у великій роботі викуплення, користуються перевагами Його посередницького служіння за них, а ті, хто відкидає світло щодо цього служіння, не матимуть жодної користі від нього. Юдеї, котрі відкинули світло, дане їм при Першому приході Христа, і відмовились вірити в Нього як Спасителя світу, не могли отримати прощення через Нього. Коли Ісус після Свого вознесіння увійшов до небесної святині, щоб злити на учнів благословення Свого посередницького служіння, юдеї залишилися в цілковитій темряві, даремно продовжуючи приносити свої жертви й дари. Служіння прообразів та тіней закінчилось. Ті двері, через які раніше люди мали доступ до Бога, зачинилися. Юдеї відмовились шукати Спасителя там, де Його можна було знайти, — в небесній святині. Тому вони не мали спілкування з Богом. Для них двері були зачинені. Вони не пізнали Христа як правдиву Жертву та єдиного Заступника перед Богом; отже, вони не могли отримати переваг Його посередництва.

Становище невіруючих юдеїв нагадує становище недбалих марновірних християн, котрі свідомо нехтують служінням нашого милосердного Первосвященика. В про-образному служінні, коли первосвященик входив до Святого святих, увесь Ізраїль повинен був зібратися біля святині, щоб упокоряти свої душі перед Богом, отримати прощення гріхів і не бути вилученим з громади. Наскільки ж важливіше в цей справжній День примирення зрозуміти роботу нашого Первосвященика та свій особистий обов'язок.

Люди не можуть безкарно відкидати перестороги, які Бог у Своїй милості посилає їм. За днів Ноя світові була послана небесна вістка, і спасіння людей залежало від того, як вони до неї поставляться. Через те, що вони відкинули її, Дух Божий залишив грішний рід, і вони загинули у водах потопу.

За часів Авраама милість більше не благала обтяжених виною мешканців Содому, і всі, окрім Лота, його дружини й обидвох дочок, загинули у вогні, що впав з неба. Так було і за днів Христа. Син Божий, звертаючись до невіруючих і юдеїв тих часів, сказав: “Ось дім ваш залишається для вас порожнім” (Матвія 23:38). Спрямовуючи погляд на останні дні, та ж Безмежна Сила проголошує про тих, котрі “не прийняли любові істини, щоб їм спастися”: “І за це Бог пошле їм дію омани, щоб повірили в неправду та щоб стали засуджені всі, які не повірили правді, а полюбили неправду” (2 Солунянам 2:10—12). Через те, що вони відкидають вчення Його Слова, Бог забирає Свого Духа та залишає їх у полоні заблуджень, які вони полюбили.

Але Христос продовжує Своє посередницьке служіння за людину, і світло буде дане всім, хто шукає його. Хоч адвентисти спочатку і не розуміли цього, але пізніше, коли їм почали відкриватися місця з Писання, які висвітлюють їхнє справжнє положення, вони збагнули цю істину.

Коли у 1844 р. минув визначений пророцтвом час, велике випробування настало для тих, хто все ще зберігав адвентистську віру. Єдиною надією, що запевняла адвентистів у правдивості їхніх поглядів, було світло, яке спрямовувало розум до небесної святині. Декотрі відмовилися від попереднього обчислення пророчих періодів та приписали могутню силу Святого Духа, якою супроводжувався адвентистський рух, людському або сатанинському впливові. Але інший клас людей твердо вірив, що Господь провадив їх в минулому. Чекаючи, пильнуючи і прохаючи в молитвах пізнання волі Божої, вони побачили також, що їхній великий Первосвященик розпочав другу частину Свого служіння. Вірою прямуючи за Ним, вони побачили й заключну роботу Церкви. Вони краще усвідомили першу і другу ангельські вістки, і тепер були готові прийняти і проповідувати світові урочисту пересторогу третього ангела з 14-го розділу книги Відкриття.