Розділ «КОРОТКИЙ ДОВІДНИК НАЙВІДОМІШИХ РЕЛІГІЙ МИНУЛОГО І СУЧАСНОСТІ»

ГЕРМАНО-СКАНДИНАВСЬКА РЕЛІГІЯ. Германські племена з бронзового віку (середина І тисячоліття до н.е.) мешкали в Скандинавії та Південній Прибалтиці. Германці були відомі своєю войовничістю, саме вони поклали край існуванню Римської імперії (в 476 р. германський вождь Одоакр зруйнував Рим). У період розпаду Римської імперії германські племена утверджуються як в континентальній, так і в острівній Європі. Довше за все їх вірування зберігалися в Ісландії (до XIII ст.).

Відомостей про древніх германців збереглося небагато, і основним джерелом знань про релігію древніх германців є "Старша Едда" (XI—XIІ ст.) і "Молодша Едда" Сноррі Сгурлусона (1178— 1225). У цих поетичних збірках містяться відомості про богів і легендарних героїв. Крімтого вони розказують про міфологію і релігію древніх германців-скандинавів. Всі сюжети міфологічних подій німецьких народів пов’язані з Світовим Деревом — вертикальною і горизонтальною проекцією світу. В Світовому Дереві древні германці бачили просторове (верх — боги, середина—люди, низ—темні духи) і часове (минуле, теперішнє, майбутнє, космогонія та есхатологія) уособлення навколишньої дійсності.

Космогонія і есхатологія Едд зводиться до наступного: з тіла велетня Іміра з’являється все суще; боги борються один з одним і різними чудовиськами; верховний бог Один оживляє прообрази людей (Аск і Ембля); для всього світу настає "золоте вік". Проте цей вік порушується підступним вбивством юного бога Бальдра—сина Оди-на, яке супроводжується катаклізмами; космос перетворюється на хаос; боги вступають в битву з велетнями і чудовиськами, в результаті якої гинуть; світ вступає в епоху первостану.

Боги сканд и навського пантеону діляться на асів - основну групу богів і ванів - богів родючості (Фрейр, Фрея, Ньорд та ін.). Призначення най могутніших богів таке: Один — вождь воїнів, глава їх патріархальної об шини, а також мудрець і жрець; Браті — бог скальд (поетичних оповідей); Улль—бог стрілець і лижник; Тюр—покровитель військових зборів і поєдинків, Ньорд — бог родючості, моряків і торгівлі.

Окрім асів і ванів в германській релігії існувало уявлення і про "нижчі" божества — духів природи — лісових, гірських, річкових, морських, про духів, пов’язаних із землеробством, з родючістю, з рослинністю. "Нижча" демонологія якнайповніше зберігається в народній свідомості, вона грубіша і безпосередніша за "вищу" міфологію (міфологію про богів). До германо-скандинавської міфології належать наступні "нижчі" персонажі: ельфи—духи природних стихій; нікси — водяні діви; тролі - велетні; феї - чарівниці.

Своїх божеств древні германці зображували у вигляді ідолів— грубо оброблених дерев’яних фігур.

Особливу роль в релігійному культі древні германці відводили жертвопринесенням і ворожінням. У жертву найчастіше приносили військовополонених.

Спеціальних храмових споруд і святилищ у древніх германців не існувало. Місцем здійснення релігійних обрядів служили священні гаї, де знаходилися жертовники. Окремого стану професійних служителів культу в релігії древніх германців також не було.

Базовими чарунками релігійної організації давніх германців були родина і плем’я. Сім’ю об’єднувало виконання культу предків, а головною дійовою особою цього культу був голова родини. Вшанування племінних богів здійснювалося вождями і старійшинами. Існували також таємні союзи—наприклад, братерство берсерків, воїнів, яких у битвах охоплювала священна лють.

ДАОСИЗМ — національна релігія давнього й середньовічного Китаю. Основоположником даосизму вважається давньокитайський мислитель Лао-цзи (VI—V ст. до н.е.). Його погляди викладено у "Да-одецзин" — "Книзі про Шлях та Чесноту". Через декілька століть даосизм із філософського вчення почав поступово перетворюватись на релігію.

Віронавчал ьною основою даосизму є вчення про безсмертя і шляхи його здобуття, яке було розвинуте із вчення ранньої лаоської філософії про відносність буття, життя та смерті.

Щодо лаоської практики досягнення безсмертя, то вона складалася з трьох основних напрямків: "регулювання тіла", "регулювання дихання", "регулювання серця". У найзагальнішому вигляді вважалося, що "три регулювання" впливають на "три скарби" людини,три її основні життєві сили, основні носії її внутрішньої, справжньої, "пер-шонебесної" енергії: сім’я, власне енергія (дихання), дух.

1) "Регулювання тіла" містило в собі різні способи фізичного і хімічного впливу на організм. До фізичних засобів належали дієта, комплекси гімнастики, прийняття повітряних і сонячних ванн, прогулянки і взагалі ведення здорового способу життя. До хімічних засобів належало виготовлення всіляких настоянок, пігулок, мікстур, еліксирів з рослинних, тваринних і мінеральних компонентів. Важливою частиною зусиль, спрямованих на тіло людини, вважалося моральне вдосконалення: той, хто хотів продовжити життя, мав зробити, як мінімум 300 доброчесних вчинків. Якщо ж серед них виявлявся хоч один неправильний, то всі попередні зусилля зводилися нанівець.

2) "Регулювання дихання" полягало головним чином утому, щоб шляхом послідовних тренувань навчитися не дихати ні ротом, ні носом, тобто щоб вдих і видих відбувалися без усвідомлених зусиль з боку людини.

3) "Регулювання серця" полягало у самоконтролі над усіма проявами людської психіки, переважним чином над волею і свідомістю.

Особливою самостійною сферою лаоської практики безсмертя була "алхімія". Уважалося, що в алхімічній реторті можна приготувати суміш, що дарує безсмертя — "золоту пігулку". Ось один з найпростіших рецептів лаоських алхіміків: "Треба взяти "неоперених" пташенят і вигодовувати їх справжньою кіновар’ю [розчин, що містить ртуть] і яловичиною. Коли вони підростуть, а їхній пух і пера почервоніють, їх слід убити і сто днів сушити в тіні. Потім треба потовкти їхні пера і прийняти кількість, що вміщується на кінчику ножа, тоді через сто днів знайдеш довголіття на п’ятсот років".

Сукупність прийомів і методів знаходження безсмертя можна вважати лише одним, "вищим" шаром релігійної практики даосизму. У ній легко простежити Й інший, "нижчий" шар або "простонародний" даосизм, що містив у собі все те, що ми зараз нази ваємо "окультними науками". Ві н складав із таких видів діяльності: 1) вивчення і приведення в систему накопиченого за століття астрологічного матеріалу, складання великої кількості гороскопів, астрологічних карт, ворожильних книжок тощо; 2) виготовлення і продаж оберегів—заклинання з кількох знаків, написані на папері жовтим або червоним кольором часто із зображеннями якогось ідола; 3) лікування хворих —і препаратами, де лікарські трави часто перемішувалися з отру йн и ми речовинами, і засобами психотерапії, що грунтувалися на вірі хворих у надприродні можливості лікарів і ліків, а часто й за допомогою обрядів вигнання з хворого духів, які викликали хворобу.

Елементи релігійної організації в даосизмі з’явилися тільки в II ст. н.е., коли Чжан Дао Лін в одній з китайських провінцій (суч. провінція Сичуань) створив на основі лаоської секти своєрідну теократичну державу з власною структурою, принципами, підданими. Себе ж він назвав тянь-ши (небесний наставник), таким собі лаоським "папою" чи "патріархом". Держава у різних видах проіснувала до середини XX ст. У лаоського духовенства існували власні обряди. Життя ж простих мирян під пильним оком лаоських наставників було організоване таким чином, щоб уникати гріхів і тим самим наближати людину до великої мети даосизму—безсмертя. Від "держави" дао-сів згодом від’єдналися численні даоські секти, що зберігали в загальних рисах колективну лаоську обрядовість. У VII—X ст, виник інститут лаоського чернецтва. Ченці жили у власних монастирях або разом з буддійськими ченцями. За деякими підрахунками, у період свого розквіту даосизм організаційно містиву собі до 100 різних сект, частина яких об’єднувалася в автономне теократичне утворення, півтори тисячі різних культових споруд, кілька десятків тисяч ченців і більше сотні черниць, кілька тисяч служителів вищого рангу на чолі з тянь-ши і до ста тисяч даосів, зайнятих окультною практикою.

Лаоський пантеон увібрав у себе всі поширені древні божества, духи, культи тощо. Найбільшої популярності в народі зажили "вісімка безсмертних святих" (ба-сянь), що вдало ілюстрували ключову ідею даосизму.