Розділ «3.5. МАГІЯ. ТАБУ»

Магія (грецьк.μαγεια — чаклунство) — комплекс ритуальних обрядів і дій, які, згідно з переконанням їхніх виконавців, можуть спричинити надприродний вплив на навколишній світ із певною практичною метою. Відразу слід вказати на спірні моменти, що дотепер зберігаються в оцінці цього явища. Вони стосуються, з одного боку, питання про походження магії, а з другого боку—питання про її сутність і співвідношення з релігією.

Теорія походження магії за "асоціацією ідей"

Психологічна теорія походження магії

Діяльнісна теорія

Діяльнісну теорію походження магії сформулював акад. С.О. Токарев. Відповідно до цієї теорії магія виникає в результаті перекручування повсякденної практичної діяльності людей. У цьому процесі С.О. Токарев виділяв три стадії:

1. Безпосередня стихійно-доцільна дія.

2.Таждія, алеосмислена як дія магічної сили, тобто пов’язана з ідеєю надприродного; зовні це часто виявляється в тому, що до дії додається обов’язкове заклинання. Відбувається це тоді, коли людина не впевнена в результатах своєї раціональної діяльності або ця діяльність стає для неї недоступною (поява шаманів).

3. Виникле уявлення про магічну силу починає впливати на людину, розумна дія стає магічним обрядом. Приміром, меланезійські лікарі, що вміли робити трепанацію черепа, часто робили її не за медичними показниками, а як захід профілактичної магії*26.

*26: {Токарев С. А. Сущность и происхождение магии // Токарев С. А. Ранние форми религии - М. 1990. - С. 501-506.}

Відомі інші численні спроби розрізнити магію та релігію:

1) релігія (релігійний культ) вимагає висококваліфікованих виконавців-жерців, тоді як магічний обряд може виконувати кожен без ґрунтовної богословської та богослужбової підготовки;

2) виконання певних релігійних дій тяжіє до священного простору, оформленого у вигляді храмової споруди, особливих культових засобів, денного світла та публічності проведення, тоді як виконання магічних обрядів тяжіє до втаємниченості;

3) релігійно-культовий канон завжди заздалегідь визначений, у той час як розпорядок магічного обряду, як правило, зумовлений насамперед доцільністю задля досягнення певної мети;

4) релігія неможлива поза об’єднанням віруючих, для магії цілком вистачає одної особи. Нарешті, релігія завжди пов’язана із віровченням, загальним систематичним знанням просвіт — природний і надприродний, магія ж спрямована на досягнення певної практичної мети в цьому, а не в потойбічному житті.

Через те, що все різноманіття магічних обрядів і заходів, які виникли в незапам’ятні часи і почасти збереглися у численних пережитках аж до наших днів, не можна підвести під єдиний знаменник, потрібно здійснити класифікацію магії.

За типами впливу на предмет виділяються:

• контактна магія, заснована на ідеї безпосереднього перенесення магічної сили на об’єкт шляхом прямого контакту з ним або з його частиною (наприклад, клаптиком одягучи пасмом волосся). При цьому характер самого впливу може відрізнятися — носіння амулетів, дотик руки, прийняття зілля;

• імітативна магія, коли впливу піддається копія або замінник об’єкта.

Контактний та імітативний типи магії поєднують у поняття агресивної магії, або магії безпосередньої дії. З нею сусідить так звана "профілактична магія", в якій виділяють ще два типи: