Розділ «8.5. ОСОБЛИВОСТІ РЕЛІГІЙНОЇ ОРГАНІЗАЦІЇ. ОСНОВНІ ТЕЧІЇ В ІСЛАМІ»

Релігійна організація ісламу помітно менш централізована, ніж церковна організація в християнстві. Досить часто дослідники називають її "неінституціал ізованою", тобто такою, де відсутні єдиний центр, виділення духівництва в окремий прошарок, єдині для усіх віруючих релігійні постанови на зразок рішень Вселенських соборів або папських енцикліку християнстві.

Наділі розходження між християнською і мусульманською релігійною організаціями є більш принциповим. Християнська віра будується на принципі особистого зв’язку між людиною і Богом, Церква ж виступає своєрідним посередником між ними. Для мусульман їхня релігійна громада є єдиним колективом, духовні зв’язки між членами якої не менш міцні, ніж колись кревно-родинні відносини.

Як і в буддизмі, основу релігійної організації мусульман складає громада віруючих — умма, не тільки духовним, а й політичним керівником якої є імам. Однак незалежно від географічної розбіжності між різними ісламськими громадами, їхні члени повинні вважати себе, за метафоричним порівнянням Пророка в одному з ха-дисів, єдиним цілим, частини якого зміцнюють один одного подібно пальцям зчеплених рук. Стосунки між ними повинні базуватися на основі братерства: якщо мусульманин зустріне мусульманина, повчав Пророк, він повинний вітати його; якщо мусульманин запросить іншого мусульманина до себе — треба обов’язково прийняти запрошення; якщо мусульманин просить в іншого мусульманина поради — слід дати йому добру пораду; якщо один мусульманин занедужає, інший зобов’язаний відвідати його; якщо один мусульманин умре, іншому належить супроводити Його в останню путь*74. У межах ісламської громади допускається соціальна і майнова нерівність (2:254), однак досить помірна (4:134). На ранніх етапах свого розвитку іслам визнавав інститут рабства, але наполягав на гуманному ставленні до рабів, рекомендував по можливості відпускати їх на волю (90:13). Син мусульманина і рабині ставав вільним, на що не завжди погоджувалося законодавство інших країн.

*74: {Сунна пророка Мухаммада // Наука и религия.- 1998.- № 8.— С. 37.}

У Корані підкреслюється, що Бог створи із людей парами (7:189, 30:20,39:8 і ін.), чоловіку і жінці однаково гарантується потойбічна віддяка (9:72—73, 16:99, 40:43). У той же час чоловік вважається в ісламі пищим за жінку "за ступенем свого достоїнства" (2:228), тому юридичні і майнові права останньої обмежені: при розподілі спадкоємного май на чоловік одержує частину, що дорівнює часткам двох жінок (4:175), у суді свідчення двох жінок заміняють свідчення одного чоловіка (2:282), грошовий штраф за убивство жінки в два рази менший, ніж за вбивство чоловіка. Разом з тим жінка має певну економічну самостійність, вправі володіти майном, отриманим як до шлюбу, так і накопиченим у шлюбі, утому числі внаслідок підприємницької діяльності. Таким чином, хоча становище жінки в ісламі, можливо, й не відповідає стандартам західної емансипації, проте воно помітно поліпшилося порівняно з становищем жінки в доісламсько-му суспільстві.

Коран визнає право на існування як конфесіональних меншостей євреїв і християн за умови сплати ними особливого податку і визнання свого підлеглого становища щодо мусульман (9:29).

Релігійним центром, місцем проведення культових заходів є мечеть (араб, масджид). Забезпечення проведення обрядів лежить на муедзинох і проповідниках — хат и бах. При головних регіональних культових будинках існує ціл и й розгалужений штат служителів. Важливою офіційною особою в мусульман є муфтій. Так називається знавець шаріату, що має право давати роз’яснення його основним положенням і приймати обов’язкові рішення із спірних питань. Зараз у кожній ісламській країні є верховний муфтій, який здійснює релігійний контроль над діями уряду. У країнах СНД так прийнято називати глав мусульманських громад у межах великих територій.

Класична мечеть — це будинок з куполоподібною покрівлею, що спирається на колони. Поруч з мечеттю розташовані високі вежі — мінарети, з висоти яких 5 разів на день звучить ритуальний закликдо молитви. Усередині мечеті — зал з колонадою і балконом. У тій стіні мечеті, що звернена до священного міста Мекка, знаходиться особлива ніша (міхраб), де зберігаються Коран і релігійні книги. Праворуч від ніші - кафедра (мінбар), з якої промовляються проповіді. Якправи-ло, мечеті прикрашаються різьбленням по каменю або дереву, мозаїчною інкрустацією або орнаментал ьни м розп исом з єдино дозволеними рослинними мотивами.

Мечеть в Стамбулі. Зовнішній вигляд

План мечеті в Дамаску:

1—мінарети;

2—міхраб;

3—мінбар;

4—вісь кибли;

5—молитовний зал;

6— двір з фонтанами для омовіння

Якщо для християн храм є своєрідною "священною зоною" мирського простору, вступаючи в яку віруючий немов виходить за межі буденного життя і занурюється у світ релігійних образів, символів, речей і дій, то в ісламі мечеть із самого початку була не тільки місцем для богослужіння. За невеликими винятками двері мечетей (особливо міських) відкриті і вдень, і вночі, щоб надати притулок жебракам, мандрівникам і прочанам. У проміжках між богослужіннями мечеті теж рідко пустують. Для громади віруючих мечеть служить місцем народних зборів, відправлення правосуддя, у ній ведеться збір милостині й пожертвувань. У мечетях полюбляють збиратися вчені, літератори, філософи. Неподалік від мечеті завжди розташовано безліч крамниць і закусочних. Отже, не буде перебільшенням сказати, що для більшості мусульман мечеть—це свого роду другий будинок.

При мечетях створюються школи — мектебе, у яких викладають мулли (араб, маула), що є в ісламі одночасно і служителями культу, і наставниками дітей. У цьому немає нічого дивного, якщо врахувати, що і для першого, і для другого потрібне знання Корану. При великих мечетях існують аналоги православних духовних академій —медресе, де у леми готують майбутніх священнослужителів, богословів і правникі в. Така система освіти в країнах ісламу склалася ще в середньовіччя. У мектебе дітей навчали, головним чином, тих віршів з Корану, які були необхідні для виконання релігійних обрядів. Разом з тим діти одержували елементарні навички читання, писання і рахування. Курс навчання в медресе містив у собі такі дисципліни, як граматику, логіку, риторику, правознавство й філософію. Однак богослов’ю, вивченню й трактуванню Корана, хадисів про життя Мухам мада, шаріатського права приділялося 75% усього навчального часу.

В ісламі, на відміну від інших світових релігій, немає чіткого розподілу на мирян і духівництво, не існує також і інституту чернецтва, навіть проповідь індивідуального або колективного аскетизму, як уже відзначалося вище, не вітається. Усе це прямо випливає з загальної помірності позиції ісламу щодо співвідношення між земним і небесним: "Кращий з вас не той, хто заради небесного зневажає земним, і не той, хто чинить навпаки,—підкреслював Пророк Мухаммад, — кращий з вас той, хто бере від обох".