Розділ «2.4. ПСИХОЛОГІЯ РЕЛІГІЇ»

Через те, що майже кожна філософська чи теологічна система намагалися психологічно осмислити феномен релігії, психологія як релігієзнавча дисципліна виникла порівняно пізно — на початку XX ст. Вирішальними для її становлення виявились праці У. Джеймса та діяльність Стенлі Холла (1846— 1924), який заснував перший науковий журнал із релігійної психології та освіти.

Предмет психології релігії

Проблеми психології релігії

Для психології релігії на різних етапах її існування стрижневими залишалися кілька проблем:

1) проблема витоків і джерел релігійних почуттів, точніше кажучи, співвідношення індивідуального психологічного й колективного соціального факторів у їх формуванні;

2) проблема специфіки релігійних почуттів, зокрема співвідношення у них емоційних і раціональних, свідомих і несвідомих складників;

3) проблема закономірностей релігійного досвіду та форм його вияву (екстаз, одержимість, прозірливість тощо), а також проблеми релігійного страху, сутності релігійного фанатизму тощо, а також

4) механізми виконання релігією психотерапевтичних функцій.

І. Проблема витоків і джерел релігійних почуттів

II. Проблема специфіки релігійних почуттів

III. Проблема закономірностей релігійного досвіду та форм його вияву

Проблема релігійного досвіду постає у працях представників психології релігії насамперед як проблема розрізнення специфіки окремих його типів. Найпоширеніших типів релігійного досвіду дослідники нараховують щонайменше чотири:

• Почуття "присутності божественного", що виникає, як правило, під час релігійних церемоній або у зламні моменти людського життя. Воно характеризується підвищеною емоційністю і водночас неусвідомленістю та неконкретністю.

• Досвід "спасіння" і "досвід чудес". "Переживання спасіння" можна констатувати, коли людина відчуває, що божественне звертає на неї увагу, виявляє до неї інтерес і особливим чином свідчить їй про її новий статус перед божеством. "Досвід спасіння" найчастіше зустрічається підчас виконання певних релігійних ритуалів, якраз спрямованих на його отримання. На відміну від цього "досвід чудес" зустрічається у випадках, коли людина відчуває рятівне втручання божественного у кризову ситуацію (аварія, хвороба, втрата роботи тощо).

• Екстатичний досвід, у буквальному перекладі, є досвідом "перебування за межами" повсякденного світу, як правило, задля єднання з божественним. Найчастіше досвід такого типу має позитивне емоційне забарвлення та супроводжується станом зміненої свідомості та яскравими тілесним и відчуттями.

• Досвід Одкровення. Переживаючи цей досвід, людина не тільки приєднується до божества, а й одержує від нього певну інформацію — про сутність божественного, його плани, крім того, певні повноваження, завдяки яким людина може допомогти іншим людям, людству в цілому прямувати до їхнього призначення. Досвіду Одкровення притаманні видіння, голосові галюцинації.

IV. Механізми виконання релігією психотерапевтичних функцій