Розділ «3.6. ШАМАНІЗМ»

Шаманізм (мовою сибірських народів "саман" — буйний) — особливий комплекс обрядів і ритуалів, пов’язаний з віруваннями в надприродні здібності і можливості давніх служителів культів — шаманів.

Шаманізм добре описаний на матеріалі мисливських і рибальських народів Північної Америки, Сибіру і Далекого Сходу. Відомі і наскельні зображення, що зазвичай співвідносять із шаманізмом (зображення в печері "Трьох братів" у Франції танцюючої людини з рогами оленя, хвостом, довгою, ймовірно, штучною бородою).

У наші дні шаманізм, схоже, переживає друге народження, стає популярним і модним явищем західної культури. Ним захоплюються тисячі людей, численні статті й семінари пропонують усім бажаючим (від психологів і бізнесменів до домогосподарок) "архаїчні техніки екстазу", що справді виявляються доступними переважній більшості тих, хто їх практикує. Сучасна релігійна статистика також містить графу "шаманізм", у якій указується цифра 10—12 млн. чоловік. Спробуємо з’ясувати, що ж насправді являє собою цей надзвичайно цікавий релігійний феномен.

Шаманізм заснований на уявленнях давніх людей про існування тісного зв’язку між шаманом і духами, що допомагають боротись з іншими, ворожими людині силами. Судячи з усього, першим духом-заступником шамана був його родовий або сімейний тотем. Недарма в багатьох народів душу шамана уособлювала тварина, з якою вона була злита в єдине ціле. Пізніше образ "матері-звіра" набув вигляду духу-предка самого шамана. В кінцевому підсумку він перетворився на духа-помічника шамана, дуже часто людиноподібного на вигляд.

Наскельне зображення первісного шамана (?)

Завдяки здатності до підтримання безпосереднього контакту з надприродним, шамани помітно відрізнялися від усіх тих, хто в давньому суспільстві також спеціалізувався на простому ви конанні різноманітних релігійних і магічних обрядів і ритуалів — знахарів, чаклунів, ворожбитів.

Шаманські обов’язки однаковою мірою виконувалися й чоловіками й жінками, іноді зустрічалося і таке явище, як травестизм, коли чоловіки-шамани вдягалися і поводилися як жінки, тому що на те була відповідна воля духів.

"Шаманська хвороба"

Шаманський культ

Шаманський культ неможливо уявити собі без особливого "шаманського реквізиту" (фартух, головний убір, барабан або бубон).

Він щедро прикрашався стилізованими зображеннями духів-заступників і духів-помічників, космічними символами, численними підвісками, що також уособлювали духів. Цей одяг відтворював образ звіра-птаха, з яким шаман повністю зливався під час виконання своїх ритуалів, і, можливо, брав початок від костюмів, в які вдягалися первісні мисливці під час магічних танців з метою приманювання звіра й удачі в полюванні. З релігійного погляду сам факт перевдягання шамана в особливий одяг був надзвичайно значимим. Він символізував подолання шаманом мирського простору і засвідчував його готовність ввійти в контакт зі світом духів.

Обрядовість шаманізму характеризується екстатичністю. Найбільш типовим є танок-камлання. Ритмічні рухи шамана, що швидко прискорювалися, під акомпанемент бубону або барабана викликали в нього конвульсії, у нього виступала піна на губах, мова ставала нескладною, рухи переходили в неприродно високі стрибки і наприкінці часто наставала втрата свідомості. У подібному стані екстазу шаман ставав здатним на різні дива: проколювання свого тіла гострими предметами, торкання голими руками розпечених предметів, ковтання тліючого вугілля. Стороннім спостерігачам здавалося, що саме в цей момент духи вселялися в тіло шамана або ж його душа сама відправлялася в царство духів.

Шаманський реквізит

Шаманський Всесвіт

Витоки шаманізму