• Прямих іноземних інвестицій;
• Досягнення уніфікації заходів з лібералізації;
• Експортної політики і заходів із захисту торгівлі, включаючи ті, що мають застосовуватись у випадку демпінгу та субсидування (ст. 207).
• Необхідно наголосити, що перелік, наведений у ст. 207, не є вичерпним і може бути доповнений також іншими заходами чи інструментами, здатними вплинути на міжнародну торгівлю ЄС з третіми країнами.
Перелічені у ст. 207 інструменти належать до торгово-політичних або торговельних заходів ЄС. Треба розділяти автономні заходи, які приймаються ЄС самостійно без участі інших суб'єктів. Значною мірою, реалізація СТП здійснюється також шляхом укладення торговельних угод ЄС з третіми країнами.
Серед автономних торговельних заходів треба розділяти тарифні та нетарифні заходи. До автономних заходів належить зокрема зміна спільного митного тарифу ЄС, а також встановлення та зміна правил експорту, імпорту та захисних заходів.
Усунення торгових бар'єрів може забезпечуватись також шляхом укладення преференційних торгових угод з окремими країнами чи групами країн.
Джерела Спільної торговельної політики ЄС
Джерела Спільної торговельної політики ЄС здебільшого співпадають з джерелами права ЄС. За аналогією їх можна розділити на джерела первинного та джерела вторинного права ЄС. Залежно від суб'єктів, джерела спільної торговельної політики ЄС можна також розділити на 2 групи : 1) односторонні правові акти, які приймаються інститутами Європейського союзу (автономні джерела); та 2) дво- та багатосторонні міжнародні договори з третіми державами та міжнародними організаціями (конвенційні джерела).
Також джерела Спільної торговельної політики ЄС можна розділити на 5 груп:
a) Установчі договори, договори про зміну та приєднання;
b) Принципи торгового права ЄС;
c) Міжнародні торговельні угоди;
d) Акти інститутів ЄС;
e) Судові рішення.
Установчі договори, договори про зміну та приєднання
Перші норми, які стосувались зовнішньоторговельних відносин були закріплені в Договорі про Європейське об'єднання вугілля та сталі 1951 р. (23 липня 1952 р.), який закріпив принципи торговельної політики (глава X), а також передбачив створення спільного ринку для вугілля та сталі. Документом передбачалось запровадження верхніх та нижніх меж тарифів на вугілля та сталь, контроль за імпортно-експортним ліцензуванням, за запровадженням кількісних обмежень, а також визначення заходів у випадку демпінгу чи надмірного імпорту. В договорі було закладено не лише основи для спільного ринку держав-членів ЄС, але й основи спільної торговельної політики щодо третіх держав. Так, Комісія могла рекомендувати державам-членам зміну національних тарифів, а Вищий керівний орган міг давати рекомендації щодо проектів договорів, які укладались державами, а також рекомендувати державам запровадження кількісних обмежень, у випадку демпінгу чи іншої недобросовісної практики, порушень умов конкуренції, загрозі внутрішнім виробникам внаслідок зростання імпорту (ст. 72–75). Хоча цей Договір вже не належить до джерел СТП ЄС (втратив чинність 23 липня 2002 р., оскільки його було укладено на 50 років), він суттєво вплинув на формування усієї системи джерел СТП ЄС, і частина його принципів та положень перейшли в інші джерела СТП ЄС, а сфера регулювання цього Договору перейшла до сфери регулювання Європейського співтовариства.
Договір про Європейське економічне співтовариство від 1957 р. (1 січня 1958 р.) пішов далі, передбачивши ліквідацію митних кордонів та запровадження спільного митного тарифу, заклавши таким чином фундамент для створення митного союзу ЄС. У преамбулі до цього Договору одним із завдань було поступове усунення бар'єрів міжнародної торгівлі через Спільну торговельну політику. В результаті імплементації цього договору 1 липня 1968 р. було запроваджено спільний митний тариф та створено Митний союз. Для введення спільного митного тарифу передбачався 12- річний перехідний період. Ціллю Співтовариства проголошувалось створення спільного ринку, гармонійний розвиток економічної діяльності, а також безперервне та збалансоване зростання. Договір передбачав запровадження спільних правил для експорту та імпорту, запровадження захисних заходів та надання торговельних преференцій. У Договорі вперше з'явився термін "Спільна торговельна політика щодо третіх країн". Окрім того Договором передбачається також асоціація з заморськими країнами та територіями з метою зростання торгівлі і сприяння економічному розвитку (статті 2, 3).
Договором було передано вже більше повноважень у сфері зовнішньоторговельної політики інститутам ЄС. Так комісії було передано право вести переговори щодо укладення торгових договорів з третіми країнами, а Рада отримала право їх укладати. Раді було передано право приймати рішення у сфері торгової політики і вона стала ключовим інститутом ЄС у сфері торгової політики ЄС.
Основними цілями спільної торговельної політики було визначено: 1) забезпечення відкритості європейської економіки та її конкурентоспроможності; 2) підтримка багатосторонньої торговельної системи; 3) підтримка європейських цінностей та сталого розвитку.
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Європейське право: право Європейського союзу» автора Муравйов В.І. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Спільна торговельна політика Євросоюзу“ на сторінці 2. Приємного читання.
