Розділ 5. Правове регулювання відносин України з Європейським союзом

Європейське право: право Європейського союзу


Міжнародно-правові аспекти європейської інтеграції України в глобалізаційному світі: історичний досвід та реалії сьогодення


На рубежі XX й XXI століть розпочалися широкомасштабні і разом з тим унікальні соціально-політичні зміни, що пов'язані з трансформацією всього європейського і геополітичного простору. їх генеруючим центром є нова Європа – осередок передової цивілізації, безпрецедентне міжнародне утворення, що виникло на підставі тривалих інтеграційних процесів і зараз демонструє всьому світові переваги у розвитку соціально-політичної та економічної сфери, забезпечення прав людини, створення для неї гідних умов життя. Для України останнє десятиліття XX ст. стало винятково важливою, доленосною сторінкою новітньої історії. Багатовікова боротьба українського народу за свободу і незалежність завершилась утворенням незалежної держави, відкрила шлях входження до Європи, створення цивілізованого, демократичного суспільства. За таких умов геополітика для нашої молодої держави набуває додаткової, ще більшої ваги, що визначається об'єктивними чинниками

Україна обрала стратегічним напрямком розвитку інтеграцію в європейський економічний і політико-правовий простір. Вступ до Європейського союзу (ЄС) визначений ключовим зовнішньополітичним пріоритетом і стратегічною метою України на найвищому державному рівні.

Актуальність дослідження міжнародно-правових аспектів європейської інтеграції України полягає в тому, що українська держава вирішує широке коло проблем, які постали перед нею у зв'язку з необхідністю сучасного геополітичного вибору. Від того, як вона зорієнтується в навколишньому оточенні, якими будуть її міждержавні стосунки, особливо з країнами-сусідами, які пріоритети вона визначить, і залежатиме геополітичне майбутнє країни.

Утворення суверенної Української держави як невід'ємної частини Європи – з міжнародно-правової і геополітичної точки зору та наслідками прийняття Україною у 998 р. християнства – засвідчують про її належність до складової частини західної цивілізації. Адже сам факт хрещення Київської Русі знаменував цивілізаційний вибір, що визначив подальший історичний шлях країни і народу. Візантія стала для Давньоруської держави – Київської Русі, культурним орієнтиром, а сусідні країни – Польща, Угорщина, Литва – природними суперниками і партнерами. Особливості геополітичного становища України визначили її складну долю, поєднану з постійною визвольною боротьбою українського народу та наполегливими спробами самоідентифікуватися в мінливому європейському середовищі. XX сторіччя стало доленосним – Україна здобула незалежність і стала активно стверджуватися у світі. Суверенна Україна продемонструвала світові палке бажання стати частиною європейської спільноти не тільки географічно, але й політично та економічно. Сучасний європейський вектор зовнішньої політики України відповідає її національним інтересам.

Стратегічним вектором зовнішньої політики України є її європейська орієнтація, що стала не просто одним з напрямків зовнішньополітичної діяльності, а важливим засобом та орієнтиром внутрішньої трансформації суспільства, обов'язковою умовою європеїзації. Не випадково ще у лютому 2000 р. у Посланні Верховній Раді України слушно підкреслювалося, що базовою основою подальшого розвитку України є європейський вибір, відданість загальнолюдським цінностям, ідеалам свободи та гарантованої демократії.

Для України європейський вибір справді доленосний ще й тому, що опирається на глибоке історичне коріння і традиції українського народу. Спорідненість з Європою повністю проявилася ще в епоху Середньовіччя на прикладах тісних зв'язків і Київської Русі, і Галицько-Волинської держави із західноєвропейськими країнами. Показовим можна вважати і литовсько-польський період, коди українські землі, незважаючи на всі складності пригніченого становища, ще більше поглибили євроінтеграційну тенденцію.

Окремо варто наголосити про значний вплив давньоруських та українських пам'яток права на державотворчі процеси в Європі. Зокрема "Руська Правда" стала основою правової системи Великого Князівства Литовського, що згодом перетворилося на Литовсько-Руську державу. Гуманістичні цінності "Руської Правди" в повній мірі відобразились в Литовських статутах: Першому ("Старому") 1525 р., Другому ("Волинському") 1566 р., Третьому ("Новому") 1588 р. Виданням цих універсальних кодифікованих правових пам'яток завершився процес уніфікації різних джерел права та правових систем, які діяли на українських землях.

Основи конституційного розвитку на європейських теренах були закладені в унікальній пам'ятці українського права "Пакти і конституції прав і вольностей Війська Запорозького" 5 квітня 1710 р., відомій як перша Конституція Пилипа Орлика. Адже у тогочасних умовах абсолютизації влади у феодальній Європі Конституція стала своєрідним акумулятором державно-правової думки і практики народів світу. Український внесок у європейський конституційний розвиток полягав у необхідності: визнання природних прав і свобод людини; договірного походження держави; обмеження абсолютної влади монарха; права громадян на участь у політичному житті, на зайняття виборних посад, на захист особистих і майнових прав у суді, на приватну власність, на станові привілеї; права народів на повалення тиранії; поділ державної влади на три гілки з метою недопущення її узурпації, створення системи стримувань та противаг.

І в епоху революційних змагань Україна прагнула в Європу. Але тоді європейська орієнтація здебільшого мала військово- політичний характер. Прагнучи нейтралізувати домагання Російської імперії, українська політична еліта шукала допомоги серед європейських сусідів – Німеччини, Австро-Угорщини, Франції, Великобританії, Польщі. Україна тоді поступово втрачала не тільки зв'язки з Заходом, але й власну державність, яка відновлювалась у формі ЗУНР, УНР, що згодом об'єднались в одну державу.

Значну увагу науковому обгрунтуванню західної зовнішньополітичної орієнтації приділяли українські вчені – Михайло Драгоманов, Михайло Грушевський, В'ячеслав Ліпинський та ін., наголошуючи на важливості та природності її для українського життя. Акцентуючи увагу на необхідності для України західноєвропейської орієнтації, застерігали проти однобічної абсолютизації будь-якого вектора зовнішньої політики.

Повернення України в русло загальноцивілізаційного розвитку бачиться виключно на шляху ринку, демократії, широких особистих прав і свобод громадян. Іншого шляху просто немає. Прийшов час рішуче і назавжди відмовитися від утопічних міфів про світле соціалістичне майбутнє. В цій ситуації неминуче підвищується інтерес до ідеології та цінностей лібералізму, рівно як до діяльності ліберально-демократичних партій, що існували в Україні. Це очевидно і цілком закономірно, адже тільки об'єктивний аналіз минулого дає можливість певною мірою передбачити майбутнє.

Відомо, що історично для українського народу було характерним прагнення до індивідуальної свободи і рівноправності в громадському житті. Тому є достатньо причин припускати, що українські національні традиції виступали як одна з умов виникнення ліберальних ідей в Україні, бо вони відобразилися на менталітеті її народу. З іншого боку, ліберальні погляди формувалися і еволюціонували паралельно зі свідомим лібералізмом та демократизмом, що розвивалися, на думку Михайла Драгоманова, не стільки на історико-національному, скільки на загальноєвропейському ґрунті. В Україні ці ідеї перепліталися, змішувалися з місцевою традицією політичних вольностей і державної автономії. Можна виділити деякі основні ліберальні принципи, на яких здебільшого ґрунтується українська ліберальна традиція, що тісно переплітається з сучасними європейськими цінностями.

Наступний розділ:

Пріоритет прав особи


В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Європейське право: право Європейського союзу» автора Муравйов В.І. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Розділ 5. Правове регулювання відносин України з Європейським союзом“ на сторінці 1. Приємного читання.

Зміст

  • Право зовнішніх зносин Європейського союзу

  • Договірна практика Євросоюзу

  • Поняття та зміст acquis Євросоюзу

  • Розділ 2. Спільні політики і напрямки діяльності Європейського союзу

  • Головні засади і цілі спільної зовнішньої політики і політики безпеки ЄС

  • Інституційний механізм спільної зовнішньої політики і політики безпеки ЄС

  • Правові акти ЄС у сфері спільної зовнішньої політики і політики безпеки

  • Правові засади спільної політики безпеки і оборони ЄС

  • Спільна торговельна політика Євросоюзу

  • Правове регулювання імпорту та експорту в ЄС

  • Захисні торговельні заходи ЄС

  • Правові основи здійснення торгівлі між Україною та ЄС

  • Правове регулювання секторальної торгівлі між Україною та ЄС

  • Розділ 3. Простір свободи, безпеки та юстиції в рамках Європейського союзу

  • Поняття простору свободи, безпеки та юстиції у праві ЄС

  • Правове регулювання простору свободи Європейського союзу

  • Заходи, закріплені у праві ЄС, щодо функціонування спільної Європейської системи притулку

  • Правові основи політики ЄС у сфері прикордонного контролю

  • Правові засади простору безпеки Європейського союзу

  • Регламентація правом ЄС співпраці поліцейських, митних та інших компетентних органів держав-членів

  • Правові механізми співробітництва в рамках Європейського поліцейського офісу

  • Заснування та розвиток простору юстиції в рамках Європейського союзу

  • Заснування, функціонування та взаємодія Європейського бюро судової співпраці, Європейської судової мережі у кримінальних справах та Європейської прокуратури

  • Міжнародно-правові основи зовнішнього виміру простору свободи, безпеки та юстиції

  • Імплементація компонентів свободи, безпеки та юстиції відповідно до Європейської політики сусідства

  • Стратегічне партнерство та інші форми співробітництва ЄС з третіми державами у сфері свободи, безпеки та юстиції

  • Співробітництво ЄС з міжнародними організаціями у сфері свободи, безпеки та юстиції

  • Розділ 4. Шенгенське право

  • Поняття Шенгенського acquis Європейського союзу

  • Співробітництво держав-членів шенгенського простору у сфері прикордонного співробітництва

  • Візова політика Європейського союзу

  • Співпраця держав-членів шенгенського простору в рамках Шенгенської та візової інформаційних систем

  • Розділ 5. Правове регулювання відносин України з Європейським союзом
  • Пріоритет прав особи

  • Самоврядування

  • Правопорядок Євросоюзу та правопорядок України

  • Правові інструменти співпраці України з Євросоюзом

  • Політика східного партнерства Євросоюзу

  • Порядок денний асоціації між Україною та ЄС

  • План дій у сфері свободи, безпеки та юстиції

  • Правові засади асоціації України з Євросоюзом

  • Гармонізація законодавства України з правом Євросоюзу

  • Список скорочень