Правові засади спільної політики безпеки і оборони ЄС

Європейське право: право Європейського союзу

Спільна політика безпеки і оборони Європейського союзу (далі – СПБО) складає невід'ємну частину його спільної зовнішньої політики і політики безпеки.

Проте особливий характер цієї сфери співпраці держав-членів ЄС зумовив виділення її в окрему секцію відповідного розділу Договору про ЄС.

Так, згідно із базовою ст. 42 цього Договору СПБО забезпечує Союз здатністю до оперативних дій, що базується на заходах цивільного і військового характеру. Важливо, що Договором розширено перелік т. зв. "Петерсберзьких місій", тобто заходів не так військового, як гуманітарного (цивільного) характеру. Зокрема, до таких місій ч. 1 ст. 43 Договору про ЄС відносить: спільні операції з роззброєння; гуманітарні місії і місії з евакуації і місії, пов'язані з наданням порад і сприяння у військовій сфері; місії з попередження конфліктів і підтримки миру; місії бойових підрозділів з урегулювання криз, включно з місіями поновлення миру, і стабілізаційні операції після завершення конфліктів.

Саме ця стаття чітко вказує, що ці місії можуть сприяти боротьбі з тероризмом, включаючи надання підтримки третім країнам у боротьбі з тероризмом на їх території, що, власне, і може бути реалізовано щодо ситуації в Україні.

Згідно із ч. 2 ст. 43 рішення стосовно згаданих вище місій ухвалює Рада ЄС. У них визначаються їх цілі і межі, а також загальні умови їх здійснення. Координацію цивільних і військових аспектів цих місій забезпечує Високий представник Союзу з зовнішніх справ і політики безпеки під керівництвом Ради і у тісному і постійному контакті з Комітетом з питань політики і безпеки.

Договір про ЄС, зокрема, ч. 2 ст. 42 передбачає, що СЗППБ включає поступове формування спільної оборонної політики Союзу. Це, відповідно, призведе до створення спільної оборони у разі ухвалення стосовно цього одноголосного рішення Європейською Радою. У такому випадку ця інституція пропонуватиме державам-членам затвердити таке рішення згідно з конституційними вимогами кожної з них.

Проте політика Союзу згідно з цим розділом все-таки не стосується особливого характеру політики безпеки і оборони окремих держав-членів і поважає зобов'язання, що випливають з Північноатлантичного договору для окремих держав-членів, які вважають, що їх спільна оборона реалізується в рамках НАТО і є сумісною зі спільною політикою безпеки і оборони, яка встановлена у цих межах (п. 2 ч. 2 ст. 42 Договору про ЄС).

Конкретні заходи у рамках СПБО держави-члени реалізують через передачу в розпорядження Союзу своїх цивільних і військових потенціалів, також з числа багатонаціональних збройних сил, якщо такі будуть сформовані між державами-членами (ч. З ст. 42 Договору про ЄС).

Цими ж положеннями передбачено, що державам-членам для поліпшення своїх військових потенціалів сприяє відповідна Агенція у сфері розвитку оборонних потенціалів, наукових досліджень, закупівель і озброєнь (далі – Європейська оборонна агенція), яка з цією метою встановлює оперативні вимоги, сприяє заходам для їхнього задоволення, робить внесок у визначення і реалізацію будь-яких заходів, корисних для посилення промислової і технологічної бази оборонного сектора, бере участь у розробці європейської політики стосовно потенціалів і озброєнь і допомагає Раді ЄС оцінювати ступінь поліпшення цих військових потенціалів.

Відповідно до ст. 45 Договору про ЄС чітко сформульовані завдання Європейської оборонної агенції у сфері "військової господарки", яка підпорядкована Раді ЄС. Зокрема, це:

• сприяння визначенню цілей військових потенціалів держав- членів і оцінці дотримання зобов'язань, взятих державами-членами стосовно потенціалів;

• сприяння гармонізації поточних потреб і ухваленню ефективних, сумісних один з одним методів закупівель;

• пропонувати багатосторонні проекти з метою реалізації цілей у сфері військових потенціалів, забезпечувати координацію програм, які здійснюються державами-членами, і управління спеціальними програмами співпраці;

• підтримка досліджень з оборонної технології, координації і планування спільної дослідницької діяльності, а також розробка технічних рішень, що відповідають майбутнім поточним потребам;

• сприяння визначенню і реалізації будь-яких заходів щодо посилення промислової і технологічної бази оборонного сектора, а також підвищення ефективного використання військових витрат.

Співпраця у сфері безпеки і оборони, а особливо військове співробітництво є дуже чутливою і індивідуальною сферою для держав-членів ЄС, особливо, беручи до уваги їх різні економічні потенціали.

Тому, з метою повнішого врахування інтересів та здатностей різних держав у рамках СПБО передбачено, як можливість виконання певних місій групами держав. І, навпаки, держави, чиї потенціали відповідають більш високим критеріям можуть взяти на себе суворіші зобов'язання і з метою виконання найбільш складних місій, встановити між собою т. зв. "Постійне організоване співробітництво" (далі – ПОС), тобто, поглиблену співпрацю у сфері безпеки і оборони. Це передбачено, зокрема, частинами 5 і 6 ст. 42, ст. 46 Договору про Європейський союз та окремим Протоколом № 10 до згаданого Договору.

Так, будь-яка держава-член ЄС, яка в подальшому забажає взяти участь у ПОС, повідомляє про свій намір Раду ЄС і Високого представника Союзу з зовнішніх справ і політики безпеки. Після цього, Рада ухвалює рішення, в якому підтверджує участь зацікавленої держави-члена в ПОС, якщо ця держава відповідає критеріям і бере на себе зобов'язання, передбачені у статтях 1 і 2 Протоколу про Постійне організоване співробітництво.

Згідно із цими статтями, ПОС відкрита для всіх держав-членів ЄС, які зобов'язуються з дня набуття чинності Лісабонськими договорами: інтенсивніше розвивати свої оборонні потенціали за рахунок розширення національних внесків і шляхом участі, у разі доцільності, у багатонаціональних силах, в основних європейських програмах із технічного оснащення і в діяльності Європейського агентства у сфері розвитку оборонних потенціалів, наукових досліджень, закупівель і озброєнь (Європейського оборонного агентства); і бути в змозі не пізніше 2010 р. надавати – як національний контингент або компонент багатонаціональних груп – бойові підрозділи, призначені для планованих місій, які сформовані в тактичному плані як тактична група з елементами підтримки (включаючи транспорт і матеріально-технічне забезпечення), мають здатність протягом 5–30 днів здійснювати місії, зазначені у ст. 43 Договору про Європейський союз, зокрема, у відповідь на прохання з боку Організації Об'єднаних Націй, і які можуть перебувати в дієздатному стані протягом початкового періоду в ЗО днів із можливістю продовження, як мінімум, до 120 днів.

Сторінки


В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Європейське право: право Європейського союзу» автора Муравйов В.І. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Правові засади спільної політики безпеки і оборони ЄС“ на сторінці 1. Приємного читання.

Зміст

  • Право зовнішніх зносин Європейського союзу

  • Договірна практика Євросоюзу

  • Поняття та зміст acquis Євросоюзу

  • Розділ 2. Спільні політики і напрямки діяльності Європейського союзу

  • Головні засади і цілі спільної зовнішньої політики і політики безпеки ЄС

  • Інституційний механізм спільної зовнішньої політики і політики безпеки ЄС

  • Правові акти ЄС у сфері спільної зовнішньої політики і політики безпеки

  • Правові засади спільної політики безпеки і оборони ЄС
  • Спільна торговельна політика Євросоюзу

  • Правове регулювання імпорту та експорту в ЄС

  • Захисні торговельні заходи ЄС

  • Правові основи здійснення торгівлі між Україною та ЄС

  • Правове регулювання секторальної торгівлі між Україною та ЄС

  • Розділ 3. Простір свободи, безпеки та юстиції в рамках Європейського союзу

  • Поняття простору свободи, безпеки та юстиції у праві ЄС

  • Правове регулювання простору свободи Європейського союзу

  • Заходи, закріплені у праві ЄС, щодо функціонування спільної Європейської системи притулку

  • Правові основи політики ЄС у сфері прикордонного контролю

  • Правові засади простору безпеки Європейського союзу

  • Регламентація правом ЄС співпраці поліцейських, митних та інших компетентних органів держав-членів

  • Правові механізми співробітництва в рамках Європейського поліцейського офісу

  • Заснування та розвиток простору юстиції в рамках Європейського союзу

  • Заснування, функціонування та взаємодія Європейського бюро судової співпраці, Європейської судової мережі у кримінальних справах та Європейської прокуратури

  • Міжнародно-правові основи зовнішнього виміру простору свободи, безпеки та юстиції

  • Імплементація компонентів свободи, безпеки та юстиції відповідно до Європейської політики сусідства

  • Стратегічне партнерство та інші форми співробітництва ЄС з третіми державами у сфері свободи, безпеки та юстиції

  • Співробітництво ЄС з міжнародними організаціями у сфері свободи, безпеки та юстиції

  • Розділ 4. Шенгенське право

  • Поняття Шенгенського acquis Європейського союзу

  • Співробітництво держав-членів шенгенського простору у сфері прикордонного співробітництва

  • Візова політика Європейського союзу

  • Співпраця держав-членів шенгенського простору в рамках Шенгенської та візової інформаційних систем

  • Розділ 5. Правове регулювання відносин України з Європейським союзом

  • Пріоритет прав особи

  • Самоврядування

  • Правопорядок Євросоюзу та правопорядок України

  • Правові інструменти співпраці України з Євросоюзом

  • Політика східного партнерства Євросоюзу

  • Порядок денний асоціації між Україною та ЄС

  • План дій у сфері свободи, безпеки та юстиції

  • Правові засади асоціації України з Євросоюзом

  • Гармонізація законодавства України з правом Євросоюзу

  • Список скорочень