Сучасні напрямки розвитку політики ЄС у сфері прикордонного контролю визначено положеннями Лісабонського договору про функціонування ЄС, відповідно до ч. 1 ст. 71 якого Союз розвиває політику з метою: забезпечення відсутності будь-якого контролю осіб будь-якої державної належності, що перетинають внутрішні кордони; забезпечення перевірки осіб та ефективного нагляду за перетином зовнішніх кордонів; поступового впровадження інтегрованого прикордонного менеджменту.
Для досягнення зазначених цілей Європарламент та Рада, діючи відповідно до звичайної законодавчої процедури, ухвалюють заходи стосовно: спільної візової політики та політики щодо інших короткострокових дозволів на перебування; контролю, якому підлягають особи, що перетинають зовнішні кордони; умов, за яких громадяни третіх країн можуть вільно подорожувати в межах Союзу протягом короткого строку; будь-якого заходу, потрібного, щоб поступово створити інтегровану систему прикордонного менеджменту; відсутності будь-якого контролю осіб будь-якої державної належності, що перетинають внутрішні кордони.
Таким чином, відповідно до Лісабонського договору про функціонування ЄС, політика ЄС націлена на впровадження "інтегрованого прикордонного менеджменту", визначення та зміст якого однак залишаються поза увагою самого Договору. Єдиним джерелом визначення поняття "інтегрованого прикордонного менеджменту", а також стратегії його впровадження, на сьогодні є Повідомлення Комісії до Європарламенту, Ради, Європейського економічного та соціального Комітету, а також Комітету Регіонів "Підготовка наступних кроків щодо прикордонного менеджменту у ЄС", від 13 лютого 2008 р.
Відповідно до положень Повідомлення "інтегрований прикордонний менеджмент" об'єднує механізми та інструменти контролю руху осіб через кордони ЄС. Враховуючи сучасний стан та перспективи розвитку інтегрованого прикордонного менеджменту, як його складові доцільно визначити такі: візові заходи; заходи на самому кордоні; оперативне співробітництво; фінансове забезпечення; заходи запроваджені в рамках Шенгенського простору; співробітництво з третіми країнами.
Візові заходи включають розвиток візової політики, функціонування інформаційної системи щодо віз, консульське співробітництво та боротьбу з шахрайством з документами.
Правове регулювання візової політики здійснюється Регламентом Європарламенту та Ради № 810/2009 від 13 липня 2009 р., яким запроваджено Візовий Кодекс ЄС. Зазначений документ інкорпорував практично всі законодавчі інструменти у сфері прийняття рішення щодо віз. Візовий Кодекс регламентує такі аспекти спільної візової політики: прийняття та розгляду заяв про візу; адміністративний менеджмент та організація; місцеве консульське співробітництво.
Важливим інструментом забезпечення безпеки зовнішніх кордонів ЄС, а відтак, запровадження інтегрованого прикордонного менеджменту, є функціонування Візової інформаційної системи (VIS), яка була заснована відповідно до Рішення Ради 2004/512. Початком другого етапу розвитку ВІС є Регламент Європарламенту та Ради 767/2008 від 13 серпня 2008 р. "Стосовно Візової інформаційної системи (ВІС) та обміну даними між державами- членами щодо короткострокових віз". ВІС призначена для збору та систематизації відбитків пальців та інших біометричних даних усіх громадян третіх країн, які подають заяву про отримання короткотермінової візи.
Безпека документів та безпека кордонів ЄС у значній мірі залежить від ефективності співробітництва консульських служб держав-членів стосовно віз. Метою цього співробітництва є: обмін інформацією щодо критеріїв видачі віз чи існування загрози національній безпеці та публічному порядку, а також запобігання нелегальній міграції; організація взаємних візитів офіційних осіб, відповідальних за процедуру видачі віз; підготовка, на запит Ради ЄС, спільних звітів щодо візових питань; з'ясування обставин відмови у видачі візи іншою державою-членом тощо. Відповідно до Візового Кодексу ЄС консульські установи держав-членів ЄС уповноважені брати обов'язкові біометричні дані (зображення лиця та відбитків пальців) у осіб, які звертаються за візою.
Що стосується боротьби з шахрайством щодо документів, Рада прийняла Рішення від 27 березня 2000 р. "Про покращення обміну інформацією з метою боротьби з підробками дорожніх документів". Зазначене Рішення містить положення стосовно використання системи визначення підроблених документів при безпосередньому здійсненні контролю, а також викрадених дорожніх документів. Центральний підрозділ держави-члена без зволікань обмінюється інформацією про підроблені та вкрадені дорожні документи з центральними підрозділами інших держав-членів, використовуючи стандартну форму.
Наступною групою заходів щодо забезпечення інтегрованого прикордонного менеджменту є заходи на самому кордоні ЄС, правову основу яких складають правила щодо перетину зовнішніх кордонів ЄС (перевірка на кордоні, прикордонний нагляд), перетину внутрішніх кордонів ЄС, а також місцевого прикордонного руху на зовнішніх наземних кордонах ЄС (відповідно Регламенти 562/2006, 1931/2006).
Невід'ємною ланкою у системі заходів щодо забезпечення інтегрованого прикордонного менеджменту є оперативне співробітництво на зовнішніх кордонах ЄС, яке здійснюється здебільшого в рамках ФРОНТЕКС (заснований відповідно до Регламенту Ради № 2007/2004), що покликаний спростити застосування заходів, запроваджених на рівні ЄС, щодо прикордонного менеджменту.
Ще однією складовою інтегрованого прикордонного менеджменту є заходи, запроваджені в рамках Шенгенського простору. До них варто віднести функціонування Шенгенської інформаційної системи (SIS).
Зовнішній вимір інтегрованого прикордонного менеджменту зводиться здебільшого до співробітництва ЄС з третіми країнами у візовій сфері. Водночас укладення угод ЄС з третіми країнами про спрощення видачі віз не має самостійного характеру, а поєднується з укладенням реадмісійних угод.
Правові засади простору безпеки Європейського союзу
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Європейське право: право Європейського союзу» автора Муравйов В.І. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Правові основи політики ЄС у сфері прикордонного контролю“ на сторінці 1. Приємного читання.
