З метою стимулювання та покращення координації та співробітництва між компетентними судовими органами держав-членів ЄС у кримінальних справах, за результатами Європейської Ради у Тампере 1999 р., було погоджено створення Європейського бюро судової співпраці (Євроюсту), що мало складатися з прокурорів, судців чи офіцерів поліції (наділених еквівалентною компетенцією) делегованих кожною з держав-членів ЄС, враховуючи особливості їх національних правових систем.
У такий спосіб 14 грудня 2000 р. було створено Про-Євроюст (що розпочав свою діяльність у будівлі Ради в Брюсселі), який став попередником Євроюсту, відіграючи роль круглого столу представників органів обвинувачення держав-членів, на базі якого проходили апробацію концепції, покладені в основу функціонування Євроюсту.
Терористичні атаки, що мали місце 11 вересня 2001 р. у США, стали каталізатором прийняття Рішення Ради 2002/187 "Про заснування Євроюсту з метою посилення боротьби з серйозними злочинами" від 28 лютого 2002 р. Відповідно до зазначеного Рішення Євроюст є постійним органом (наділеним правосуб'єктністю) з місцем знаходження у Гаазі, що складається з "національних членів" (суддів чи прокурорів, призначених державами-членами).
З моменту свого заснування Євроюст змінився, як у кількісному складі національних членів (у зв'язку з розширенням ЄС) та фінансових потребах, так і стосовно його залучення до європейського судового співробітництва, що вимагало перегляду окремих положень Рішення Ради 2002/187.
Тому, 16 грудня 2008 р. було прийнято Рішення Ради 2009/426 "Про зміцнення Євроюсту та внесення змін до Рішення Ради 2002/187", метою якого є зміцнення оперативної здатності Євроюсту, інтенсифікація обміну інформацією між зацікавленими сторонами, спрощення співробітництва між національними органами та Євроюстом та зміцнення співробітництва з партнерами та третіми країнами.
Євроюст складається з національних членів (прокурорів, суддів чи офіцерів поліції), кожен з яких має зазвичай одного заступника та помічника (можуть представляти національного члена чи заміняти його), які працюють на постійній основі. Національні члени, кожен з яких має один голос, складають Колегію Євроюсту, яка приймає рішення більшістю у дві третіх голосів. Євроюст має Секретаріат, очолюваний адміністративним директором.
У контексті розслідування та покарання серйозних злочинів, що стосуються двох або більше держав-членів, цілі Євроюсту, окрім загальної підтримки компетентних органів держав-членів у ефективному здійсненні ними своїх повноважень, є двоякими: по-перше, стимулювати та покращити координацію між органами слідства та обвинувачення держав-членів (що полягає переважно у зборі та передачі відповідної інформації у кримінальних справах, забезпеченні правової експертизи національного кримінального законодавства чи організації координаційних зустрічей); по-друге, покращити співробітництво між компетентними органами держав-членів, зокрема шляхом спрощення виконання запитів та рішень у сфері судового співробітництва, включаючи інструменти, що базуються на принципі взаємного визнання.
Окрім цього, на запит однієї з держав-членів Євроюст може надавати допомогу в процесі розслідування чи покарання злочинів, що стосуються лише цієї держави-члена та третьої держави (за умови наявності угоди про співробітництво між Євроюстом та зазначеною третьою державою). Така ж допомога надається на запит однієї з держав-членів чи Єврокомісії щодо розслідування чи покарання злочинів, що стосуються лише цієї держави-члена та ЄС.
Компетенція Євроюсту включає усі види злочинів, на які поширюється компетенція Європолу, додатково визначену групу злочинів (комп'ютерні злочини, шахрайство та корупцію, екологічні злочини, участь у кримінальних організаціях), а також інші види злочинів, щодо яких Євроюст (відповідно до його цілей) надає допомогу в процесі розслідування та покарання на запит компетентних органів держави-члена.
Відповідно до Рішення Ради 2009/426 Євроюст створює Систему менеджменту справ, що складається з тимчасових робочих файлів (які зберігаються протягом часу, необхідного для виконання Євроюстом конкретного завдання). Метою зазначеної системи є спрощення доступу до інформації та підтримки координації розслідувальних та каральних заходів, у яких Євроюст надає допомогу, а також моніторингу за законністю та відповідністю нормам права ЄС у процесі опрацювання персональних даних.
Моніторинг за діяльністю Євроюсту загалом у сфері опрацювання персональних даних (на предмет її відповідності положенням Рішення Ради 2009/426) здійснює окремо створений Спільний наглядовий орган (складається з судців-представників держав-членів, які призначаються не з членів персоналу Євроюсту), який має повний доступ до усіх робочих файлів з персональними даними.
Ще одним виміром діяльності Євроюсту є відносини з партнерами. Цей вимір діяльності Євроюсту можна класифікувати на три групи: співробітництво з Європейською судовою мережею та іншими мережами ЄС у кримінальних справах; відносини з інституціями, органами та агенціями ЄС; відносини з третіми країнами та міжнародними організаціями.
Відповідно до ст. 25а Рішення Ради 2009/426 Євроюст та Європейська судова мережа у кримінальних справах мають встановити між собою "привілейовані" відносини, побудовані на консультаціях та взаємному доповненні, особливо між національним членом, контактною особою Європейської судової мережі однієї держави-члена та національними відповідальними особами за Євроюст та Європейську судову мережу.
З метою забезпечення такого співробітництва передбачено такі заходи: національні члени повідомляють контактних осіб Європейської судової мережі про всі справи, які Мережа може вирішити в кращий, аніж Євроюст спосіб; Секретаріат Мережі має складати частину персоналу Євроюсту, та, функціонуючи як окремий підрозділ останнього, відповідати за двосторонні зв'язки (це стосується також Секретаріатів інших мереж ЄС у кримінальних справах, про які йтиметься далі); контактні особи Мережі запрошуються (не на регулярній основі, а за принципом доцільності) на засідання Євроюсту.
З метою виконання своїх завдань, Євроюст розвиває відносини з інституціями, органами та агенціями ЄС, зокрема з Європо- лом, Європейським офісом по боротьбі з підробками (OLAF), ФРОНТЕКС, інституціями, створеними в рамках Ради (зокрема, Спільним ситуаційним центром).
У зв'язку з цим Євроюст може укладати договори чи робочі домовленості з зазначеними агенціями та інституціями щодо обміну інформацією (включаючи персональні дані) та направлення до Євроюсту офіцерів зв'язку.
Окрему категорію відносин Євроюсту, що є зовнішнім виміром його діяльності, становлять відносини з третіми країнами та міжнародними організаціями (чи органами міжнародних організацій, діяльність яких регулюється міжнародним публічним правом; іншими органами, створеними на основі двосторонніх та багатосторонніх договорів; Інтерполом).
Таке співробітництво базується на двосторонніх договорах щодо обміну інформацією та направлення до Євроюсту суддів зв'язку. Договори про обмін інформацією, що включає персональні дані, можуть бути укладені Євроюстом з третьою державою чи міжнародною організацією лише при умові, що вони є сторонами Європейської конвенції із захисту особистих даних від 28 січня 1981 р.
Іншим важливим механізмом спрощення та посилення судового співробітництва компетентних органів держав-членів у кримінальних справах є створена відповідно до Спільних дій 98/428 від 29 червня 1998 р. Європейська судова мережа. Мережа почала функціонувати 25 вересня 1998 р. і стала першою дієвою структурою судового співробітництва в рамках ЄС.
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Європейське право: право Європейського союзу» автора Муравйов В.І. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Заснування, функціонування та взаємодія Європейського бюро судової співпраці, Європейської судової мережі у кримінальних справах та Європейської прокуратури“ на сторінці 1. Приємного читання.
