Регламентація правом ЄС співпраці поліцейських, митних та інших компетентних органів держав-членів

Європейське право: право Європейського союзу

Уперше поліцейське співробітництво в Європі набуло транскордонного характеру з підписанням між країнами Бенілюксу Договору про Екстрадицію та взаємну допомогу 1962 р., який допускав транскордонне переслідування та поліцейський нагляд. Наступним кроком у розвитку поліцейського співробітництва у Європі стало підписання Конвенції про імплементацію Шенгенського договору 1990 р. У розділі першому частини III Конвенції ("Поліція та безпека") передбачено чіткі умови транскордонного переслідування та поліцейського нагляду, удосконалення можливостей обміну інформацією та налагодження контактів між відповідними службами держав-членів.

Водночас, як Маастрихтський договір 1992 р. обмежився визначенням поліцейського співробітництва, як однієї зі сфер інтересу держав-членів ЄС, Амстердамський договір 1997 р. став першим установчим договором, який визначив зміст та межі спільної діяльності держав-членів у зазначеній сфері.

У свою чергу нововведенням Лісабонського договору про функціонування ЄС є уповноваження Ради (яка діє згідно зі спеціальною законодавчою процедурою) вживати заходів з питань оперативної співпраці органів поліції та інших компетентних органів.

Відповідно до ч. 1 ст. 87 Лісабонського договору про функціонування ЄС Союз розвиває поліцейське співробітництво, до участі в якому залучаються компетентні органи усіх держав-членів, включаючи поліцію, митницю та інші спеціалізовані каральні служби у сферах попередження чи виявлення кримінальних правопорушень і проведення щодо них розслідувань.

Оскільки правові та судові системи держав-членів є різними, виникла необхідність у виробленні єдиного міжнародно-правового механізму безпосереднього співробітництва між національними поліцейськими, митними та судовими органами в рамках ЄС.

У зв'язку з цим 29 травня 2000 р. Рада прийняла Акт "Про запровадження, відповідно до ст. 34 Договору про Європейський союз, Конвенції про взаємну допомогу у кримінальних справах між державами-членами ЄС". Метою цієї Конвенції є заохочення та модернізація співробітництва між компетентними органами держав-членів шляхом внесення доповнень та спрощення застосування однойменної Конвенції Ради Європи 1959 р. та Протоколу до неї 1978 р., Конвенції про застосування Шенгенського договору 1990 р., а також Договору між країнами Бенілюксу 1962 р.

Відповідно до Конвенції 2000 р. така взаємна допомога має базуватися на повазі до основних принципів кожної держави-члена, а також принципів, визначених Європейською Конвенцією з прав людини 1951 р. Водночас Конвенція 2000 р. не впливає на застосування більш сприятливих положень двосторонніх чи багатосторонніх договорів, укладених між державами-членами.

Конвенція 2000 р. закріплює порядок та механізм запитів щодо надання взаємної допомоги у кримінальних справах компетентними органами держав-членів, а також специфічні форми надання такої допомоги. Механізм надання взаємної допомоги включає збереження формальностей та виконання процедур запитуваною державою, які визначені запитуючою державою.

Специфічною формою допомоги у кримінальних справах, яка безпосередньо стосується співробітництва правоохоронних органів, є відповідно до ст. 13 Конвенції 2000 р. створення спільних слідчих команд (далі – ССК). Статтею 13 Конвенції 2000 р. визначено правові рамки створення команд, що складаються з представників правоохоронних та інших компетентних органів держав-членів, метою яких є спільне розслідування злочинів. Окрім цього, положення ст. 13 пропонують спільний перелік правил щодо складу команд, компетенції їх членів (зокрема іноземців), відносин з компетентними органами держав-членів, обмін інформацією та можливість розширення команд шляхом включення представників інших, ніж компетентних органів держав-членів.

Окрім ССК, ще одним різновидом взаємодії поліцейських органів держав-членів є співробітництво спеціальних підрозділів втручання у кризових ситуаціях, що регулюється положеннями Рішення Ради 2008/617 від 23 червня 2008 р.

Зазначене Рішення закріплює загальні правила співробітництва спеціальних підрозділів втручання (правоохоронні органи держави-члена, які спеціалізуються на контролі кризових ситуацій) у кризових ситуаціях (будь-яка ситуація, в якій компетентні органи держави-члена мають вагомі підстави вважати, що кримінальний злочин становить серйозну, пряму фізичну загрозу особам, власності, інфраструктурі чи інституціям держави-члена). Таке співробітництво полягає у наданні допомоги, зокрема при виконанні операцій на території запитуючої держави-члена. Деталі практичного співробітництва врегульовуються безпосередньо між державами-членами.

Надання допомоги може здійснюватися у формі оснащення, експертизи чи виконання операцій (підтримувального характеру) на території запитуючої держави-члена.

Наступна група законодавчих інструментів ЄС спрямована на покращення обміну інформацією між поліцейськими органами держав-членів ЄС.

Так, Рішення Ради 2008/615 від 23 червня 2008 р. має на меті прискорення транскордонного співробітництва між поліцейськими та судовими органами держав-членів щодо боротьби з тероризмом та транскордонною злочинністю. Це співробітництво зводиться до обміну інформацією (автоматичного доступу до даних ДНК людини, дактилоскопічних даних, національних даних реєстрації автомобілів, даних щодо терористичних злочинів тощо), а також інші заходи посилення транскордонного поліцейського співробітництва (спільний патруль, здійснення спільних операцій).

Ще одним правовим інструментом ЄС щодо спрощення обміну інформацією між правоохоронними органами держав-членів, але вже у рамках виконання лише своїх повсякденних обов'язків під час кримінального розслідування є Рамкове Рішення Ради 2006/960 від 18 грудня 2006 р. Такий обмін інформацією може відбуватися через будь-які існуючі міжнародні канали співробітництва, зокрема з Європолом та Євроюстом.

Окремі законодавчі акти ЄС націлені на посилення поліцейського та судового співробітництва щодо попередження та боротьби з тероризмом, акцентуючи увагу на удосконаленні обміну інформацією (Рішення Ради 2005/671 від 20 вересня 2005 р. "Про обмін інформацією та співробітництво щодо терористичних злочинів", Рекомендація 2007/562 від 12 червня 2007 р. "Про обмін інформацією щодо терористичних викрадень"), а також щодо встановлення публічного порядку та безпеки у зв'язку з транскордонним переміщенням великих груп людей (Рішення Ради 2002/348 від 25 квітня 2002 р. "Щодо безпеки у зв'язку з футбольними матчами, які мають міжнародний вимір", Спільні дії 97/339 від 26 травня 1997 р. щодо поліцейського співробітництва у зв'язку з подіями, які відвідує велика кількість людей з кількох держав-членів, Рішення Ради від 28 листопада 2002 р. про заснування Європейської мережі захисту публічних осіб).

У процесі обміну інформацією в рамках поліцейського (та судового) співробітництва у кримінальних справах держави-члени мають гарантувати захист персональних даних. Як зазначено у Рішенні Ради 2008/615 такий захист має забезпечуватися національним правом та відповідати рівню захисту передбаченого Конвенцією Ради Європи з захисту осіб у процесі автоматичної передачі персональних даних від 28 січня 1981 р. та додаткового Протоколу до неї від 8 листопада 2001 р.

У листопаді 2008 р. Рада прийняла Рамкове Рішення 2008/977 "Про захист персональних даних, що опрацьовуються в рамках судового та поліцейського співробітництва у кримінальних справах" (яка не поширюється на опрацювання та передачу даних Європолом, Євроюстом чи Митною інформаційною системою). Рамкове Рішення 2008/977, крім того, передбачає створення у кожній державі-члені незалежних наглядових органів з захисту персональних даних, уповноважених вести розслідування (щодо роботи з даними), втручатися у процес роботи з даними (виправлення чи знищення даних), бути залученими у судовий процес щодо порушення національних норм з захисту персональних даних.

Окрім обміну даними, які містяться в національних інформаційних системах, поліцейські органи мають доступ до європейських інформаційних систем, а саме Візової інформаційної системи та Шенгенської інформаційної системи.

Сторінки


В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Європейське право: право Європейського союзу» автора Муравйов В.І. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Регламентація правом ЄС співпраці поліцейських, митних та інших компетентних органів держав-членів“ на сторінці 1. Приємного читання.

Зміст

  • Право зовнішніх зносин Європейського союзу

  • Договірна практика Євросоюзу

  • Поняття та зміст acquis Євросоюзу

  • Розділ 2. Спільні політики і напрямки діяльності Європейського союзу

  • Головні засади і цілі спільної зовнішньої політики і політики безпеки ЄС

  • Інституційний механізм спільної зовнішньої політики і політики безпеки ЄС

  • Правові акти ЄС у сфері спільної зовнішньої політики і політики безпеки

  • Правові засади спільної політики безпеки і оборони ЄС

  • Спільна торговельна політика Євросоюзу

  • Правове регулювання імпорту та експорту в ЄС

  • Захисні торговельні заходи ЄС

  • Правові основи здійснення торгівлі між Україною та ЄС

  • Правове регулювання секторальної торгівлі між Україною та ЄС

  • Розділ 3. Простір свободи, безпеки та юстиції в рамках Європейського союзу

  • Поняття простору свободи, безпеки та юстиції у праві ЄС

  • Правове регулювання простору свободи Європейського союзу

  • Заходи, закріплені у праві ЄС, щодо функціонування спільної Європейської системи притулку

  • Правові основи політики ЄС у сфері прикордонного контролю

  • Правові засади простору безпеки Європейського союзу

  • Регламентація правом ЄС співпраці поліцейських, митних та інших компетентних органів держав-членів
  • Правові механізми співробітництва в рамках Європейського поліцейського офісу

  • Заснування та розвиток простору юстиції в рамках Європейського союзу

  • Заснування, функціонування та взаємодія Європейського бюро судової співпраці, Європейської судової мережі у кримінальних справах та Європейської прокуратури

  • Міжнародно-правові основи зовнішнього виміру простору свободи, безпеки та юстиції

  • Імплементація компонентів свободи, безпеки та юстиції відповідно до Європейської політики сусідства

  • Стратегічне партнерство та інші форми співробітництва ЄС з третіми державами у сфері свободи, безпеки та юстиції

  • Співробітництво ЄС з міжнародними організаціями у сфері свободи, безпеки та юстиції

  • Розділ 4. Шенгенське право

  • Поняття Шенгенського acquis Європейського союзу

  • Співробітництво держав-членів шенгенського простору у сфері прикордонного співробітництва

  • Візова політика Європейського союзу

  • Співпраця держав-членів шенгенського простору в рамках Шенгенської та візової інформаційних систем

  • Розділ 5. Правове регулювання відносин України з Європейським союзом

  • Пріоритет прав особи

  • Самоврядування

  • Правопорядок Євросоюзу та правопорядок України

  • Правові інструменти співпраці України з Євросоюзом

  • Політика східного партнерства Євросоюзу

  • Порядок денний асоціації між Україною та ЄС

  • План дій у сфері свободи, безпеки та юстиції

  • Правові засади асоціації України з Євросоюзом

  • Гармонізація законодавства України з правом Євросоюзу

  • Список скорочень