Політику сусідства доповнює політика східного партнерства (далі – ПСП). Її було започатковано ЄС у 2009 р. за ініціативою Польщі і Швеції з метою створення нового формату відносин з європейськими країнами-сусідами Союзу, який мав відокремити їх від усіх інших країн-сусідів і сприяти подоланню диспропорцій у рівнях співпраці між обома групами країн, коли Середземноморські країни-сусіди мали з ЄС угоди про асоціацію, а європейські країни-сусіди – лише угоди про партнерство і співробітництво.
Засадничі положення ПСП викладені у Спільній декларації Празького саміту східного партнерства, ухваленій 7 травня 2009 р. представниками держав-членів Союзу і Азербайджану, Вірменії, Грузії, Молдови та України. Потенційною учасницею ПСП може стати Білорусь.
Співпраця ЄС із східними партнерами має базуватись на основних принципах міжнародного права, фундаментальних цінностях ЄС (демократії, верховенстві права, повазі до прав людини і основних свобод тощо), засадах ринкової економіки. ПСП має сприяти недопущенню конфліктів між країнами-партнерами, проведенню у них реформ, їх сталому розвитку і політичній стабільності, зближенню з ЄС.
ПСП створює багатосторонній механізм співпраці сторін, який доповнює двосторонні угоди між ними. При цьому така політика має враховувати ситуацію в кожній країні – східному партнері і її вибір щодо відносин з ЄС.
ПСП передбачає підписання угод про асоціацію, створення зони вільної торгівлі, лібералізацію візового режиму для країн, що беруть участь у проекті, співпрацю задля енергетичної безпеки та спеціальне фінансування проекту з боку ЄС. Таким чином, метою ПСП є створення умов для прискорення переходу залучених країн до відносин асоціації з ЄС. ПСП слугує так званою "парасолькою" для укладання угод про асоціацію з кожною окремою країною – східним партнером. Такі угоди мають включати створення поглибленої і широкої зони вільної торгівлі, гармонізацію внутрішнього законодавства цих країн з правом і стандартами Союзу і тим самим заохочувати інвестиції.
ПСП також має сприяти ліквідації відмінностей у розвитку партнерів.
Інструментами імплементації ПСП виступають програми ЄС зі створення інститутів у країнах-партнерах з метою поліпшення адміністративної здатності шляхом організації підготовки, технічної допомоги тощо.
Передбачено укладання угод з країнами-партнерами у сфері мобільності громадян і лібералізації візового режиму. Вони мають підготувати ЄС та країн-партнерів до повної лібералізації візового режиму для окремих країн.
У сфері енергетичної безпеки також передбачено укладання угод.
Інституційну складову ПСП формують органи, в яких здійснюється багатостороння співпраця.
Для обговорення питань просування ПСП раз на два роки відбуваються зустрічі на рівні голів держав і урядів.
З цією ж метою щороку зустрічаються міністри закордонних справ.
За результатами обговорень ухвалюються спільні рішення.
Створюються тематичні платформи для обговорення питань у таких сферах:
• демократія, гарне управління, стабільність;
• економічна інтеграція, зближення з секторальними політиками ЄС;
• енергетична безпека;
• контакти між людьми.
Такі тематичні збори відбуваються двічі на рік на рівні старших посадових осіб, задіяних у відповідних сферах політики. У рамках платформ ухвалюються і переглядаються завдання, робочі програми. Платформи звітують про свою діяльність на зустрічах міністрів закордонних справ. Передбачені також позапланові зустрічі на міністерському рівні в рамках конкретного сектора. Роботі платформ допомагають спеціально створені комісії. У проектах і роботі платформ можуть брати участь треті країни.
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Європейське право: право Європейського союзу» автора Муравйов В.І. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Політика східного партнерства Євросоюзу“ на сторінці 1. Приємного читання.
