Поняття Шенгенського acquis Європейського союзу

Європейське право: право Європейського союзу

Шенгенське acquis на сьогодні є невід'ємною частиною acquis Європейського союзу. Відповідно, перш ніж сформулювати визначення Шенгенського acquis, на нашу думку, необхідно надати визначення поняттю acquis Європейського союзу. Адже з огляду на скасування Європейського співтовариства та відповідно терміна acquis communautaire, ця дефініція зазнала певної модифікації, і на сьогодні більш доречним є використання терміна саме acquis Євросоюзу.

Вітчизняні науковці визначили сутність та зміст acquis Євросоюзу, що є "спільним доробком", і який, встановлюючи основу правопорядку ЄС, включає в себе: по-перше, норми договорів та постанов інститутів Євросоюзу; по-друге, декларації та резолюції, ухвалені в рамках ЄС; по-третє, практику Суду ЄС. Іншими словами, за своєю суттю acquis можна вважати сукупністю норм, що має беззастережно визнаватися як державами-членами, так і країнами, що висловили бажання вступити до Євросоюзу.

Основне призначення acquis полягає у забезпеченні цілісності та комплексності правової системи Євросоюзу. Acquis є сукупністю норм, які повинні беззастережно визнаватися як державами- членами, так і країнами, які висловили бажання вступити до ЄС. При цьому варто наголосити, що якщо для держав-членів ЄС зміст acquis є однаковим, то для країн – кандидатів на вступ, він може відрізнятися. Тобто, основною ознакою acquis є їх гнучкість, яка особливо помітна, коли йдеться про сприйняття acquis третіми країнами, тобто тими країнами, які мають відносини з Євросоюзом у формі асоціації або партнерства.

Із набуттям чинності 1 грудня 2009 р. Договору про внесення змін до Договору про Європейський союз та Договору про функціонування Європейського союзу (далі – Лісабонський договір) відбулися масштабні зміни у організаційній та інституційній структурі Євросоюзу. Відповідно згадка про acquis простежується у тексті зазначеного договору лише двічі. По-перше, у ст. 20 Договору про Європейський союз (далі – ДЄС), в якій йдеться про посилену співпрацю держав. Відповідно до цієї статті зазначається, що акти, ухвалені в рамках посиленої співпраці, зобов'язують лише держави-члени, що є її учасниками, і такі акти не повинні розглядатися як частина acquis, що є обов'язковою для країн-кандидатів на вступ до Союзу. По-друге, у ст. 87 Договору про функціонування Європейського союзу (далі – ДФЄС) йдеться про шенгенське acquis у контексті співпраці органів поліції держав-членів ЄС щодо попередження, виявлення кримінальних правопорушень та проведення щодо них розслідування.

2 жовтня 1997 р. разом із Амстердамськими договорами було ухвалено Протокол № 19 "Про шенгенське acquis, інтегроване до структури Європейського союзу" (далі – Шенгенський протокол), який набув чинності 1 травня 1999 р. Відповідно з цього часу Шенгенське acquis стало частиною права Європейського союзу та acquis ЄС зокрема.

При цьому варто звернути увагу на доволі незвичну ситуацію, коли, незважаючи на регулярні посилання у тексті Шенгенського протоколу на Шенгенське acquis, нормативного закріплення їх обсягу визначено не було. Тому для усунення цієї прогалини 20 травня 1999 р. Рада ухвалила два документи – Рішення № 1999/435/ЄС та Рішення № 1999/436/ЄС. Відповідно до ст. 1 Рішення № 1999/435/ЄС зазначено, що перелік актів, які у своїй сукупності становлять Шенгенське acquis, міститься у ст. 1 Додатка A (Annex А) цього документа. Тексти таких актів опубліковано 22 вересня 2000 р. в офіційному виданні ЄС "Official Journal of the European Communities" (Офіційному журналі Європейських співтовариств).

Згідно зі ст. 1 Додатка А до Рішення № 1999/435/ЄС Шенгенське acquis складають:

• 1. Угода між урядами держав Економічного союзу Бенілюксу, Федеральної Республіки Німеччини і Французької Республіки про поступове скасування контролю на спільних кордонах від 14 червня 1985 р.;

• 2. Конвенція про застосування Шенгенської угоди від 14 червня 1985 р. між Королівством Бельгії, Федеративною Республікою Німеччиною, князівством Люксембург та Нідерландами від 19 червня 1990 р.;

• 3. Протоколи щодо приєднання до Угоди від 14 червня 1985 р. та Конвенції від 19 червня 1990 р. Італії (27 листопада 1990 р.), Іспанії та Португалії (25 червня 1991 р.), Греції (6 листопада 1992 р.), Австрії (28 квітня 1995 р.), Данії, Фінляндії та Швеції (19 грудня 1996 р.) із подальшими заключними актами та деклараціями.

• 4. Рішення та декларації Шенгенського Виконавчого Комітету.

• 5. Рішення Центральної Групи.

У свою чергу, Рішенням № 1999/436/ЄС встановлено відповідну правову основу д ля кожного з елементів Шенгенського acquis– (ДФЄС та ДЄС).

По-суті, рішення, ухвалені Радою в рамках Шенгенського простору, запровадили єдині спільні правові норми для держав-учасниць цього простору у питаннях, пов'язаних із скасуванням контролю на зовнішніх кордонах; гармонізацією умов в'їзду та видачею короткострокових віз; процедурою перетину особами зовнішніх кордонів держав-членів ЄС; співпрацею судових та поліцейських органів держав-членів ЄС; створенням Шенгенської інформаційної системи тощо. При цьому такі документи стали основою для подальшого становлення та розвитку положень Шенгенського acquis, що підтверджується ст. 8 Рішення № 1999/436/ЄС.

Однак цей перелік перелічених вище нами актів не є остаточним. Пов'язано це із зміною та скасуванням більшості положень зазначених документів та процесами приєднання до Європейського союзу деяких країн. Ці обставини свідчать про динамічність Шенгенського права, яке має тенденцію до постійного розширення, що пов'язано, у свою чергу, з прискоренням інтеграційних процесів у Європейському союзі.

Відповідно і зміст Шенгенського acquis не треба ототожнювати лише із ухваленням законодавства в межах держав-членів Шенгенського простору.

Шенгенське acquis ЄС є комплексним поняттям, яке включає в себе: а) договори та угоди, ухвалені між урядами держав Шенгенського простору; б) постанови (директиви, регламенти, рішення, декларації та резолюції), ухвалені інституціями ЄС у межах кордонів держав-членів Шенгенського простору; в) договори, укладені ЄС із третіми країнами в імміграційній сфері; г) правила та процедури, пов'язані із відкриттям внутрішніх кордонів, встановленням візового режиму як для держав-членів ЄС, так і для третіх країн.

Шенгенське acquis ЄС характеризується специфічною правовою природою та певними особливостями, зокрема, що стосується сфери його дії на держави Європейського континенту.

Так, станом на 2014 р. дія Шенгенського права, окрім першочергових учасниць – Бельгії, Нідерландів, Люксембургу, Франції, Німеччини – поширюється на інші країни Європи. Зокрема, Протоколи щодо приєднання до Угоди від 14 червня 1985 р. та Конвенції від 19 червня 1990 р., які є частиною Шенгенського acquis, підписали такі країни: Італія (27 листопада 1990 р.), Іспанія та Португалія (25 червня 1991 р.), Греція (6 листопада 1992 р.), Австрія (28 квітня 1995 р.), Данія, Фінляндія, Швеція (19 грудня 1996 р.), Польща, Чехія, Словаччина, Угорщина, Словенія, Мальта, Естонія, Латвія та Литва (21 грудня 2007 р.), Швейцарія (12 грудня 2008 р.) та Ліхтенштейн (19 грудня 2011 р.). Таким чином, до Шенгенського простору належать 26 держав.

Сторінки


В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Європейське право: право Європейського союзу» автора Муравйов В.І. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Поняття Шенгенського acquis Європейського союзу“ на сторінці 1. Приємного читання.

Зміст

  • Право зовнішніх зносин Європейського союзу

  • Договірна практика Євросоюзу

  • Поняття та зміст acquis Євросоюзу

  • Розділ 2. Спільні політики і напрямки діяльності Європейського союзу

  • Головні засади і цілі спільної зовнішньої політики і політики безпеки ЄС

  • Інституційний механізм спільної зовнішньої політики і політики безпеки ЄС

  • Правові акти ЄС у сфері спільної зовнішньої політики і політики безпеки

  • Правові засади спільної політики безпеки і оборони ЄС

  • Спільна торговельна політика Євросоюзу

  • Правове регулювання імпорту та експорту в ЄС

  • Захисні торговельні заходи ЄС

  • Правові основи здійснення торгівлі між Україною та ЄС

  • Правове регулювання секторальної торгівлі між Україною та ЄС

  • Розділ 3. Простір свободи, безпеки та юстиції в рамках Європейського союзу

  • Поняття простору свободи, безпеки та юстиції у праві ЄС

  • Правове регулювання простору свободи Європейського союзу

  • Заходи, закріплені у праві ЄС, щодо функціонування спільної Європейської системи притулку

  • Правові основи політики ЄС у сфері прикордонного контролю

  • Правові засади простору безпеки Європейського союзу

  • Регламентація правом ЄС співпраці поліцейських, митних та інших компетентних органів держав-членів

  • Правові механізми співробітництва в рамках Європейського поліцейського офісу

  • Заснування та розвиток простору юстиції в рамках Європейського союзу

  • Заснування, функціонування та взаємодія Європейського бюро судової співпраці, Європейської судової мережі у кримінальних справах та Європейської прокуратури

  • Міжнародно-правові основи зовнішнього виміру простору свободи, безпеки та юстиції

  • Імплементація компонентів свободи, безпеки та юстиції відповідно до Європейської політики сусідства

  • Стратегічне партнерство та інші форми співробітництва ЄС з третіми державами у сфері свободи, безпеки та юстиції

  • Співробітництво ЄС з міжнародними організаціями у сфері свободи, безпеки та юстиції

  • Розділ 4. Шенгенське право

  • Поняття Шенгенського acquis Європейського союзу
  • Співробітництво держав-членів шенгенського простору у сфері прикордонного співробітництва

  • Візова політика Європейського союзу

  • Співпраця держав-членів шенгенського простору в рамках Шенгенської та візової інформаційних систем

  • Розділ 5. Правове регулювання відносин України з Європейським союзом

  • Пріоритет прав особи

  • Самоврядування

  • Правопорядок Євросоюзу та правопорядок України

  • Правові інструменти співпраці України з Євросоюзом

  • Політика східного партнерства Євросоюзу

  • Порядок денний асоціації між Україною та ЄС

  • План дій у сфері свободи, безпеки та юстиції

  • Правові засади асоціації України з Євросоюзом

  • Гармонізація законодавства України з правом Євросоюзу

  • Список скорочень