Допомога країнам-кандидатам та країнам з перспективою членства в ЄС у запровадженні acquis у сфері свободи, безпеки та юстиції
Процес розширення ЄС базується на низці принципів та інструментів, націлених на підготовку країн, що інтегруються, взяти на себе зобов'язання, які випливають зі статусу повноправного члена. Цей процес вимагає значних зусиль з боку зазначених третіх країн у здійсненні законодавчих та інституційних реформ і, насамперед, в одній з найбільш чутливих сфер – СБЮ. У зв'язку з цим ЄС запроваджує різноманітні інструменти в цілях підтримки та надання допомоги на кожному етапі процесу інтеграції.
Сучасна стратегія розширення ЄС охоплює дві групи третіх країн – країни-кандидати (наприклад, Туреччина) та країни з перспективою членства в ЄС (процес стабілізації та асоціації: Західні Балкани).
Інтеграція Туреччини до європейського простору свободи, безпеки та юстиції розпочалася з підписанням 12 листопада 1963 р. Договору про заснування асоціації між Європейським економічним співтовариством та Туреччиною, що передбачив зокрема запровадження свободи руху працівників, послуг та заснування.
Партнерство щодо приєднання Туреччини було започатковане у 2001 р. та кілька разів переглядалося, з урахуванням прогресу, досягнутого країною. Партнерство щодо приєднання базується на передвступній стратегії, пропонуючи Туреччині послідовну програму щодо приєднання до ЄС та залучаючи її до програм, політик та процедур ЄС.
Зазначене Партнерство приділяє значну увагу підвищенню здатності Туреччини взяти на себе зобов'язання у сфері СБЮ. Для досягнення вищезазначених цілей Туреччина прийняла Національну програму запровадження acquis ЄС (далі – Національна програма), яка закріплює процедури та програми для імплементаційних заходів у пріоритетних сферах. Як у Партнерстві щодо приєднання, так і в Національній програмі прикордонний контроль та боротьба з незаконною міграцією є ключовими пріоритетами, адже з набуттям Туреччиною повноправного членства в ЄС останній межуватиме з Сирією, Іраком та Іраном, що вимагатиме підвищеної уваги до забезпечення безпечного середовища на зовнішніх кордонах ЄС.
Не менш важливе значення у процесі виконання пріоритетів, визначених Партнерством щодо приєднання, відіграють механізми оцінки (Комісія ЄС на регулярній основі здійснює оцінку прогресу, досягнутого Туреччиною, у зазначеній сфері), моніторингу (відповідно до Угоди про асоціацію між ЄС та Туреччиною) та фінансування (Туреччина отримує фінансову підтримку відповідно до Інструменту для Передвступної допомоги).
Інструментарій, який застосовує ЄС до держав-кандидатів, відіграє важливу роль у процесі виконання ними Копенгагенських критеріїв, оскільки націлений на максимальну підтримку третіх держав у запровадженні та імплементації acquis ЄС (зокрема особливе значення має процедура скринінгу – оцінки відповідності національного законодавства нормам і стандартам ЄС). Проте, як показує практика, інструментарій не є вирішальним фактором досягнення прогресу, оскільки рівень інтеграції держави-кандидата у ПСБЮ в значній мірі залежить від готовності та ефективності здійснення внутрідержавних перетворень.
Як потенційні кандидати, країни Західних Балкан мають, відповідно до висновків Європейської Ради в Фейра 2000 р., "європейську перспективу". Ця перспектива інтегрована у процес стабілізації та асоціації – політику ЄС щодо країн Західних Балкан. На додаток до спеціальних регіональних вимог щодо політичної та економічної стабільності та регіонального співробітництва, процес стабілізації та асоціації поступово перетворився на процес "наближення країн Західних Балкан до ЄС". У такий спосіб, "наближення до ЄС" базується на: укладенні та імплементації
Угод з ЄС про стабілізацію та асоціацію; регіональному співробітництві; виконанні пріоритетів, визначених інструментом Європейського партнерства. Важливою складовою кожного із зазначених інструментів є сфера свободи, безпеки та юстиції.
Особливістю угод про стабілізацію та асоціацію є приділення значної уваги питанням свободи, безпеки та юстиції. Існує схожість (за переліком сфер співробітництва та їх змістовним наповненням) розділів угод про стабілізацію та асоціацію, присвячених СБЮ, та таких інструментів Європейської політики сусідства, як Плани дій у сфері ЮСБ. їх спільною рисою є націленість на здійснення внутрідержавних перетворень з метою наближення до ПСБЮ. Відмінність полягає в тому, що положення угод є юридично обов'язковими, а Плани дій відносяться до м'якого права (наразі останні є дорожніми картами співробітництва ЄС з сусідніми державами у сфері СБЮ, однак перспектива укладення між Сторонами договорів про асоціацію відкриває можливість регулювання зазначеної сфери на рівні міжнародних договорів).
Кожна з країн Західних Балкан досягла різного рівня наближеності до ПСБЮ і цей процес триває.
За своєю структурою (містять пріоритети у короткостроковій та середньостроковій перспективі) та правовою природою (є одностороннім правовим актом ЄС, прийнятим у формі рішення Ради) Європейське партнерство схоже до Партнерства щодо приєднання. Відмінність полягає у тому, що у Партнерстві щодо приєднання зроблено акцент на виконанні Копенгагенських критеріїв, а Європейське партнерство побудоване на виконанні вимог (політичних, економічних та наближення до Європейських стандартів), які, по суті, також спрямовані на інтеграцію в ПСБЮ.
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Європейське право: право Європейського союзу» автора Муравйов В.І. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Міжнародно-правові основи зовнішнього виміру простору свободи, безпеки та юстиції“ на сторінці 1. Приємного читання.
