Важливою особливістю правопорядку Євросоюзу є те, що його основу становить так званий "спільний доробок" (acquis). Особливе значення концепції acquis полягає в тому, що вона гарантує гомогенність правової системи Євросоюзу, оскільки базується на ідеї неможливості зміни його складових частин у процесі співробітництва з іншими суб'єктами міжнародного права. Вона в цілому забезпечує цілісність цієї системи та обов'язкове однакове застосування права Євросоюзу в усіх державах-членах.
Із забезпеченням гомогенності права європейських інтеграційних об'єднань пов'язане, зокрема, розвинуте в кількох рішеннях Суду ЄС тлумачення права Євросоюзу як нового правопорядку, на користь якого держави обмежили свої суверенні права, і який є "відмінним як від права міжнародного, так і від права національного".
Термін "acquis" запозичений з французької мови. І хоча існують його переклади іншими мовами держав-членів та третіх країн, усе ж у багатьох документах та роботах з права Євросоюзу використовується його французька версія. Посилання на acquis були в ДЄС, Договорі про заснування ЄС, у документах, ухвалених органами Євросоюзу, в міжнародних угодах ЄС, рішеннях Суду ЄС. Зокрема, у ст. 2 ДЄС говорилося про те, що Союз має на меті "повною мірою забезпечити дотримання "aequis соттиnautaire" і спиратись на нього для визначення, якою мірою політика та форми співробітництва, запроваджені цим Договором, потребують перегляду з метою забезпечення ефективності механізмів та інститутів Євросоюзу". У статті 43(д) ДЄС зазначалося про те, що більш тісна співпраця між окремими державами-членами "не впливає на "aequis communautaire" та на заходи, прийняті відповідно до інших положень цих Договорів". У статті 11.5 Договору про заснування ЄС підкреслювалося, що "ця стаття не суперечить положенням протоколу про включення шенгенських acquis до правової системи Європейського союзу". Лісабонський договір про функціонування ЄС містить посилання лише на Шенгенські acquis у ст. 87, а також у Протоколі № 19 про Шенгенські acquis, інтегровані у рамки Європейського союзу.
Тобто установчі договори про європейські інтеграційні об'єднання не визначають змісту спільного доробку.
Посилання на acquis є також в актах Євросоюзу, які регулюють сферу зовнішніх зносин об'єднання. У кваліфікованій думці Комісії ЄС від 29 травня 1979 р. з приводу вступу Греції до європейських співтовариств було дано розгорнуте тлумачення поняття acquis communautaire. Як зазначила Комісія ЄС, "з моменту членства у співтовариствах країна, що звернулася з таким поданням, беззастережно визнає договори та їх політичні цільові настанови, рішення будь-якого характеру, прийняті після набуття чинності договорами, а також обрані можливі шляхи щодо розбудови та зміцнення співтовариств. З моменту ухвалення договорів про заснування співтовариств правовий режим, започаткований ними, відзначається можливістю прямої дії деяких їхніх норм та певних правових актів інститутів співтовариств, приматом права ЄС щодо окремих національних правових норм, що суперечать йому, та наявністю процедур, здатних забезпечити єдність у тлумаченні права ЄС. Вступ до співтовариств передбачає визнання обов'язкового характеру цих норм, неухильність їхнього дотримання з метою гарантування дієвості та єдності права ЄС".
Треба зазначити, що ця думка Комісії ЄС стосувалася лише "спільного доробку" Європейського співтовариства. Вона була уточнена у висновках Європейської Ради, яка проходила у Лісабоні 26 та 27 червня 1992 р. уже стосовно "спільного доробку" Євросоюзу як структури, що охоплює ЄС, спільну зовнішню політику і політику безпеки, співробітництво у сфері юстиції і внутрішніх справ. Визначаючи умови та критерії набуття членства у Євросоюзі, Європейська Рада зазначила, що "членство передбачає взяття на себе прав та обов'язків, як тих, що вже існують, так і потенційних, системи співтовариства та інституційних меж, – відомих як acquis співтовариства. Воно включає:
• зміст, принципи та політичні задачі договорів, включаючи й Маастрихтський договір;
• законодавство, ухвалене з метою імплементації договорів, та практику Суду;
• декларації та резолюції, ухвалені в рамках співтовариства;
• міжнародні угоди та угоди між державами-членами, пов'язані з діяльністю співтовариства.
Взяття на себе цих прав та обов'язків новими членами може стати предметом адаптації, тимчасових (не постійних) відступів та тимчасових домовленостей, які досягаються під час переговорів. Співтовариство буде враховувати проблеми, які пов'язані з пристосуванням, оскільки вони можуть виникати та поставати перед новими членами, та буде шукати прийнятні рішення. Проте має бути дотримано принцип прийняття acquis communautaire з метою збереження досягнень Співтовариства.
Майбутнє членство буде відрізнятися від попереднього.
Завершення створення внутрішнього ринку означає, що збереження кордонів між старими та новими членами, навіть на тимчасовій основі, може створити проблеми. Такі перехідні домовленості повинні зводитись до мінімуму.
Побудова економічного та валютного союзу вимагатиме справжніх зусиль зі згуртування та солідарності з боку всіх членів.
Перехід до останнього етапу залежатиме від кількості країн (включно з новими членами), які виконають критерії конвергенції економік.
Acquis у сфері зовнішньої політики та політики безпеки включатиме Маастрихтську угоду та її політичні цілі".
У Повідомленні Комісії ЄС від 10 травня 2004 р. "Європейська політика сусідства. Стратегічний документ" термін acquis використовується у двох значеннях. У першому цей термін застосовується, коли йдеться про те, що однією з умов повноправної участі Лівії у Барселонському процесі співпраці між Євросоюзом та країнами Середземномор'я є прийняття цією країною в повному обсязі Барселонського acquis. При використанні цього терміна у міжнародних документах підкреслюється, що зближення законів та інших нормативних актів країн-сусідів "буде здійснюватися на засадах спільно погоджених пріоритетів, зосереджуючись на тих елементах acquis, що передусім заохочують торгівлю та економічну інтеграцію, враховуючи економічну структуру країни-партнера та сучасний рівень гармонізації її законодавства із законодавством Євросоюзу".
Ще однією правовою сферою, де використовується термін acquis, є міжнародні угоди Євросоюзу. Зокрема, посилання на acquis зустрічається в згодах про стабілізацію та асоціацію, укладених ЄС з балканськими країнами. Так, у ст. 69 Угоди про стабілізацію та асоціацію між ЄС та Хорватією, укладеної у 2001 р., зазначено, що Хорватія намагатиметься поступово привести своє законодавство у відповідність до acquis співтовариства, насамперед до фундаментальних елементів acquis внутрішнього ринку. А в межах Угоди про асоціацію між Україною та Євросоюзом про "спільний доробок" ЄС згадується у Преамбулі, статті 56, 58, 96, 114, 133, 148, 151, 153, 256, 355, 358, 385, 394, 410, 417, 428 тощо, в більшості з яких йдеться про гармонізацію українського законодавства із законодавством ЄС. При цьому Угода передбачає внесення змін до переліку елементів acquis, які містяться у додатках до неї, за рішенням органів співпраці сторін, утворених у рамках УА.
Суд ЄС теж зробив свій внесок у розробку поняття acquis. У справах 80 та 81/77 Commissionnaires Reunis et Ramei [1978] Суд ЄС посилався на acquis communautaire як на доробок Співтовариства щодо об'єднання ринку. Проте, як показала практика, Суд ЄС не відіграв якоїсь помітної ролі у розробці доктрини спільного доробку Євросоюзу.
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Європейське право: право Європейського союзу» автора Муравйов В.І. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Поняття та зміст acquis Євросоюзу“ на сторінці 1. Приємного читання.
