Гармонізація законодавства України з правом Євросоюзу

Європейське право: право Європейського союзу

Гармонізація законодавства України з правом Європейського союзу є однією з важливих умов поглиблення співпраці нашої країни з європейськими інтеграційними об'єднаннями та їх державами-членами. Вона створює необхідні передумови для переходу до наступних стадій інтеграції, включаючи членство України в Євросоюзі.

Укладання Україною УПС з ЄС, а також ухвалення інших документів, які визначали правові засади співпраці між Євросоюзом та Україною, створило належні передумови для гармонізації українського законодавства з правом Євросоюзу.

Гармонізація, яка була передбачена УПС та іншими документами, що регулюють співробітництво України з Євросоюзом, має як спільні риси, так і суттєві відмінності від аналогічного процесу, здійснюваного на рівні Євросоюзу та у відносинах ЄС з третіми країнами. Спільною для них є загальна мета всякої гармонізації, яка полягає у створенні уніфікованого правового середовища для суб'єктів ринкових відносин. А для цього необхідно нівелювати відмінності у національних правилах, які регулюють ці відносини. Проте гармонізація в рамках співробітництва України з Євросоюзом спрямована також на створення сприятливих умов для доступу українських виробників та провайдерів послуг на спільний ринок ЄС та на ринки країн, які визнають стандарти Союзу.

Крім того, гармонізація українського законодавства з правом Євросоюзу закладає правові засади для появи правового середовища, наближеного до вже існуючого в країнах-членах Союзу, і тим самим допомагає залучити бізнесменів з країн-членів європейських інтеграційних об'єднань до більш активної діяльності в Україні. Така присутність повинна сприяти економічному розвитку країни, а також залученню іноземних інвестицій в українську економіку.

Тим самим гармонізація об'єктивно прискорює інтеграцію України до Євросоюзу. І це визначає особливу зацікавленість України у процесах гармонізації свого законодавства з правом Євросоюзу.

Разом з тим, гармонізація українського законодавства з правом Євросоюзу повинна враховувати характер відносин сторін, що визначає особливі способи та принципи її здійснення.

Треба відзначити, що процес гармонізації українського законодавства з правом Євросоюзу розпочався ще до набуття чинності УПС. Зокрема, спроби узгодити норми українського законодавства з правом ЄС робилися у галузях, що регулюють конкуренцію, трудові та соціальні відносини. Цей період можна назвати етапом добровільної гармонізації. Для нього характерним є те, що він здійснювався за відсутності конкретних зобов'язань сторін у цій сфері. Він також проходив за умов, коли дії України, з метою гармонізувати своє законодавство з правом Євросоюзу, не були погоджені з європейськими інтеграційними організаціями і мали односторонній характер.

Однак треба зауважити, що цей процес не був абсолютно стихійним. Річ у тім, що в України були можливості використовувати відповідні акти органів Європейського співтовариства та аналізувати практику інших країн, в яких здійснювалася гармонізація національного законодавства з правом ЄС. Зокрема, Біла книга, ухвалена Комісією ЄС у 1995 р., визначала пріоритети гармонізації для країн Центральної та Східної Європи. Звісно, одного тільки переліку пріоритетних галузей з гармонізації було недостатньо для того, щоб надати цьому процесу необхідну динаміку. Насамперед, треба було зважати на те, що для започаткування процесу гармонізації необхідно було мати переклад хоча б частини документів ЄС українською мовою. Проте, враховуючи, що акти, визначені Білою книгою як пріоритетні займали обсяг у 8 000 сторінок, одне це вже стало значною технічною перешкодою на шляху добровільної гармонізації, яку почала здійснювати Україна.

Треба зазначити, що першим документом, який заклав правові засади для гармонізації українського законодавства з правом Євросоюзу ще до набуття чинності УПС, стала Тимчасова угода між Україною та ЄС про торгівлю та торговельне співробітництво, підписана 1 червня 1995 р. у Брюсселі. Вона набула чинності 1 лютого 1996 р. У травні 1998 р. Тимчасову угоду замінила УПС.

Тимчасова угода передбачала гармонізацію законодавства України з правом ЄС у галузях конкуренції (ст. 17) та захисту права на інтелектуальну власність (ст. 18, Додаток III). Положеннями цих статей були передбачені різні способи гармонізації.

Зокрема, що стосується правил конкуренції, то Тимчасова угода зобов'язувала сторони ухвалити та виконувати закони, спрямовані проти обмежень конкуренції з боку підприємств, які знаходяться у їх юрисдикції. Угодою була передбачена також можливість надання технічної допомоги для розвитку і запровадження правил конкуренції. Ці положення лише непрямо вказували на необхідність для сторін мати схожі закони щодо регулювання конкуренції, а також на орієнтацію при цьому на законодавство ЄС, як сторони, яка на відміну від України, має досвід у впровадженні правил конкуренції.

На противагу цим положенням ст. 18 та Додаток III тимчасової угоди містили більш чіткі щодо змісту та терміну виконання зобов'язання для України у галузі гармонізації. В ній було передбачено, що Україна до кінця п'ятого року після набуття чинності Угодою мала забезпечити рівень захисту прав на інтелектуальну власність аналогічний тому, який існував у Співтоваристві на засадах, визначених актами ЄС, і, зокрема, тими, які були зазначені у Додатку ІН, включаючи ефективні засоби забезпечення дотримання таких прав.

У свою чергу Додаток III включав перелік цілої низки директив та регламентів ЄС, які регулювали сферу захисту прав на інтелектуальну власність на рівні Співтовариства. Ці акти стосувалися, зокрема, зближення законодавства держав-членів ЄС щодо торговельних марок, захисту топографічних назв, напівпровідникової продукції, захисту комп'ютерних програм, створення сертифікатів з додаткового захисту медичної продукції, захисту географічних покажчиків та визначників щодо походження сільськогосподарської продукції та продуктів споживання, координації деяких правил щодо авторських прав та прав стосовно авторства на супутникове віщування та кабельну ретрансляцію, гармонізації термінів захисту авторських та суміжних прав, прав на орендну плату та кредитування та деяких суміжних прав у галузі інтелектуальної власності.

Тим самим при здійсненні гармонізації у сфері захисту прав на інтелектуальну власність Тимчасова угода як форма гармонізації також визначила ухвалення національних правових актів, які б враховували у тій чи іншій мірі положення вторинного права ЄС. Перелічені в Тимчасовій угоді нормативні акти ЄС могли бути використані Україною в процесі гармонізації її законодавства з правом ЄС для створення правового режиму у сфері захисту прав на інтелектуальну власність, аналогічного тому, який існував в Євросоюзі.

Після набуття чинності УПС процес гармонізації українського законодавства з правом Євросоюзу отримав вже не тільки чіткі правові засади, але й набув більш різноманітних форм.

Окрім приєднання до міжнародних угод УПС визначав правові засади для здійснення гармонізації шляхом ухвалення внутрішніх правил, приведених у відповідність з нормами права Євросоюзу (статті 50, 51, 60, 61, 63, 68, 71, 75–77). Сферами гармонізації українського законодавства з правом Євросоюзу стали захист прав на інтелектуальну власність, митна справа, право компаній, банківська справа, бухгалтерський облік компаній, податки, охорона праці, фінансові послуги, правила конкуренції, державні закупки, охорона здоров'я та життя людей, тварин і рослин, навколишнє середовище, захист права споживачів, технічні правила і стандарти, ядерна енергія, транспорт, промисловість, сільське господарство, енергетика, відмивання грошей, соціальна сфера, діяльність малих та середніх підприємств, статистика тощо.

Важливо також відзначити, що в УПС практично нічого не говорилося про терміни здійснення гармонізації. Єдиним винятком з цього стала сфера захисту прав на інтелектуальну власність, в якій Україні надавалося п'ять років на виконання своїх зобов'язань за угодою.

Як свідчать аналіз положень УПС та інших документів, що стосуються гармонізації, майже всі вони відносилися до категорії так званого "м'якого права", тобто мова йшла переважно про наміри, а не чіткі зобов'язання сторін. А це ставило весь процес гармонізації законодавства в залежність від зацікавленості сторін у його просуванні і це, у свою чергу, надавало їх діям політичного забарвлення.

У цілому УПС виконав свої задачі у сфері гармонізації законодавства. Проте головним недоліком такої гармонізації була відсутність нагляду за процесом гармонізації в Україні з боку компетентних українських установ та ЄС. Ніхто не контролював, наскільки ефективною була така гармонізація. Крім того гармонізація законодавства не була прив'язана до процесу реформ в Україні.

Сторінки


В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Європейське право: право Європейського союзу» автора Муравйов В.І. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Гармонізація законодавства України з правом Євросоюзу“ на сторінці 1. Приємного читання.

Зміст

  • Право зовнішніх зносин Європейського союзу

  • Договірна практика Євросоюзу

  • Поняття та зміст acquis Євросоюзу

  • Розділ 2. Спільні політики і напрямки діяльності Європейського союзу

  • Головні засади і цілі спільної зовнішньої політики і політики безпеки ЄС

  • Інституційний механізм спільної зовнішньої політики і політики безпеки ЄС

  • Правові акти ЄС у сфері спільної зовнішньої політики і політики безпеки

  • Правові засади спільної політики безпеки і оборони ЄС

  • Спільна торговельна політика Євросоюзу

  • Правове регулювання імпорту та експорту в ЄС

  • Захисні торговельні заходи ЄС

  • Правові основи здійснення торгівлі між Україною та ЄС

  • Правове регулювання секторальної торгівлі між Україною та ЄС

  • Розділ 3. Простір свободи, безпеки та юстиції в рамках Європейського союзу

  • Поняття простору свободи, безпеки та юстиції у праві ЄС

  • Правове регулювання простору свободи Європейського союзу

  • Заходи, закріплені у праві ЄС, щодо функціонування спільної Європейської системи притулку

  • Правові основи політики ЄС у сфері прикордонного контролю

  • Правові засади простору безпеки Європейського союзу

  • Регламентація правом ЄС співпраці поліцейських, митних та інших компетентних органів держав-членів

  • Правові механізми співробітництва в рамках Європейського поліцейського офісу

  • Заснування та розвиток простору юстиції в рамках Європейського союзу

  • Заснування, функціонування та взаємодія Європейського бюро судової співпраці, Європейської судової мережі у кримінальних справах та Європейської прокуратури

  • Міжнародно-правові основи зовнішнього виміру простору свободи, безпеки та юстиції

  • Імплементація компонентів свободи, безпеки та юстиції відповідно до Європейської політики сусідства

  • Стратегічне партнерство та інші форми співробітництва ЄС з третіми державами у сфері свободи, безпеки та юстиції

  • Співробітництво ЄС з міжнародними організаціями у сфері свободи, безпеки та юстиції

  • Розділ 4. Шенгенське право

  • Поняття Шенгенського acquis Європейського союзу

  • Співробітництво держав-членів шенгенського простору у сфері прикордонного співробітництва

  • Візова політика Європейського союзу

  • Співпраця держав-членів шенгенського простору в рамках Шенгенської та візової інформаційних систем

  • Розділ 5. Правове регулювання відносин України з Європейським союзом

  • Пріоритет прав особи

  • Самоврядування

  • Правопорядок Євросоюзу та правопорядок України

  • Правові інструменти співпраці України з Євросоюзом

  • Політика східного партнерства Євросоюзу

  • Порядок денний асоціації між Україною та ЄС

  • План дій у сфері свободи, безпеки та юстиції

  • Правові засади асоціації України з Євросоюзом

  • Гармонізація законодавства України з правом Євросоюзу
  • Список скорочень