Співробітництво держав-членів шенгенського простору у сфері прикордонного співробітництва

Європейське право: право Європейського союзу

Однією із умов вступу держав до Європейського союзу та Шенгенського простору відповідно є зобов'язання таких країн виконати всі положення Шенгенського acquis. Така норма передбачена ст. 7 Шенгенського протоколу. Йдеться не тільки про положення, які існували на момент набрання чинності Шенгенського протоколу (1 травня 1999 р.), але і про цілий ряд інших положень та заходів, які вважаються розвитком Шенгенського acquis і які, у свою чергу, повинні безумовно і в повному обсязі бути інкорпоровані всіма державами-кандидатами при вступі.

Для того щоб спростити та упорядкувати Шенгенське acquis і зробити зміст та вимоги зрозумілими насамперед для держав-претендентів на вступ до Євросоюзу, інституції цієї організації (серед яких Рада, Європейський парламент) доклали чимало зусиль для кодифікації багаточисленних документів, усунення повторів, нечіткості формулювань, визначення і відмінності обов'язкових положень від практичних рекомендацій у шенгенському законодавстві. Результатом таких дій стало ухвалення Регламенту № 562/2006 Європейського парламенту і Ради від 15 березня 2006 р., яким встановлено Кодекс ЄС про режим перетину людьми кордонів (Шенгенський кодекс про кордони). 13 жовтня 2006 р. Шенгенський кодекс про кордони модифікував існуюче законодавство щодо перетину кордонів особами, тим самим скасувавши два розділи Конвенції 1990 р.

Основна мета документа – це вдосконалення правової бази політики спільного управління кордонами ЄС шляхом встановлення стандартів та процедур, згідно з якими здійснюватимуться свобода пересування осіб через внутрішні кордони і контроль над перетином зовнішніх кордонів Європейського союзу. Регламент застосовується до будь-якої особи, що перетинає внутрішні або зовнішні кордони держави-члена ЄС. Тобто, документом регламентовано правила перетину зовнішніх кордонів громадянами Євросоюзу та громадянами з третіх країн.

У документі зазначено, що зовнішні кордони можуть перетинатися тільки в прикордонних пропускних пунктах протягом встановленого часу їх роботи, а особи підлягають мінімальній перевірці, покликаній їх ідентифікувати на основі пред'явлення проїзних документів. Така мінімальна перевірка є правилом для громадян ЄС та інших осіб, що користуються правом вільного пересування теренами Союзу (наприклад, члени сім'ї громадянина ЄС). Ця мінімальна перевірка полягає в швидкій та безпосередній перевірці дійсності документа і перевірці на предмет наявності ознак виправлення або підробки.

Що стосується громадян третіх країн, то вони відповідно до ст. 7 піддаються ґрунтовній та детальній перевірці, яка включає в себе перевірку дотримання умов в'їзду, а також, коли доречно, перевірку документів, що дають право на проживання і здійснення професійної діяльності. Така перевірка полягає у детальному вивченні, яке охоплює такі аспекти:

• 1) перевірка того, що громадянин третьої країни володіє для перетину кордону дійсним документом з непростроченим терміном придатності, і що цей документ супроводжується необхідною візою або необхідною посвідкою на проживання;

• 2) ґрунтовне вивчення документа на поїздку щодо ознак виправлення або підробки;

• 3) вивчення печатки про в'їзд і виїзд у документі на поїздку зацікавленого громадянина третьої країни з метою упевнитися шляхом зіставлення дат в'їзду і виїзду в тому, що ця особа не перевищила максимально дозволеного терміну перебування на території держав-членів;

• 4) перевірка щодо пункту відправлення і місця призначення зацікавленого громадянина третьої країни, а також цілі передбачуваного перебування і, якщо необхідно, перевірка відповідних підтверджуючих документів;

• 5) перевірка того, що зацікавлений громадянин третьої країни має у своєму розпорядженні кошти для існування, достатні на термін і в цілях передбачуваного перебування, для повернення в країну походження або для транзиту до третьої країни, в яку йому гарантований доступ, або що він у змозі законним шляхом придбати такі кошти;

• 6) перевірка того, що зацікавлений громадянин третьої країни, його транспортний засіб і речі, що перевозяться ним, не є загрозою громадському порядку, внутрішній безпеці, суспільному здоров'ю або міжнародним відносинам якої-небудь із держав-членів. Перевірка включає безпосередню консультацію з даними та інформаційними запитами стосовно осіб і, якщо необхідно, щодо предметів, занесеними до національних пошукових баз даних, а також, коли доречно, аналогічну консультацію з приводу заходів, що підлягають запровадженню на підставі інформаційного запиту.

Для перебування, що не перевищує трьох місяців впродовж шестимісячного періоду, громадяни третіх країн повинні (ст. 5):

• володіти дійсним проїзним документом;

• володіти дійсною візою, якщо така потрібна;

• обгрунтувати мету і умови передбачуваного перебування, а також мати у своєму розпорядженні достатні кошти для існування;

• не бути особою, стосовно якої видане попередження з метою відмови у в'їзді;

• не розглядатися як такі, що є загрозою державній політиці, внутрішній безпеці, суспільному здоров'ю або міжнародним відносинам держав-членів.

Якщо ці умови не виконані, в'їзд на відповідну територію не надається, крім випадків, коли діють особливі положення (наприклад, з гуманітарних міркувань, в національних інтересах або через міжнародні зобов'язання).

Відповідно до ст. 13 у в'їзді може бути відмовлено тільки вмотивованим рішенням, у якому вказуються чіткі підстави відмови. Таке рішення ухвалюється компетентним органом, уповноваженим на те національним законодавством. Рішення набирає чинності одразу ж. Мотивована ухвала із зазначенням чітких підстав відмови виноситься за допомогою одноманітного формуляра, що заповнюється компетентним органом, який уповноважений національним законодавством відмовляти у в'їзді. Заповнений таким чином одноманітний формуляр вручається зацікавленому громадянинові третьої країни, який своїм підписом підтверджує отримання рішення про відмову за допомогою цього формуляра. Особи, стосовно яких винесена ухвала про відмову у в'їзді, мають право оскаржити це рішення. Скарги подаються відповідно до національного права. Громадянинові третьої країни також надаються письмові відомості щодо контактних пунктів, здатних повідомити інформацію про представників, компетентних згідно з національним правом діяти від імені громадянина третьої країни.

Сторінки


В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Європейське право: право Європейського союзу» автора Муравйов В.І. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Співробітництво держав-членів шенгенського простору у сфері прикордонного співробітництва“ на сторінці 1. Приємного читання.

Зміст

  • Право зовнішніх зносин Європейського союзу

  • Договірна практика Євросоюзу

  • Поняття та зміст acquis Євросоюзу

  • Розділ 2. Спільні політики і напрямки діяльності Європейського союзу

  • Головні засади і цілі спільної зовнішньої політики і політики безпеки ЄС

  • Інституційний механізм спільної зовнішньої політики і політики безпеки ЄС

  • Правові акти ЄС у сфері спільної зовнішньої політики і політики безпеки

  • Правові засади спільної політики безпеки і оборони ЄС

  • Спільна торговельна політика Євросоюзу

  • Правове регулювання імпорту та експорту в ЄС

  • Захисні торговельні заходи ЄС

  • Правові основи здійснення торгівлі між Україною та ЄС

  • Правове регулювання секторальної торгівлі між Україною та ЄС

  • Розділ 3. Простір свободи, безпеки та юстиції в рамках Європейського союзу

  • Поняття простору свободи, безпеки та юстиції у праві ЄС

  • Правове регулювання простору свободи Європейського союзу

  • Заходи, закріплені у праві ЄС, щодо функціонування спільної Європейської системи притулку

  • Правові основи політики ЄС у сфері прикордонного контролю

  • Правові засади простору безпеки Європейського союзу

  • Регламентація правом ЄС співпраці поліцейських, митних та інших компетентних органів держав-членів

  • Правові механізми співробітництва в рамках Європейського поліцейського офісу

  • Заснування та розвиток простору юстиції в рамках Європейського союзу

  • Заснування, функціонування та взаємодія Європейського бюро судової співпраці, Європейської судової мережі у кримінальних справах та Європейської прокуратури

  • Міжнародно-правові основи зовнішнього виміру простору свободи, безпеки та юстиції

  • Імплементація компонентів свободи, безпеки та юстиції відповідно до Європейської політики сусідства

  • Стратегічне партнерство та інші форми співробітництва ЄС з третіми державами у сфері свободи, безпеки та юстиції

  • Співробітництво ЄС з міжнародними організаціями у сфері свободи, безпеки та юстиції

  • Розділ 4. Шенгенське право

  • Поняття Шенгенського acquis Європейського союзу

  • Співробітництво держав-членів шенгенського простору у сфері прикордонного співробітництва
  • Візова політика Європейського союзу

  • Співпраця держав-членів шенгенського простору в рамках Шенгенської та візової інформаційних систем

  • Розділ 5. Правове регулювання відносин України з Європейським союзом

  • Пріоритет прав особи

  • Самоврядування

  • Правопорядок Євросоюзу та правопорядок України

  • Правові інструменти співпраці України з Євросоюзом

  • Політика східного партнерства Євросоюзу

  • Порядок денний асоціації між Україною та ЄС

  • План дій у сфері свободи, безпеки та юстиції

  • Правові засади асоціації України з Євросоюзом

  • Гармонізація законодавства України з правом Євросоюзу

  • Список скорочень