Правові акти ЄС у сфері спільної зовнішньої політики і політики безпеки

Європейське право: право Європейського союзу

Особливий правовий характер СЗППБ полягає в тому, що у цій сфері не передбачається прийняття законодавчих актів (відповідно до спеціальних процедур, передбачених установчими договорами), а Європейська Рада і Рада ЄС, хоча і є інституціями Союзу, але діючи одностайно підкреслюють міжурядовий характер співробітництва у цій сфері, зумовлюючи особливу природу тих юридичних інструментів, якими реалізуються завдання і досягаються цілі у сфері спільної зовнішньої політики і політики безпеки ЄС.

Система правових актів ЄС у сфері СЗППБ, закладена Маастрихтським та Амстердамським договорами, передбачала координацію зовнішньополітичних дій держав-членів ЄС шляхом напрацювання спільних підходів, яка дозволяла їм виступати єдиним голосом у міжнародних організаціях та на міжнародних конференціях.

У колишній ст. 12 Договору про Європейський союз передбачались інституційні засоби, за допомогою яких Союз мав досягати основних цілей у сфері СЗППБ, зокрема, такі: визначення принципів та основних напрямків спільної зовнішньої політики і політики безпеки; визначення спільних стратегій; узгодження спільних дій; узгодження спільних позицій та зміцнення систематичного співробітництва між державами-членами в політичній сфері.

При цьому, хоча принципи і загальні напрямки, які визначались Європейською Радою, як і інші її рішення, у той час не були нормативними актами, проте мали певні юридичні наслідки для інститутів і держав-членів Союзу, були свого роду програмами зовнішньої політики, які визначали загальний курс Європейського союзу в міжнародних справах.

Приймаючи спільні стратегії, як нову категорію рішень у рамках СЗППБ, Європейська Рада, вирішуючи питання у регіонах, де держави-члени мали важливі спільні інтереси, визначала завдання, тривалість і засоби, що їх повинні були надавати Союз і держави-члени (п. 28 ст. 13 Договору про ЄС в Амстердамській редакції). У грудні 1999 р. у м. Гельсінкі (Фінляндія) в рамках цих положень, було ухвалено Спільну стратегію ЄС щодо України, якою було встановлено, що ЄС вважає Україну важливим партнером, який може скористатися певними пріоритетами не тільки в економічній сфері, а й у сфері політичного співробітництва з ним та його державами-членами.

Щодо спільних позицій, то їх готувала Рада ЄС і в них визначались підходи до вирішення окремих предметних регіональних питань, що були узгодженням політики держав-членів з позиціями Союзу (колишня ст. 15 Договору про ЄС).

Прикладом може слугувати підготовка спільної позиції ЄС "Про цілі та пріоритети Європейського союзу стосовно України" від 28 листопада 1994 р.

Спільні позиції були важливим механізмом реагування на міжнародні події і ситуації. Наприклад, у відповідь на терористичні акти проти США 11 вересня 2001 р. ЄС прийняв Спільну позицію про боротьбу з тероризмом, спрямовану на виконання резолюції Ради Безпеки ООН з цього питання. У сфері СЗППБ ЄС було передбачено також ухвалення рішень у формі спільних дій держав-членів Союзу. Вони були спрямовані на практичне здійснення спільної стратегії або іншого питання, що належить до компетенції Європейської Ради. Ця форма правового акта визнавалась однією із найефективніших у сфері СЗППБ, бо у них визначалось не лише ставлення ЄС до тієї чи іншої зовнішньополітичної проблеми, а й пропонувались практичні заходи, такі як застосування санкцій тощо.

Дещо модифікованими були акти у сфері СЗППБ у проекті Договору про запровадження Конституції для Європи, який не набув чинності. Головними інструментами спільної зовнішньої політики і політики безпеки пропонувались: європейські рішення щодо стратегічних інтересів та цілей Союзу, європейські рішення щодо визначення загальних засад, а також, відповідно, європейські рішення про дії Союзу, про позиції Союзу, про реалізацію дій та позицій та про зміцнення систематичної співпраці держав-членів у разі здійснення ними спільної політики.

Від 1 грудня 2009 р., згідно зі ст. 25 нового Договору про Європейський союз, він здійснює спільну зовнішню політику і політику безпеки шляхом:

• визначення загальних напрямів;

• ухвалення рішень, що визначають:

• дії, що має здійснювати Союз;

• позицію, що має виробляти Союз;

• порядок імплементації рішень, згаданих у попередніх пунктах та зміцнення систематичного співробітництва між державами-членами у здійсненні їхньої політики.

Лісабонськими договорами певним чином модифіковано попередні правові форми актів у сфері СЗППБ. Тобто, замість "спільних стратегій", "спільних позицій" і "спільних дій", які ми згадували вище, Європейською Радою і Радою ЄС (залежно від компетенції) приймаються "Рішення".

Ці рішення ЄС, згідно із теж зміненою ст. 288 Договору про функціонування ЄС, можуть мати чітко визначеного адресата, а можуть мати і загальне застосування. Хоча, при цьому треба пам'ятати, що до рішень у сфері СЗППБ, згідно зі ст. 24 та 31 Договору про ЄС, загальна законодавча процедура не застосовується, а вони приймаються Європейською Радою та Радою ЄС одноголосно, про що йтиметься нижче.

Отже, Лісабонськими договорами, насамперед, змінено "спільні стратегії", як особливий інструмент СЗППБ. Тепер, згідно із ст. 22 Договору про ЄС, Європейська Рада, приймає рішення щодо стратегічних інтересів і цілей Союзу, що стосуються спільної зовнішньої політики і політики безпеки та інших сфер зовнішньополітичної діяльності ЄС. При цьому, такі рішення можуть стосуватися відносин Союзу з окремою країною чи регіоном, або передбачати тематичний підхід і визначати термін дії і засоби, які мають надаватися Союзом і державами-членами.

Частиною 1 ст. 26 Договору про ЄС теж встановлено, що Європейська Рада виявляє стратегічні інтереси Союзу, фіксує цілі і визначає загальні напрямки СЗППБ, включаючи питання, що мають наслідки у сфері оборони, і для цього вона ухвалює відповідні рішення.

Сторінки


В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Європейське право: право Європейського союзу» автора Муравйов В.І. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Правові акти ЄС у сфері спільної зовнішньої політики і політики безпеки“ на сторінці 1. Приємного читання.

Зміст

  • Право зовнішніх зносин Європейського союзу

  • Договірна практика Євросоюзу

  • Поняття та зміст acquis Євросоюзу

  • Розділ 2. Спільні політики і напрямки діяльності Європейського союзу

  • Головні засади і цілі спільної зовнішньої політики і політики безпеки ЄС

  • Інституційний механізм спільної зовнішньої політики і політики безпеки ЄС

  • Правові акти ЄС у сфері спільної зовнішньої політики і політики безпеки
  • Правові засади спільної політики безпеки і оборони ЄС

  • Спільна торговельна політика Євросоюзу

  • Правове регулювання імпорту та експорту в ЄС

  • Захисні торговельні заходи ЄС

  • Правові основи здійснення торгівлі між Україною та ЄС

  • Правове регулювання секторальної торгівлі між Україною та ЄС

  • Розділ 3. Простір свободи, безпеки та юстиції в рамках Європейського союзу

  • Поняття простору свободи, безпеки та юстиції у праві ЄС

  • Правове регулювання простору свободи Європейського союзу

  • Заходи, закріплені у праві ЄС, щодо функціонування спільної Європейської системи притулку

  • Правові основи політики ЄС у сфері прикордонного контролю

  • Правові засади простору безпеки Європейського союзу

  • Регламентація правом ЄС співпраці поліцейських, митних та інших компетентних органів держав-членів

  • Правові механізми співробітництва в рамках Європейського поліцейського офісу

  • Заснування та розвиток простору юстиції в рамках Європейського союзу

  • Заснування, функціонування та взаємодія Європейського бюро судової співпраці, Європейської судової мережі у кримінальних справах та Європейської прокуратури

  • Міжнародно-правові основи зовнішнього виміру простору свободи, безпеки та юстиції

  • Імплементація компонентів свободи, безпеки та юстиції відповідно до Європейської політики сусідства

  • Стратегічне партнерство та інші форми співробітництва ЄС з третіми державами у сфері свободи, безпеки та юстиції

  • Співробітництво ЄС з міжнародними організаціями у сфері свободи, безпеки та юстиції

  • Розділ 4. Шенгенське право

  • Поняття Шенгенського acquis Європейського союзу

  • Співробітництво держав-членів шенгенського простору у сфері прикордонного співробітництва

  • Візова політика Європейського союзу

  • Співпраця держав-членів шенгенського простору в рамках Шенгенської та візової інформаційних систем

  • Розділ 5. Правове регулювання відносин України з Європейським союзом

  • Пріоритет прав особи

  • Самоврядування

  • Правопорядок Євросоюзу та правопорядок України

  • Правові інструменти співпраці України з Євросоюзом

  • Політика східного партнерства Євросоюзу

  • Порядок денний асоціації між Україною та ЄС

  • План дій у сфері свободи, безпеки та юстиції

  • Правові засади асоціації України з Євросоюзом

  • Гармонізація законодавства України з правом Євросоюзу

  • Список скорочень