Розділ 4. Шенгенське право

Європейське право: право Європейського союзу


Політика Європейського союзу стосовно прикордонного контролю, надання притулку та імміграції


Імміграційна політика Європейського союзу – це політика ЄС щодо прикордонного контролю (правил перетину зовнішніх кордонів держав-членів ЄС), регулювання питань, пов'язаних із умовами в'їзду, пересування, проживання, працевлаштування іноземців; надання притулку; запобігання нелегальній імміграції; боротьбі з торгівлею людьми тощо. Правові засади імміграційної політики Європейського союзу визначені статтями 77–80 розділу V ДФЄС. Разом із безпекою громадян ЄС, співпрацею судів із цивільних та кримінальних справ, співробітництвом поліцейських органів, полегшенням доступу до правосуддя сфера прикордонного контролю, надання притулку та імміграції належить до простору свободи, безпеки та юстиції (далі – ПСБЮ) – одного із пріоритетних та самостійних напрямів діяльності Європейського союзу. Питання імміграційної політики, як і сама сфера ПСБЮ, відповідно до п. 2 ст. 4 ДФЄС віднесені до спільної компетенції Євросоюзу та держав-членів ЄС. Відповідно для реалізації спільної політики ЄС у вищезазначеній сфері як держави-члени ЄС, так і Європейський союз як міжнародна організація роблять практичні кроки для її гармонізації.

ЄС займає перше місце у світі за кількістю іммігрантів (56 млн осіб). І з кожним роком тенденція щодо перетину кордонів європейського континенту як легальними, так і нелегальними іммігрантами, зростає. Наприклад, на територію держав-членів Європейського союзу щорічно прибуває більше 500 тис. осіб, не враховуючи сотень тисяч біженців. Що стосується нелегальних іммігрантів, то їх загальна чисельність становить від 3 млн до 7 млн осіб. Коли чисельність іммігрантів досягає певної критичної маси, то процес імміграції створює реальні та потенційні загрози фактично будь-якому аспекту безпеки приймаючої сторони. Вона спотворює соціальну, демографічну, територіальну структуру, загострює конкуренцію на місцевих ринках праці та житла, створює цілі сектори зайнятості, які не мають законодавчого регулювання, викликає соціальну напругу, ріст ксенофобії та екстремізму.

Таким чином, ці причини обумовили і справили великий вплив на становлення імміграційної політики держав-членів Європейського союзу. Для її реалізації згідно із ст. 79 ДФЄС Євросоюзом встановлено основні завдання, які полягають у:

• 1) забезпеченні відсутності будь-якого контролю щодо осіб, незалежно від їх громадянства, при перетині ними внутрішніх кордонів;

• 2) здійсненні перевірок стосовно осіб і ефективному моніторингу при перетині зовнішніх кордонів;

• 3) введенні в дію інтегрованої системи управління зовнішніми кордонами.

Держави-члени ЄС встановлюють єдині правила і вживають спільні дії та заходи стосовно:

• а) встановлення спільної політики щодо віз та інших документів для короткострокового перебування;

• б) запровадження перевірок, яким підлягають особи, які перетинають зовнішні кордони;

• в) визначення умов, за яких громадяни третіх країн можуть вільно пересуватися в межах ЄС протягом короткострокового терміну;

• г) встановлення інтегрованої системи управління зовнішніми кордонами;

• д) визначення умов в'їзду і проживання, а також норм, що стосуються видачі державами-членами довгострокових віз і видів на проживання, зокрема з метою возз'єднання сімей;

є) нелегальної міграції і незаконного проживання, включно з висиланням і репатріацією осіб, які проживають незаконно;

з) боротьби з торгівлею людьми, зокрема жінками і дітьми.

Для того щоб втілити ці завдання на практиці, важливе місце відводиться інституційно-правовому механізму ЄС. Зокрема, Рада ЄС, Європейський парламент, Європейська Рада та Комісія ЄС завдяки ухваленню низки документів, програм, проведенню самітів та запровадженню єдиних дій у регулюванні міграційними процесами у межах кордонів держав-членів ЄС сприяють формуванню і подальшому розвитку спільної імміграційної політики Євросоюзу.

Важливими кроками на цьому шляху стали рішення, ухвалені Європейською Радою в Тампере (1999 р.), Фейре (2000 р.), плани дій, прийняті у Брюсселі (2002 р.), Севільї (2002 р.), Гаазька (2005 р.) та Стокгольмська (2009 р.) програми відповідно.

Так, 15–16 жовтня 1999 р. у м. Тампере (Фінляндія) відбувся позачерговий саміт Європейської Ради. Основна мета проведення саміту полягала у досягненні політичної угоди щодо шляхів реалізації Амстердамського договору 1997 р. та визначенні майбутніх стратегічних напрямів діяльності інститутів ЄС. Відповідно задля реалізації даних цілей було ухвалено програмний документ – "У напрямку союзу свободи, безпеки і юстиції: наріжні камені Тампере" (Summit Conclusions), та виокремлено пріоритетні сфери діяльності ЄС:

• 1) імміграційна політика та надання притулку;

Сторінки


В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Європейське право: право Європейського союзу» автора Муравйов В.І. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Розділ 4. Шенгенське право“ на сторінці 1. Приємного читання.

Зміст

  • Право зовнішніх зносин Європейського союзу

  • Договірна практика Євросоюзу

  • Поняття та зміст acquis Євросоюзу

  • Розділ 2. Спільні політики і напрямки діяльності Європейського союзу

  • Головні засади і цілі спільної зовнішньої політики і політики безпеки ЄС

  • Інституційний механізм спільної зовнішньої політики і політики безпеки ЄС

  • Правові акти ЄС у сфері спільної зовнішньої політики і політики безпеки

  • Правові засади спільної політики безпеки і оборони ЄС

  • Спільна торговельна політика Євросоюзу

  • Правове регулювання імпорту та експорту в ЄС

  • Захисні торговельні заходи ЄС

  • Правові основи здійснення торгівлі між Україною та ЄС

  • Правове регулювання секторальної торгівлі між Україною та ЄС

  • Розділ 3. Простір свободи, безпеки та юстиції в рамках Європейського союзу

  • Поняття простору свободи, безпеки та юстиції у праві ЄС

  • Правове регулювання простору свободи Європейського союзу

  • Заходи, закріплені у праві ЄС, щодо функціонування спільної Європейської системи притулку

  • Правові основи політики ЄС у сфері прикордонного контролю

  • Правові засади простору безпеки Європейського союзу

  • Регламентація правом ЄС співпраці поліцейських, митних та інших компетентних органів держав-членів

  • Правові механізми співробітництва в рамках Європейського поліцейського офісу

  • Заснування та розвиток простору юстиції в рамках Європейського союзу

  • Заснування, функціонування та взаємодія Європейського бюро судової співпраці, Європейської судової мережі у кримінальних справах та Європейської прокуратури

  • Міжнародно-правові основи зовнішнього виміру простору свободи, безпеки та юстиції

  • Імплементація компонентів свободи, безпеки та юстиції відповідно до Європейської політики сусідства

  • Стратегічне партнерство та інші форми співробітництва ЄС з третіми державами у сфері свободи, безпеки та юстиції

  • Співробітництво ЄС з міжнародними організаціями у сфері свободи, безпеки та юстиції

  • Розділ 4. Шенгенське право
  • Поняття Шенгенського acquis Європейського союзу

  • Співробітництво держав-членів шенгенського простору у сфері прикордонного співробітництва

  • Візова політика Європейського союзу

  • Співпраця держав-членів шенгенського простору в рамках Шенгенської та візової інформаційних систем

  • Розділ 5. Правове регулювання відносин України з Європейським союзом

  • Пріоритет прав особи

  • Самоврядування

  • Правопорядок Євросоюзу та правопорядок України

  • Правові інструменти співпраці України з Євросоюзом

  • Політика східного партнерства Євросоюзу

  • Порядок денний асоціації між Україною та ЄС

  • План дій у сфері свободи, безпеки та юстиції

  • Правові засади асоціації України з Євросоюзом

  • Гармонізація законодавства України з правом Євросоюзу

  • Список скорочень