Щодо охорони навколишнього середовища, то сторони будуватимуть свої відносини на основі зобов'язань, що містяться у багатосторонніх угодах з навколишнього середовища, сторонами яких вони є.
Треба зазначити, що гармонізація українського законодавства з правом Євросоюзу шляхом приєднання до міжнародних стандартів може поширюватися й на галузі, які не охоплені співпрацею в межах УА. Це стосується, насамперед, сфери трудових та соціальних відносин, міжнародного приватного права тощо. Зокрема, держави-члени Євросоюзу регулюють своє співробітництво у сфері трудових та соціальних відносин не тільки шляхом створення норм права ЄС, але за допомогою міжнародних конвенцій, які приймаються в рамках Міжнародної організації праці (МОП) [66,92].
Потенційно у разі згоди з боку держав-членів Союзу Україна має можливість приєднатися до деяких з конвенцій у галузі міжнародного приватного права, якщо конвенції передбачають таку можливість для третіх країн, і тим самим гармонізувати своє законодавство з європейськими нормами. До них відносяться, зокрема, Конвенція стосовно юрисдикції та забезпечення виконання судових рішень у цивільних та комерційних справах 1968 р., Конвенція щодо взаємного визнання компаній та юридичних осіб 1968 р., Конвенція щодо усунення подвійного оподаткування прибутків компаній 1990 р., Конвенція про патент Співтовариства 1989 р., Конвенція щодо законодавства з питань, пов'язаних з виконанням договірних зобов'язань [67, 117].
На наш погляд, гармонізація, що здійснюється шляхом приєднання до міжнародних документів, які закріплюють міжнародні стандарти у певних галузях, виступає скоріше як допоміжний спосіб забезпечення приблизної адекватності законів України та права Євросоюзу. Вона, як правило, не є самодостатньою і вимагає здійснення додаткових правових заходів у формі ухвалення національних актів з метою імплементації положень міжнародних угод, які укладає або до яких приєднується Україна.
Більш поширене застосування у відносинах між Україною та Євросоюзом отримав інший спосіб гармонізації – це прийняття національних правових актів, положення яких повинні відповідати нормам права ЄС. Правові засади для здійснення такої гармонізації визначені в УА (Преамбула, статті 1, 20, 56, 58, 59, 64, 67, 84, 114, 124, 133, 138, 140, 148, 149, 151-153, 256, 262, 264, 278, 337, 338, 342, 343, 353, 355, 358, 363, 368, 375, 379, 385, 394, 397, 405, 410, 417, 424, 428, 474 тощо), українському законодавстві. Сферами гармонізації українського законодавства з правом Євросоюзу є боротьба проти відмивання грошей і фінансування тероризму, захист прав на інтелектуальну власність, митна справа, право компаній, банківська справа, бухгалтерський облік компаній, податки (ст. 353), охорона праці, фінансові послуги, правила конкуренції, державні закупівлі, захист здоров'я та життя людей, тварин і рослин, навколишнє середовище, захист права споживачів, технічні правила і стандарти, енергетика, транспорт, промисловість, сільське господарство, соціальна сфера, діяльність малих та середніх підприємств, статистика тощо.
Що стосується підходів до процесу зближення законодавства, то УА закладає переважно "еволюційний підхід". Його суть полягає у поступовому приведенні українського законодавства у відповідність зі змістом та цілями, закріпленими у нормах права Євросоюзу. Такий підхід є виправданим, коли національна система права має розвинений характер, тобто коли внутрішнє законодавство охоплює переважну більшість сфер, що входять до acquis ЄС.
Проте у сферах, де не існує розвиненого національного законодавства, або воно безнадійно застаріло і вимагає швидкого оновлення, може бути задіяний так званий "революційний підхід" до гармонізації українського законодавства з правом ЄС. Це так звана "транспозиція" норм права ЄС у правопорядок України. Транспозиція застосовується, коли необхідно терміново прискорити процес гармонізації шляхом безпосереднього включення положень права Євросоюзу без внесення до них істотних змін, а також без проходження парламентських процедур у внутрішнє законодавство України і відміни існуючих нормативно-правових актів. У цьому випадку більшу компетенцію отримують виконавчі органи влади щодо ухвалення нормативно-правових актів, як це було зроблено в Угорщині, Балтійських країнах, Болгарії, частково у Польщі до їх вступу в Євросоюз. В УА транспозиція передбачена у статтях 56, 96, 153 Угоди. Сферами, в яких використовується транспозиція, визначені стандартизація, транскордонне надання послуг, державні закупівлі.
Ще одним способом гармонізації, передбаченим УА, є взаємне визнання сторонами правил іншої сторони. На відміну від Європейських угод про асоціацію УПС взагалі не передбачала взаємного визнання правил іншої сторони. В УА таке визнання запроваджують статті 70, 106, 140. Воно стосується таких сфер, як процедури сертифікації продукції, визнання кваліфікацій, електронна комерція.
Як свідчить аналіз положень УА та інших документів, що стосуються гармонізації, на відміну від УПС, серед відповідних положень Угоди практично немає таких, які відносяться до категорії так званого "м'якого права", тобто в УА мова йде переважно про чіткі зобов'язання сторін. Як виключення можна назвати такі сфери, як освіта, підготовка та молодь (ст. 435).
Терміни здійснення гармонізації законодавства тісно пов'язані з запровадженням ЗВТ між Україною та ЄС. УА визначає максимальний 10-річний термін створення ЗВТ (ст. 25), а також містить положення про можливий перехід до наступних етапів інтеграції України у внутрішній ринок ЄС тільки після виконання нею визначених в Угоді заходів з гармонізації законодавства (статті 1, 67, 145, 147, 153). У таких сферах, як рух капіталів, передбачений 5-річний термін після набуття чинності угодою для створення умов для його подальшої лібералізації (ст. 147).
З боку Євросоюзу передбачено надання технічної допомоги з метою здійснення заходів щодо гармонізації законодавства України з правом Союзу. Така допомога повинна включати обмін експертами, завчасне надання інформації стосовно законодавства Євросоюзу, організацію семінарів, професійну підготовку, допомогу у здійсненні перекладів законодавства ЄС у відповідних секторах, розробку необхідних документів (статті 81, 82, 153 тощо). Варто, однак, зауважити, що передбачений в УА обсяг гармонізації законодавства вимагатиме також значної фінансової допомоги з боку ЄС, оскільки економічний стан України не дозволить їй вчасно виконати свої зобов'язання з гармонізації, закріплені в Угоді. Треба враховувати, що положення стосовно надання допомоги процесу гармонізації є обов'язковими для Союзу, хоча ними, як правило, не встановлюються чіткі терміни щодо їх виконання. До певної міри це може вплинути на їх реалізацію з боку Євросоюзу.
Треба звернути увагу на те, що незважаючи на існування чітких зобов'язань України стосовно гармонізації свого законодавства, країна сама може вирішувати, яка галузь законодавства вважатиметься пріоритетною для гармонізації, беручи до уваги національні інтереси, а також часові індикатори, закладені в Угоді.
Особливе значення має створення механізму для управління процесом гармонізації на національному рівні за допомогою організаційних засобів. Такий механізм включає скринінг, засоби контролю, оцінки впливу, уточнення пріоритетів тощо. Його правові засади визначені у Загальнодержавній програмі адаптації законодавства України до законодавства Європейського союзу та у Постанові Кабінету Міністрів України "Деякі питання адаптації законодавства України до законодавства Європейського союзу" від 15 жовтня 2004 р. Важливе значення у цьому процесі відіграє й Порядок денний асоціації Україна – Євросоюз. Головними інститутами, які займаються гармонізацією законодавства України з правом Євросоюзу є Верховна Рада, Кабінет Міністрів, міністерства та інші центральні органи виконавчої влади, Комітет Верховної Ради з питань європейської інтеграції, Координаційна Рада.
Одним з найважливіших питань залишається визначення стану та перспектив гармонізації у зв'язку із закінченням дії УПС і підготовкою до підписання нової угоди з Євросоюзом.
Міністерством юстиції України був підготовлений огляд "Гармонізація законодавства України з acquis communautaire". Він охоплює 16 сфер законодавства, які згадуються у ст. 51 УПС. В огляді надається перелік положень актів українського законодавства, приведених у відповідність з законодавством Євросоюзу. Зроблена також спроба дати оцінку ступеня гармонізації в кожній сфері. У кінці кожного розділу вміщені рекомендації щодо подальшої роботи з метою поглиблення процесу гармонізації. Як правило, вони мають загальний характер, у них відсутні адресати і не визначені пріоритети. На жаль, цей огляд не дає відповіді на головне питання стосовно досягнутого рівня гармонізації законодавства, тобто наскільки законодавство України є узгодженим з правом Євросоюзу.
Треба також зазначити, що діяльність існуючого в Україні організаційно-правового механізму гармонізації законодавства не є досконалою і не відповідає динаміці розвитку відносин України з ЄС. Йдеться, насамперед, про визначення меж гармонізації законодавства України з правом Євросоюзу. Зокрема, у Загальнодержавній програмі зроблена спроба охопити "спільний доробок" Євросоюзу в цілому. На практиці це означає, що Загальнодержавна програма спрямована на забезпечення такої гармонізації законодавства України до законодавства Європейського союзу, яка здійснюється країнами, які вже пройшли підготовчий етап у рамках асоціації і готуються вступити до об'єднання. Треба зазначити, що такий підхід до гармонізації не відповідає практиці країн-кандидатів на вступ до Євросоюзу. Складається враження, що гармонізація робиться заради неї самої, а не заради проголошеної перспективи – поступового наближення законодавства України до законодавства Євросоюзу, як етапу на шляху створення зони вільної торгівлі з ЄС. Тому такий підхід до гармонізації викликає кілька запитань.
По-перше, чи спроможна Україна самостійно, без допомоги з боку Євросоюзу, здійснювати таку широкомасштабну гармонізацію? По-друге, чи потрібна взагалі на сьогоднішньому етапі відносин між Україною та Євросоюзом така гармонізація, яка орієнтується на весь acquis Євросоюзу? Відповіді на обидва запитання навряд чи можуть бути позитивними. На наш погляд, існує небезпека, що Загальнодержавна програма може залишилася документом про гарні євроінтеграційні наміри України. На нашу думку, на сучасному етапі розвитку відносин України з Євросоюзом треба орієнтуватися насамперед на економічний acquis, зміст якого визначений у Додатках до УА. Це стосується, насамперед, визначення пріоритетів, створення необхідної інституційної інфраструктури, урахування характеру гармонізації та особливостей щодо використання способів здійснення цього процесу. Такий підхід є оптимальним з точки зору досягнення необхідного балансу між витратами на гармонізацію та очікуваним результатом.
Визначені в Угоді цілі асоціації встановлюють нові вимоги до гармонізації законодавства України, яка стає головним правовим інструментом інтеграції країни у внутрішній ринок Союзу. УА робить наголос на регуляторній гармонізації шляхом реформування механізму її здійснення з метою підвищення його ефективності. Відповідними повноваженнями у цій сфері наділяються спільні органи співпраці. Зокрема, Рада асоціації може оновлювати чи змінювати Додатки до Угоди (I–XLIIL), враховуючи еволюцію права ЄС та чинних стандартів, закріплених у міжнародних актах, які стосуються сторін (ст. 463). У сфері державної допомоги Україна має створити протягом 3-х років з дати набрання чинності УА оперативно незалежний державний орган, наділений повноваженнями для забезпечення гармонізації свого законодавства з правилами ЄС, визначеними у директивах ЄС, згідно з Додатком XXIX до глави 6 розділу V Угоди (ст. 267). У сфері, яка стосується технічних бар'єрів у торгівлі, Україна має провести адміністративну і інституційну реформи. Вони мають створити умови для належної шплементації положень УА та Угоди щодо оцінки відповідності і допуску промислових товарів (ст. 56). У сфері, що охоплює освіту, підготовку та молодь, Україна має створити національні органи для поліпшення прозорості та визнання кваліфікацій і компетенцій, наближених, де це можливо, до досвіду ЄС (ст. 432).
Складовою механізму з гармонізації законодавства може стати передбачене УА заохочення участі України у європейських організаціях зі стандартизації (ст. 55). Зокрема, для сертифікації продукції на відповідність до гармонізованих стандартів на рівні Союзу діють такі органи, як Європейський комітет зі стандартизації (CEN), Європейський комітет з технічної стандартизації (CENELEC) та Європейський інститут телекомунікаційної стандартизації (ETSI). Продукція, що пройшла сертифікацію у органах Союзу зі стандартизації, отримує спеціальне маркування за допомогою літерів СЕ. Воно означає, що така продукція може реалізуватися на території усіх держав-членів.
До заходів, які мають допомогти Україні вчасно здійснювати гармонізацію свого законодавства, можна віднести й контроль за цим процесом з боку органів ЄС та органів співпраці, які мають бути створені згідно з Угодою. Насамперед, Україна має регулярно інформувати ЄС про заходи з гармонізації. Нагляд з боку ЄС може включати направлення в Україну спеціальних місій за участі інститутів, органів та агенцій Союзу, неурядових органів, наглядових установ, незалежних експертів та інших. Результати нагляду мають обговорюватися в органах співпраці, створених у межах Угоди, які ухвалюють спільні рекомендації щодо ефективності гармонізації. Рекомендації направляються Раді асоціації, яка на їх основі має вирішувати питання про подальше відкриття внутрішнього ринку ЄС для України (ст. 472). Зокрема, повноваженнями з перегляду зобов'язань стовно відкриття ринків сторін з урахуванням результатів гармонізації у сфері транскордонного надання послуг (ст. 96) та руху капіталів (ст. 147) наділяється Комітет з питань торгівлі. А Підкомітет з санітарних і фітосанітарних правил може готувати рекомендації щодо відкриття внутрішнього ринку ЄС у сфері санітарних, фітосанітарних правил та належного утримання тварин (ст. 64). Також рекомендації стосовно відкриття ринків може надавати Митний комітет (статті 80, 83).
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Європейське право: право Європейського союзу» автора Муравйов В.І. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Гармонізація законодавства України з правом Євросоюзу“ на сторінці 3. Приємного читання.
