Загальне виснаження ресурсів воюючих країн та зростаюче громадське невдоволення війною і, головним чином, відсутність у обох сторін рішучих переваг протягом усіх років воєнного протистояння все більше схиляли обидва воюючі угруповувався до пошуків шляху мирного врегулювання цього світового конфлікту.
В січні 1918 р. президент США В. Вільсон виступив у Конгресі з так званими "14 пунктами" програми миру. Його міркування про світ без переможців, скорочення озброєнь, створення союзу націй для надання "взаємних гарантій" політичної незалежності та територіальної цілісності великим і малим державам, хоч і сприймалися в умовах 1918 р. як декларативні, у подальшому набули свого розвитку і втілення в післявоєнній перебудові міжнародного життя та поступовому утвердженні американського панування у світовій політиці й економіці. Положення Вільсона щодо свободи торгівлі й зняття митних бар'єрів були відверто спрямовані на відкриття ринків для вторгнення товарів із США. Це знайшло своє практичне підтвердження відразу ж після перемоги над Німеччиною, коли США спільно з іншими державами зайнялися перебудовою світу.
Тим часом, після завершення 28-денного перемир'я на Східному фронті, у Бресті делегація Росії, очолювана Л. Троцьким, розпочала переговори з представниками німецької коаліції про укладення сепаратного миру.
Утворена в березні 1917 р. Українська Центральна Рада (голова М. Грушевський), керуючись тим, що угода про мир може мати силу лише за умови, якщо її підпише Українська Народна Республіка, прийняла рішення взяти участь у мирних переговорах і направила свою делегацію до Бреста. Від імені держав Четверного союзу граф О. Чернін (міністр закордонних справ Австро-Угорщини) офіційно заявив про визнання цієї делегації "повноважним представництвом самостійної Української Народної Республіки". Аналогічну заяву зробив і нарком закордонних справ РСФРР Л. Троцький. Показово, що це сталося в той час, коли радянські війська під командуванням колишнього царського полковника М. Муравйова вчинили криваву бойню в Києві. Про це, як і про вторгнення в Україну радянських військових частин і загонів червоногвардійців Р. Сіверса та В. Антонова-Овсієнка, нарком Радянської Росії Л. Троцький, зрозуміло, не знати не міг.
У ніч з 8 на 9 лютого 1918 р. мирний договір УНР з країнами німецької коаліції було підписано.
Договір засвідчив завершення стану війни, встановлював кордони в межах довоєнних кордонів Росії, не передбачав жодних анексій і контрибуцій. Але Україна змушена була погодитися з вимогою про поставки значної кількості продуктів харчування та "пропозицією" про німецько-австрійську допомогу в боротьбі з більшовиками. На ще тяжчих умовах (відторгнення понад 150 тис. км2 земель - Польща, Литва, частково Білорусія, Латвія, Естонія та виплата З млрд крб контрибуції) було підписано мирний договір майже на місяць пізніше (З березня) з РСФРР. Такою великою ціною довелося оплачувати вихід зі світової війни. Виснажені фізично і морально солдати поверталися в Росію, щоб бути втягнутими в нову, на цей раз громадянську, війну.
Після Брестського миру, внаслідок якого для австро-німецьких військ нарешті, здавалося б, відпала необхідність воювати на два фронти, німецький генштаб намітив завдати рішучої поразки Великобританії, вивести її з війни й домогтися вигідного миру. Проте розрахунки зосередити всю свою армію на Заході виявилися нездійсненними, оскільки Німеччині й Австро-Угорщині для реалізації своєї дипломатичної перемоги в Бресті довелося використовувати майже 500-тисячний військовий контингент в Україні, Прибалтиці та Білорусії. Фактично війна німецького блоку на двох фронтах тривала і, як підтвердили подальші події, це значною мірою зумовило невідворотність поразки країн Четверного союзу в умовах кризи, що охопила їх.
Намагаючись будь-що домогтися своїх стратегічних цілей, німецьке командування 21 березня - 4 квітня 1918 р. здійснило на Західному фронті велику наступальну операцію в Пікардії. її задум полягав у тому, щоб потужним ударом роз'єднати англійські та французькі сили, витіснити англійців до Ла-Маншу й знищити їх. Першого ж дня німці мали значний успіх. Командування військ Антанти оцінило ситуацію настільки серйозною, що французький уряд уже готувався покинути Париж і переїхати в Бордо, британські війська - до евакуації в Англію. Проте відчайдушний опір англійців французів і своєчасне введення в бій їхніх резервів дали змогу зупинити наступ німців, завдати їм значних втрат у живій силі. Не втрачаючи надії розгромити англо-французькі війська, німецьке командування, котре, як здавалося йому в березні - квітні, так наблизилося до перелому воєнної кампанії на свою користь, вирішило завдати ряд послідовних ударів на різних ділянках фронту. В деяких місцях вони істотно просунулися вперед, 30 травня навіть наблизилися на 70 км до Парижа. Але й на цей раз їхній наступ було зупинено.
Агонізуючи, німецька армія зробила відчайдушну спробу ще одного наступу. В ході Марнської битви в червні 1918 р. французькі війська здійснили контрнаступ і змусили противника відступити. Це був переломний момент усієї кампанії 1918 р. Німці перейшли до оборони на всьому Західному фронті, втративши в попередніх боях 800 тис. осіб. Важка поразка сильно підірвала моральний стан німців, які втратили будь-яку надію на перемогу. Верховне командування та уряд Німеччини вирішили домогтися миру дипломатичним шляхом.
Успішний загальний наступ англо-французьких військ з участю 1-ї американської армії наприкінці серпня 1918 р. на всьому західноєвропейському фронті викликав розгубленість німецького командування, яке оцінило становище своєї армії як безнадійне.
Враховуючи, що всі спроби домогтися перелому в ході воєнних дій на свою користь закінчилися повною поразкою, уряд Німеччини в ніч на 5 жовтня направив ноту президентові США Б. Вільсону з проханням про перемир'я на основі його "14 пунктів". Одночасно розвалювався весь німецький блок. Протягом вересня - жовтня з війни вийшли Болгарія й Туреччина. В жовтні припинила своє Існування монархія Габсбургів. Слов'янські народи створювали свої держави - Чехословаччину, сербо-хорвато-словенську державу (Югославію). Проголосила свою незалежність Угорщина. З листопада в Падуї австро-у горське командування підписало угоду про перемир'я. За його умовами австро-угорська армія демобілізовувалася, флот роззброювався, половина військового майна передавалася країнам Антанти.
Окрім воєнної поразки та стрімкого виходу з війни союзників, становище Німеччини до краю ускладнилося наростаючими внутрішніми суперечностями, швидким назріванням революційної кризи. У перші дні листопада вибухнуло повстання робітників і військових моряків у Кілі. 9 листопада підняли збройне повстання робітники та солдати Берліна, які повалили монархію; 10 листопада було утворено тимчасовий уряд Німеччини - Раду народних уповноважених.
Новоутворений уряд Німеччини підписав 11 листопада 1918 р. Комп'єнське перемир'я. За вимогою Антанти Німеччина мала протягом 15 днів вивести свої війська з Бельгії, Франції, Люксембургу, Австро-Угорщини й Туреччини, покинути Ельзас, Лотарингію та Румунію, капітулювати в Східній Африці, звільнити лівий берег Рейну. Крім того, передбачалися роззброєння флоту, передача переможцям озброєнь, підводних човнів, залізничного транспорту та іншого майна.
Так закінчилася Перша світова війна. Це була повна поразка Німеччини та її союзників, які так і не домоглися здійснення своїх планів перерозподілу світу, утвердження свого панівного становища в міжнародних відносинах. 101 артилерійський залп "салюту націй", що пролунав о 5-й годині ранку 11 листопада 1918 р. в Комп'енському лісі на честь довгоочікуваного миру, одночасно прозвучав як сигнал до перебудови світу за "сценарієм" переможців.
Підсумки Першої світової війни
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Історія сучасного світу: соціально-політична історія XV початку XXI століть» автора Горбань Ю.А. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Кампанії 1917-1918 рр. Вступ у війну США та вихід з неї Росії“ на сторінці 2. Приємного читання.
