Позаєвропейський світ: основні тенденції суспільного розвитку

Історія сучасного світу: соціально-політична історія XV початку XXI століть

У тих країнах, які меншою мірою зазнали впливу Заходу або просто були більш відсталими, життя залишалося практично незмінним. Так було в Аравії, в Афганістані, у деяких арабських країнах Африки.

Усвідомлення того, що тільки модернізація може допомогти протистояти Заходу, прийшло і до Китаю. Починаючи з 1860-х років там теж стала популярною політика "самопосилення". Вона проводилась під гаслом: "Китайська наука - основа, західна - прикладна". Уряд, а значною мірою впливові сановники будували підприємства, суднобудівні заводи, арсенали для переозброєння армії.

Але ці слабкі спроби удосконалень ґрунтувались на хиткій основі, оскільки влада не ставила завдання реформувати саме традиційне суспільство. У результаті в 1880-1890-ті роки Китай зазнав поразки у війнах з Францією (за Індокитай) і з Японією, втратив свої васальні держави - В'єтнам, Корею, Тайвань, і дедалі більше потрапляв у залежність від іноземних держав.

В особливому становищі серед усіх цивілізацій Сходу опинилась тільки Японія. Реформи, проведені в країні, поставили Японію в унікальне становище, забезпечивши вільний шлях до модернізації і розвитку капіталізму.

У першій половині XIX ст. Японію охопила системна криза. В 1868 р. у країні починається революція Мейдзі (тронне ім'я імператора Муцухіто та період його правління). Було скасовано систему сегунату, відновлено реальну, але згодом обмежену Конституцією 1889 р., владу імператора. Успіх японської революції був забезпечений використанням європейського (поміркованого) досвіду, зокрема у сфері конституціоналізму, економічних та соціальних реформ, за опори на традиційні національно-релігійні цінності. Офіційна ідеологія держави - "тенноїзм" (імператорський шлях) ґрунтувалась на стародавній релігії Японії - синтоїзмі, що була протиставлена релігії "ненависного" сегунату - буддизму. Створивши умови для функціонування демократичних інституцій імператор Муцухіто обмежив свої права, визначивши в Японії з 1890 р. парламентську форму правління. Водночас символіка імператорської влади відіграла важливу роль у подальшій модернізації Японії, головним чином у процесах соціальної стабілізації та національної консолідації.

На відміну від інших країн Сходу, які, йдучи в ногу з часом, лише намагалися реформуватись, Японія провела реформи досить швидко і послідовно. Вміло використовуючи досвід європейських країн, японці нарощували темпи економічного зростання, модернізували промисловість, дали країні нове право, громадянські свободи, змінили політичні структури і систему освіти. При цьому всі ці процеси проходили без болючої ломки давніх традицій, на основі цілком гармонійного синтезу свого і чужого.

Одним ударом в Японії було покінчено з феодалізмом: уряд ліквідував феодальні уділи і спадкові привілеї князів - дайме, перетворивши їх у чиновників, які очолювали губернії і префектури. Титули зберігалися, але станові відмінності було ліквідовано, тобто в соціальному плані князі й самураї, особливо ті, хто не мав високих постів, були прирівняні до інших станів.

Земля переходила у власність селян (за викуп), що відкривало шлях до розвитку капіталізму на селі. Багато дрібних землевласників втрачали свої ділянки, оскільки не могли заплатити за них оренду, податки або викуп, і змушені були йти в міста або перетворюватися в наймитів. Заможне селянство, звільнене від податку - ренти на користь князів, одержало можливість працювати на ринок.

Вступ Японії на шлях капіталізму пройшов без революційних бур і руйнівних громадянських воєн. Але це не означало, що країна не пережила ніяких соціальних змін, які неминуче виникають на етапі капіталізму, що розвивається. Як і в інших країнах, в Японії розорялась більша частина селянства, дуже важкими були становище робітників, умови їх праці. Але в Японії досить швидко з'явився сильний робітничий і профспілковий рух. Певну роль у виникненні міжкласового діалогу відіграв і східний патерналізм.

Результат усіх цих глибинних зрушень був приголомшуючий: через 30 років після початку перетворень, вже до рубежу XIX-XX ст., японський капіталізм став цілком конкурентоспроможним щодо великих західних країн.

Проте на цьому етапі Японія залишалась винятком, особливим феноменом і загадкою. Інші цивілізації не могли зробити такого стрибка, подолати опір своїх традицій. Звичайно, XIX ст. стало переломним для країн Сходу. Багато з них (хоч і не всі) вступили у свій "східний новий час". Проте перехід до капіталізму, модернізація, включаючи і демократизацію, відбувалися під сильним тиском Західної Європи, в умовах експансії Заходу і формування світового ринку. За таких умов все важче стало зберігати економічну і політичну ізольованість. Інша справа, що вплив цей далеко не завжди був прямим і грубим, а засвоєння західної моделі - механічним. Цивілізацій на модель Сходу, з її особливою роллю держави в економічному житті, мало сприяла спонтанному розвиткові капіталізму західного зразка.

Таким чином, у XVIII-XIX ст. відбувся поворот в історії людства: почала формуватися цивілізація зовсім нового типу. її найважливіші риси і спрямованість розвитку, по суті, не зрозумілі до кінця і сьогодні. Перехід до індустріальної цивілізації відбувся поступово, його наслідки почали відчуватися зовсім не відразу. Тому в XIX ст. люди фактично не усвідомлювали, що живуть у зовсім новому світі, який не схожий на той, в якому жили їх предки. Тільки у XX ст. з'явились уявлення про те, що сучасна цивілізація перетворює усю структуру життя - починаючи з економічних і політичних структур і закінчуючи системою цінностей, побутом, сімейними відносинами.

Європеїзація світу, тісно пов'язана з процесом формування глобальної цивілізації, вже в XIX ст. пробуджувала поза Європою відповідну реакцію у вигляді національно-визвольних рухів, ідей суверенності та національної самобутності. У XX ст. це привело до розпаду величезних колоніальних імперій. Незважаючи на зростаючі зв'язки між окремими країнами, злиття цивілізацій не відбулося. Навпаки, зараз, як ніколи раніше, у свідомості людей на перший план виступають відмінності релігійно-культурних та історичних традицій.

Міграційні процеси, які помітно активізувались вже в епоху перших колоніальних загарбань, розширились у ХУЛІ-XIX ст. Протягом декількох століть європейці мігрували в Новий світ, а то й на Схід. Ще в XIX ст. почалося бездумне розтрачання природних багатств, які приносились у жертву зростаючому промисловому виробництву.

Незвичайний розквіт наук і технічної думки не тільки дав можливість розширити матеріальне виробництво, поліпшити життя людини, а й призвів до винайдення засобів масового знищення.

Отже, у XVIII-XIX століттях відбувся процес переходу народів Європи та Північної Америки від аграрного до індустріального суспільства, що позначилось на долі усіх народів світу. Сформувалось індустріальне суспільство, основними рисами якого були такі:

• o істотне збільшення частки населення в промисловому виробництві та поступове розширення сфери економічних і громадських послуг;

• o значне підвищення продуктивності праці порівняно з аграрним суспільством, а також постійне формування нових технологій та оновлення асортименту товарів;

• o людські взаємовідносини дедалі більше набувають ділового характеру і ґрунтуються на угодах;

• o у зв'язку з формуванням великомасштабного виробництва, розвитком сфери послуг відбувається урбанізація суспільства;

Сторінки


В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Історія сучасного світу: соціально-політична історія XV початку XXI століть» автора Горбань Ю.А. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Позаєвропейський світ: основні тенденції суспільного розвитку“ на сторінці 3. Приємного читання.

Зміст

  • ПЕРЕДМОВА

  • Тема 1. Зародження індустріальної цивілізації і формування цілісності світового розвитку (кінець XV-XVII ст.)

  • Великі географічні відкриття та їх наслідки для розвитку світової цивілізації

  • Європейське Відродження. Реформація і Контрреформація в Європі

  • Перші європейські революції та їх вплив на цивілізаційний поступ людства

  • Російська держава у XVI-XVII століттях

  • Європейська колонізація Північної Америки. Початок формування північноамериканської нації

  • Східні цивілізації у період зародження індустріального суспільства

  • Формування нових світоглядних цінностей

  • Тема 2. Європейсько-Американська цивілізація та позаєвропейський світ У XVIII - середині XIX ст.

  • Романтизм, національне відродження та об'єднавчий рух в Європі

  • Формування та розвиток основних ідейно-політичних доктрин XIX століття: консерватизму, лібералізму, соціалізму, анархізму

  • Соціально-економічні трансформації країн Європи і США. Становлення парламентаризму

  • Позаєвропейський світ: основні тенденції суспільного розвитку
  • Тема 3. Модернізація капіталізму: новітня доба (кінець XIX - початок XX ст.)

  • Парламентаризм - апогей європейської державно-правової еволюції

  • Міжнародні відносини в контексті модернізації капіталізму

  • Англо-бурська війна 1899-1902 рр.

  • Модернізація - генератор науково-культурного прогресу на зламі XIX-XX століть

  • Тема 4. Перша світова війна (1914-1918 рр.)

  • Початок Першої світової війни. Бойові дії на фронтах 1914 р.

  • Воєнні дії 1915-1916 рр.

  • Ставлення до війни народів воюючих країн. Еволюція громадської позиції

  • Кампанії 1917-1918 рр. Вступ у війну США та вихід з неї Росії

  • Підсумки Першої світової війни

  • Тема 5. Міжвоєнний період світової історії: суспільно-політичні трансформації

  • Нові геополітичні реалії міжвоєнного періоду

  • Тенденції та моделі соціально-економічного розвитку. Культурні трансформації

  • Основні політичні ідеології міжвоєнного періоду

  • Загострення суперечностей у міждержавних відносинах напередодні війни

  • Тема 6. Друга світова війна (1939-1945 рр.)

  • Напад фашистської Німеччини на СРСР. Утворення антигітлерівської коаліції

  • Докорінний перелом у ході Другої світової війни та її завершення

  • Основні підсумки та уроки Другої світової війни

  • Тема 7. Геополітичні зміни в післявоєнному світі. Формування постіндустріальних суспільств (друга половина 40-х - 80-ті роки XX ст.)

  • Початок "холодної війни"

  • Модернізація державно-політичних систем країн Заходу в другій половиш XX століття

  • Світова система соціалізму в другій половині 40-х - наприкінці 80-х років

  • Країни "третього світу" в постколоніальну добу

  • Від відбудови до науково-технічної революції: стратегія економічного розвитку

  • Соціально-економічні наслідки НТР

  • Економічні перетворення і реформи на шляху до постіндустріальних суспільств

  • Тема 8. Світ наприкінці XX - на початку XXI ст.: нові тенденції розвитку

  • Глобалізація та її вплив на соціально-політичний та етнодержавний розвиток світу

  • Тенденції світового економічного розвитку

  • Інформатизація суспільства - визначальний фактор сучасного стану розвитку людства

  • Післямова