Розділ 63

Наступні кілька годин Томас намагався ні про що не думати.

Він переміг у сутичці, але опісля вивітрилися і сили, і мужність, і переможне відчуття; підлітки займалися рутинними справами. Гарячі страви. Холодні напої. Медичний огляд. Довгий і приємний душ. Чистий одяг.

Томаса не полишало відчуття, що ситуація повторюється. Хлопців заспокоюють, перш ніж улаштувати їм нове випробування — як тоді, коли вони прокинулися в гуртожитку після порятунку з Лабіринту. Але що їм робити? Ані Девід, ані його підлеглі не погрожували — не робили більше нічого, що викликало б тривогу.

Відпочилий і ситий, Томас присів на канапу у вузькому коридорі, який вів у просторий відсік берга, повний потертих різношерстих меблів. Хоча хлопець і намагався уникати Терези, вона таки знайшла його. Досі важко було перебувати поруч, говорити з нею або з кимсь іще. Він не міг ніяк заспокоїтися.

Але він постарався тримати себе в руках, адже нічого не міг змінити. Берг не захопиш, а якщо і взяти екіпаж у заручники, то як впоратися з цією машинерією? Куди летіти? Отож усі летять туди, куди звелів «БЕЗУМ», і там вислухають остаточний присуд.

— Про що думаєш? — нарешті запитала Тереза.

Томас радів, що вона зробила це вголос. Не хотілося більше спілкуватися з нею телепатично.

— Про що думаю? Та я взагалі намагаюся не думати.

— Ага. Мабуть, варто насолодитися миром і спокоєм, поки є можливість.

Томас подивився на Терезу. Дівчина спокійнісінько сиділа біля нього, наче вони й досі найкращі друзі. Але він цього більше не міг витримувати.

— Мене дратує, що ти поводишся, ніби нічого не сталося.

Тереза опустила погляд.

— Я багато чого намагаюся забути, як і ти. Не думай, я зовсім не дурна. Чудово розумію, що ми вже ніколи не будемо, як колись. Але якби був шанс повернутися в минуле й усе змінити, я б ним не скористалася. План спрацював. Ти живий, і це головне. Може, колись ти мене пробачиш.

Томаса дратувало, як раціонально вона міркує.

— Мене хвилює одне: як зупинити «БЕЗУМ». Те, що вони роблять з нами, неправильно. І неважливо, наскільки тісно я з ними пов’язаний. Так не можна.

Тереза трохи відкинулася, поклавши голову на підлокітник.

— Облиш, Томе. Нам стерли пам’ять, але не позбавили здатності мислити. І коли «БЕЗУМ» нагадає, заради чого ми беремо участь в експерименті, розповість усе, то з ними доведеться співпрацювати далі. Виконувати всі їхні вимоги.

Томас трохи поміркував. Ні, він не згоден з Терезою. Зовсім не згоден. Може, колись він і сам так думав, але не зараз. Однак з Терезою він цього не обговорюватиме.

— Напевно, твоя правда, — пробурмотів він.