Розділ «3.6. Методологія та система показників оцінки ризику в стратегічному управлінні підприємствами»

де Я - ступінь ризику; У - очікуваний збиток; Ру - імовірність збитку. Визначений інтерес для з'ясування ступеня економічного ризику (як імовірності технічного і комерційного успіху) являє собою підхід, запропонований американськими економістами при оцінці технічних нововведень. Цінним у даному методі є прагнення врахувати ймовірнісний характер очікуваного результату в умовах невизначеності, усі витрати і весь очікуваний ефект.

де Е - ефективність реалізації нововведень;

П - щорічний обсяг продажів нового виробу; Ц - продажна ціна виробу;

Т - життєвий цикл нововведення (передбачуваний термін виробництва нового виробу або період від його освоєння до зняття з виробництва);

Іт - імовірність технічного успіху (імовірність практичного повторення дослідницьких ідей у новій продукції); Ік - імовірність комерційного успіху (можливість збуту продукції на ринку й одержання очікуваних прибутків); Вр - сума витрат на реалізацію, включаючи витрати на розробку освоєння виробництва і поточні виробничі витрати. Методи оцінки підприємницького ризику наступні:

o статистичний метод оцінки;

o метод експертних оцінок;

o використання аналогів;

o комбінований метод.

Особливий інтерес представляє кількісна оцінка підприємницького ризику за допомогою методів математичної статистики. Головні інструменти даного методу оцінки - дисперсія, стандартне відхилення, коефіцієнт варіації.

При розрахунку, щоб уникнути помилок, рекомендується використовувати середньозважені розміри. У першу чергу необхідно визначити середньозважений термін оплати рахунку за формулою:

де Я- середньозважений термін оплати; Яі - термін оплати по місяцях;

Рі - імовірність настання 1-го значення, що розраховується за формулою:

де Кі - кількість значень ознаки, що повторилися; п - загальна кількість подій.

Ризикованість угоди визначається за допомогою стандартного відхилення, що визначає розкид, тобто можливе відхилення як у гіршу, так і в кращий бік очікуваного значення показника, що розраховується, від його середнього значення. Чим більше розмір стандартного відхилення, тим більше розкид можливого результату, а отже, вище підприємницький ризик даної угоди. Даний розмір визначається за формулою:

де а - стандартне відхилення;

Б - дисперсія, що у свою чергу розраховується за формулою:

У випадку, коли необхідно порівняти два варіанти угоди з різним очікуваним результатом і різним ризиком, особливий інтерес представляє показник, що називається коефіцієнтом варіації. Даний показник дає характеристику розміру ризику на одиницю очікуваного результату.

Завдяки порівнянню коефіцієнтів варіації двох проектів вибирається проект із меншим коефіцієнтом. Таким чином, чим нижче коефіцієнт варіації, тим менше розмір відносного ризику.

За допомогою статистичного методу оцінки ризику, тобто на основі розрахунку дисперсія, стандартного відхилення і коефіцієнта варіації можна оцінити ризик не тільки конкретної угоди, але і підприємницької діяльності фірми в цілому (проаналізувавши динаміку її прибутків) за деякий проміжок часу.