При підозрі або наявності черепно-мозкової травми обов'язково виконується рентгенологічне дослідження кісток черепа, комп'ютерна томографія головного мозку. Якщо виконати томографію немає можливості, то при наявності клінічних даних за тяжку черепно-мозкову травму та наявність внутрішньочерепного крововиливу виконується діагностична краніотомія, мета якої – ревізія епі- та субдуральних просторів, видалення знайдених гематом та зупинка кровотечі.
Пошкодження органів грудної клітки та черева
Такі пошкодження є показанням до проведення невідкладних оперативних втручань. При виявленні гемо- або пневмотораксу з розривом легенів терміново виконується дренування плевральних порожнин за Бюлау. Якщо після видалення гемотораксу продовжується виділення крові по дренажу, це свідчить про триваючу кровотечу. Також інформативною є проба Рувілуа - Грегуара – якщо виділена з плевральної порожнини кров згортається, це свідчить про триваючу кровотечу. При темпі кровотечі більше 200 мл за годину протягом двох годин, а також при одноразовому виділенні більше 800 мл крові показана торакотомія.
Переломи ребер, особливо з двох сторін, підлягають обов'язковому знеболенню: місцеве введення анестетиків, вагосимпатична блокада (з однієї сторони), катетеризація субплеврального простору для періодичного введення анестетиків, спиртновокаїнова блокада.
Забій та розрив легенів у більшості випадків супроводжується забоєм серця, діагноз ставиться на основі ЕКГ-даних, лабораторних та біохімічних тестів, УЗД, характеру пошкодження грудної клітки.
Гостра кровотеча в черевній порожнині є показанням до невідкладного оперативного втручання. При одночасному пошкодженні органів плевральної та черевної порожнин спочатку відновлюється функція легенів, потім операції на внутрішніх органах.
Ушкодження опорно-рухового апарату
Консервативне лікування переломів в умовах множинних та поєднаних ушкоджень не тільки призводить до збільшення незадовільних наслідків і функціональних результатів, але й значно ускладнює проведення реанімаційних і протишокових заходів та перебіг травматичної хвороби. При цьому зайва хірургічна активність впливає на показники летальності, а необгрунтована консервативна тактика погіршує результати соціальної і трудової реабілітації. Необхідно пам'ятати, що втручання на опорно-руховому апараті не повинні бути причиною летального випадку.
Мета і задачі остеосинтезу на реанімаційному та профільному етапі полягають у відновленні в найкоротші терміни анатомії та функції пошкоджених сегментів, попередженні інфекційних та гіпостатичних ускладнень.
Основними вимогами до остеосинтезу кісток при політравмі є:
• малотравматичність та малоінвазивність синтезу;
• можливість виконання постраждалим у тяжкому стані;
• мобільність постраждалих після остеосинтезу;
• швидкість і простота виконання;
• задовільні найближчі та віддалені результати, відсутність репаративних розладів;
• поліпшення якості життя постраждалих.
Множинний та поєднаний характер травми виключає шаблонний підхід до вибору способу остеосинтезу, також недопустимим є використання гібридних методів, тобто комбінацій остеосинтезу та консервативного лікування, оскільки в таких випадках переваги остеосинтезу зводяться нанівець.
На реанімаційному етапі вибір методу остеосинтезу залежить від загального стану постраждалого, віку та супутніх захворювань, виду, кількості, локалізації та характеру переломів. Найбільше значення мають переломи кісток таза та стегнової кістки, а їх іммобілізація консервативними методами (гіпсовою пов'язкою чи скелетним витягненням) у хворих з тяжкою політравмою недопустима.
Сучасним підходом до лікування найтяжчих травматичних пошкоджень стало використання тактики запрограмованого багатоетапного хірургічного лікування – "damage control surgery", яка направлена на попередження несприятливого розвитку травматичної хвороби шляхом скорочення об'єму першого оперативного втручання та зміщення кінцевого відновлення пошкоджених органів і структур до стабілізації життєво важливих функцій організму. Це означає виконання оперативного втручання в мінімально необхідному обсязі, наприклад, зупинка кровотечі паренхіматозного органа та його тампонада.
Система контролю пошкоджень в ортопедії (damage control orthopedics) використовується при переломах стегнової кістки, кісток таза з пошкодженням переднього та заднього напівкілець, множинних переломах довгих кісток кінцівок, відривах стегна, гомілки. Вона включає в себе остеосинтез стегнової, великогомілкової та плечової кісток апаратами зовнішньої фіксації; інші, а також вказані пошкодження у постраждалих вкрай тяжкому та термінальному стані – іммобілізація гіпсовими лонгетами або скелетне витягнення – І етап (протягом 12 годин від моменту травми, після виконання невідкладних оперативних втручань на головному мозку, органах грудної або черевної порожнин). Рани та відкриті переломи кісток промивають розчинами антисептиків, видаляють сторонні тіла, краї ран інфільтрують розчинами антибіотиків, закривають пов'язками з антисептиками. Одночасних операцій двома чи трьома різнопрофільними бригадами не допускається. Одночасно можуть виконуватися тільки однотипні оперативні втручання, різнотипні операції виконуються послідовно.
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Травматологія та ортопедія» автора Голки Г.П. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Лікування“ на сторінці 4. Приємного читання.
