Лікування

Травматологія та ортопедія

Починається з моменту надходження постраждалого в стаціонар і триває до 72 годин, тобто протягом І періоду травматичної хвороби. На цьому етапі здійснюється рятування життя постраждалого в протишоковій операційній, що являє собою активну інструментальну діагностику пошкоджень методом їх виключень, відновлення життєво важливих функцій організму, виведення постраждалого з шоку шляхом проведення реанімаційних заходів та шляхом виконання невідкладних і термінових оперативних втручань. Таким чином, принципами лікування травматичного шоку є невідкладний характер надання медичної допомоги, диференційований підхід та ведучий і невідкладний характер хірургічного лікування. Саме невідкладне хірургічне лікування має патогенетичний сенс та усуває причину шоку шляхом зупинки кровотечі, стабільної фіксації довгих кісток, усунення напруженого або відкритого пневмотораксу тощо.

Невідкладні оперативні втручання – операції, невиконання яких призводить до загибелі постраждалого, тому їх затримка недопустима. Вони виконуються відразу після надходження постраждалого в лікувальний заклад, причому реанімаційні заходи та діагностика пошкоджень виконуються в ході оперативного втручання. Невідкладні операції в комплексному ліку ванні поєднаних травм розглядаються як основний протишоковий захід.

Термінові втручання – операції, невиконання яких загрожує життю постраждалих, але їх відстрочка в межах 2-6 годин виправдана усуненням життєнебезпечних станів, проведенням передопераційної підготовки та інструментальної діагностики.

При надходженні постраждалого до приймального відділення з нього знімають одежу, вимірюють AT, проводять санітарну обробку. При цьому недопустимо багаторазово перекладати хворого з одних нош на інші. Якщо дозволяє загальний стан постраждалого, його оглядає лікар чи бригада відділення політравми, вирішується питання про місце, терміни та порядок обстеження і проведення діагностичних та лікувальних маніпуляцій.

При травматичному шоку ІІ-ІІІ ступеня постраждалого відразу доправляють до реанімаційної зали або до операційної. Відразу починають проведення протишокових та реанімаційних заходів, одночасно проводячи огляд, діагностичні та лікувальні маніпуляції. Відразу повинна бути виконана катетеризація центральної вени, сечового міхура, при необхідності – інтубація трахеї.

Протишокові заходи можна умовно об'єднати по кількох напрямках.

Відновлення ОЦК при крововтраті до 1 л виконується за рахунок кристалоїдних та колоїдних кровозамінюючих розчинів загальним об'ємом до 2-2,5 л на добу; при крововтраті до 2 л – за рахунок крові та кровозамінювачів у відношенні 1:2 загальним об'ємом до 3,5-4 л на добу; при масивній крововтраті більше 2 л – переважно за рахунок крові у відношенні 2:1, загальний об'єм рідини може перевищувати 4 л; при крововтраті більше 3 л – переважно за рахунок великих доз крові (3 л та більше), при цьому гемотрансфузія проводиться швидким темпом у дві крупні вени або в стегнову артерію. При внутрішньопорожнинних кровотечах кров із порожнин необхідно реінфузувати (при обов'язковій відсутності пошкоджень порожнинних органів). Правилом повинна бути компенсація втраченої крові протягом перших 2 діб після травми. Критеріями ефективності є стабілізація AT, зниження тахікардії, відновлення показників червоної крові.

Стимуляція тонусу периферичних судин є необхідною умовою функціювання серця, легенів, печінки, нирок. Ефективна при відновленій крововтраті та виконується шляхом введення дофаміну, норадреналіну зі швидкістю 40-50 крапель на хвилину.

Стабілізація гемодинаміки за допомогою глюкокортикоїдів, які покращують скорочувальну функцію міокарда, знімають спазм периферичних судин, стабілізують клітинні мембрани та знижують проникність судинної стінки.

Покращення реологічних властивостей крові за допомогою реологічно активних кровозамінників, кристалоїдних розчинів, дезагрегантів.

Корекція системи згортання крові, яка визначається ступенем вираженості ДВЗ-синдрому. При гіперкоагуляції використовують гепарин у дозі 2500-5000 ОД 4-6 раз на добу, трентал, низькомолекулярні гепарини. При гіпокоагуляції без активації фібринолізу призначають гепарин (не більше 5000 ОД), преднізолон, альбумін, плазму, свіжу кров. При гіпокоагуляції з активацією фібринолізу використовують преднізолон, контрикал, альбумін, плазму, кров, фібриноген, дицинон.

Корекція метаболізму полягає в корекції ацидозу, який виникає, з одного боку, внаслідок гіпоксії тканин, з другого – від переливання великої кількості крові. Використовують буферні розчини бікарбонату натрію, трисамін. При великих об'ємах гемотрансфузії на кожні 500 мл крові необхідно вводити 15 мл 10 % розчину хлориду кальцію.

Нейтралізація ферментативної агресії виконується шляхом введення інгібіторів ферментів (контрикал, трасилол).

Відновлення та підтримка функції нирок. Тривала гіпотонія та великі об'єми гемотрансфузій пригнічують функцію нирок та призводять до преренальної ниркової недостатності, початковим проявом якої є рівень діурезу нижче 50 мл/годину. Стимуляція починається з внутрішньовенного введення салуретиків (лазикс), при адекватній відповіді на його використання виконується стимуляція гемодинаміки та ниркового кровотоку шляхом призначення реологічно активних кровозамінників, дезагрегантів, осмотичних та онкотичних діуретинів.

Попередження жирової емболії

Профілактичні заходи включають, окрім протишокових, нормалізацію показників насичення артеріальної крові киснем, використання деемульгаторів жиру (есенціале), ранню нутритивну підтримку (застосування збалансованих розчинів амінокислот). Основним же заходом профілактики є ранній малоінвазивний синтез крупних кісток (таза, стегна, гомілки).

Одночасно з проведенням протишокових та реанімаційних заходів проводяться діагностичні та лікувальні маніпуляції, невідкладні оперативні втручання.

Якщо хворий у свідомості, то з урахуванням скарг проводять рентгенологічне та, по можливості, інструментальне обстеження (УЗД, комп'ютерна томографія тощо) вказаних сегментів та систем. Але в переважній більшості випадків стан постраждалих не дозволяє виконувати додаткові методи обстеження, тому перевага віддається простим і надійним маніпуляціям: пункції плевральних порожнин, лапароцентезу, катетеризації сечового міхура. Такі маніпуляції займають декілька хвилин часу та є досить надійними в діагностичному плані. В разі отримання повітря чи крові в плевральних порожнинах або крові в черевній порожнині відразу виконують дренування плевральних порожнин за Бюлау або невідкладну лапаротомію з метою встановлення джерела кровотечі та його зупинки. Паралельно з вказаними оперативними втручаннями повинен виконуватися остеосинтез довгих кісток кінцівок (стегнової, великогомілкової, плечової) і таза. Перевага віддається мало- травматичним, малоінвазивним та нетривалим за часом методикам, насамперед – остеосинтезу апаратами зовнішньої фіксації на стержневій основі. Пошкодження клінічно менш значущих сегментів (передпліччя, кисть, стопа) фіксують гіпсовими пов'язками.

Необхідно пам'ятати, що мета невідкладного оперативного втручання – найшвидша зупинка кровотечі та відновлення функції пошкодженого органа; виконання різних видів пластик, тривалих за часом та об'ємом органозберігаючих операцій недопустиме. При фіксації крупних кісток основна мета – якнайскоріша стабільна фіксація уламків; виконання анатомічної репозиції фрагментів недоцільне, це є завданням наступного етапу надання допомоги. Достатньо усунути грубі зміщення по ширині та довжині сегмента.

Черепно-мозкова травма

Сторінки


В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Травматологія та ортопедія» автора Голки Г.П. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Лікування“ на сторінці 3. Приємного читання.

Зміст

  • Історія розвитку травматології та ортопедії

  • Становлення травматології і ортопедії у складі загальної хірургії

  • Травматологія та ортопедія як самостійна хірургічна дисципліна

  • Введення в спеціальність. особливості обстеження травматологічних та ортопедичних хворих. Ушкодження зв'язок, сухожилків та м'язів. Травматичні вивихи

  • Методи обстеження в травматології і ортопедії

  • Історія захворювання (anamnesis morbi)

  • Особливості обстеження постраждалих при політравмі

  • Методика обстеження при ортопедичних захворюваннях та наслідках травм опорно-рухової системи

  • Огляд суглобів і окремих сегментів кінцівок

  • Пальпація

  • Аускультація

  • Визначення обсягу рухів у суглобах

  • Вимірювання довжини кінцівок

  • Особливості обстеження дітей із травмами та ортопедичними захворюваннями

  • Додаткові методи обстеження в травматології та ортопедії

  • Встановлення діагнозу

  • Пошкодження зв'язок, сухожилків та м'язів

  • Вивихи

  • Вивих плеча

  • Вивих кісток передпліччя

  • Вивихи стегна

  • Травматична хвороба. Політравма. Сучасні принципи лікування переломів

  • Кліника

  • Оцінка тяжкості травми

  • Лікування
  • Сучасні принципи лікування переломів

  • Клінічні ознаки переломів

  • Оперативні методи лікування переломів

  • Відкриті переломи

  • Травматичний остеомієліт

  • Гострий травматичний остеомієліт

  • Хронічний остеомієліт

  • Ампутації кінцівок. Реабілітація та протезування інвалідів з дефектами кінцівок. Лікування травматологічних та ортопедичних хворих в амбулаторних умовах

  • Методи та способи ампутацій

  • Реабілітація та протезування інвалідів з дефектами кінцівок

  • Протезування верхніх кінцівок

  • Протезування нижніх кінцівок

  • Лікування травматологічних та ортопедичних хворих в амбулаторних умовах

  • Ушкодження кісток та суглобів верхньої кінцівки

  • Перелом ключиці

  • Вивихи ключиці

  • Вивихи плеча

  • Переломи плечової кістки

  • Перелом діафіза плечової кістки в середній третині

  • Переломи дистального відділу плечової кістки

  • Вивих передпліччя

  • Переломовивихи кісток передпліччя

  • Перелом променевої кістки в типовому місці

  • Ушкодження хребта і таза

  • Класифікація ушкоджень хребта

  • Ушкодження шийного відділу хребта

  • Ушкодження грудного та поперекового відділів хребта

  • Лікування ушкоджень хребта

  • Пошкодження таза

  • Діагностика пошкоджень таза

  • Лікування пошкоджень таза

  • Ушкодження кісток та суглобів нижньої кінцівки

  • Вивих стегна

  • Пошкодження менісків та зв'язок колінного суглоба

  • Розрив зв'язок колінного суглоба

  • Вивих гомілки

  • Переломи кісток гомілки

  • Дегенеративно-дистрофічні захворювання суглобів та хребта

  • Асептичний некроз

  • Кістоподібна перебудова кісток суглобів

  • Дегенеративно-дистрофічні захворювання хребта

  • Деформуючий спондильоз та спондилоартроз

  • Спондилолістез

  • Спінальний стеноз

  • Природжені деформації хребта, кісток та суглобів. Сколіоз

  • Вроджена м'язова клишоногість

  • Вроджена дисплазія кульшового суглоба

  • Вроджений вивих стегна

  • Постава та її порушення

  • Сколіотична хвороба (сколіоз)

  • Кіфотична деформація хребта (горб)

  • Запальні, пухлинні та пухлиноподібні захворювання системи опори та руху

  • Доброякісні пухлини кісток

  • Злоякісні пухлини кісток

  • Пухлиноподібні захворювання кісток

  • Загальні захворювання системи опори та руху