• декортикаційне: руки зігнуті в ліктьовому суглобі і приведені, а ноги розігнуті;
• децеребраційне: ригідне розгинання і пронація рук і витягнуті, розігнуті у всіх суглобах ноги;
• тотальна м'язова гіпотонія (в'яла кома): ознака прогностично несприятливого стану.
Важливе діагностичне значення має величина зіниць, їх симетричність, положення очних яблук, зіничні рефлекси. Ці симптоми зазвичай відображають глибину пригнічення мозкових структур і допомагають визначити причину коми і її прогноз. Так, звужені зіниці з активною реакцією на світло свідчать про легкий ступінь коми, ця ознака прогностично сприятлива. Точковий розмір зіниць, що майже не реагують на світло, – характерна ознака отруєння опіатами або ушкодження структур мозку. Середніх розмірів зіниці, що не реагують на світло, зазвичай свідчать про ушкодження середнього мозку. Широкі, фіксовані і не реагуючі на світло зіниці є прогностично несприятливою ознакою, що свідчить про глибоке гіпоксичне ураження мозку.
Крім неврологічного обстеження, використовують різні інструментальні методи обстеження. Перш за все це ЕЕГ, що дозволяє об'єктивно оцінити стан головного мозку, виявити вогнища судомної активності в корі головного мозку. Картина ЕЕГ без урахування інших даних не дозволяє визначити ступінь коматозного стану. Та все ж проведення ЕЕГ повинно розцінюватись як обов'язковий моніторинг у хворих в коматозному стані.
Переваги перед іншими методами обстеження має ехоенцефалографія (ЕхоЕГ), тому що цей метод досить простий і безпечний. У дітей малюкового віку з незакритим тім'ячком дані ЕхоЕГ майже не відрізняються від отриманих за допомогою комп'ютерної томографії (КТ). Велику цінність цей метод представляє і при діагностиці внутрішньочерепних об'ємних процесів. ЕхоЕГ може бути використана при найбільш тяжкому стані дитини і дозволяє оцінити динаміку змін у ході проведеної терапії.
Досить велике значення в діагностиці коматозних станів має КТ та МРТ (магнітно-резонансна томографія). Вони дозволяють неінвазивно діагностувати гематоми, аневризми, крововиливи, об'ємні процеси, дистрофічні зміни з боку головного мозку.
Важливе діагностичне значення при коматозних станах у дітей має люмбальна пункція. Вона дає великий обсяг цінної діагностичної інформації, оскільки дозволяє судити про ВЧТ, присутність домішок крові в лікворі, запальних процесах в оболонках головного і спинного мозку. Абсолютним показанням до проведення люмбальної пункції є підозра на нейроінфекцію. У той же час з великою обережністю її виконують при підозрі на внутрішньочерепний крововилив, при наявності набряку в результаті перенесеної гіпоксії, при підвищенні ВЧТ, а також при некупіруваних судомах. У цих випадках можлива пункція шлуночків мозку; у малюків – через велике тім'ячко. Велике значення для профілактики ускладнень має вибір голки – використання особливих голок із мандреном зі спеціальною заточкою і малим діаметром (25–26 G). Мандрен після пункції повністю не виймається. Для аналізу беруть 1–2 мл рідини. У нормі ліквор витікає нечастими краплями, тиск 10–15 см Н2O. Ліквор прозорий.
Лабораторні дослідження проводять з урахуванням анамнезу, даних об'єктивного обстеження і передбачених причин коматозного стану. Зазвичай це клінічний аналіз крові, визначення КОС і газів крові, вміст цукру крові, білірубіну, трансаміназ, електролітів, сечовини, креатиніну. Сечу досліджують на вміст цукру і кетонових тіл. При підозрі на отруєння виконують токсикологічний скринінг крові й сечі.
Загальні принципи лікування коматозних станів зводяться до підтримки вітальних функцій і специфічного лікування залежно від етіології коми. При наданні першої допомоги хворому в комі має значення швидке послідовне рішення наступних питань:
• екстрена оцінка вітальних функцій (системи дихання і кровообігу і при необхідності інтенсивна терапія), усунення порушень прохідності дихальних шляхів;
• респіраторна підтримка (оксигенотерапія, при вираженій комі – інтубація трахеї);
• забезпечення доступу до вени (периферична або центральна катетеризація);
• при рефрактерній артеріальній гіпотензії – внутрішньовенно кортикостероїди в дозі 3–5 мг/кг в перерахунку на еквівалент преднізолону й інотропна підтримка (допамін 2–4 мкг/кг/хв);
• при судомах – 0,05% розчин сибазону в дозі 0,3-0,5 мг/кг ваги;
• визначення при необхідності показань для екстреного нейрохірургічного втручання (гематома, кровотеча, наростаючий ВЧТ тощо);
• терапія коми, що потребує невідкладного лікування (наприклад, введення глюкози з інсуліном при діабетичній комі).
Госпіталізація у відділення інтенсивної терапії здійснюється в горизонтальному положенні з підведеними ногами, голова дитини повинна бути повернута вбік; обов'язкова підготовка до проведення в/в ін'єкцій і серцево-легеневої реанімації.
При лікуванні хворих у комі після надання першої допомоги необхідно враховувати, що в більшості випадків її причинами є набряк мозку та внутрішньочерепна гіпертензія, у зв'язку з цим важливо обмежити водне навантаження до 2/3 вікових потреб, введення лазиксу 1–2 мг/кг 1–2 рази на добу або 10% маніту 5 г/кг кожні 12 годин. Показані барбітурати короткої дії (гексенал, тіопентал 3–5 мг/кг•год). Проводиться терапія важливіших симптомів (гіпоксія й набряк мозку, внутрішньочерепна гіпертензія, судомний синдром і ТЛ.) і уточнюються причини коми для проведення специфічного лікування. Забезпечується ентеральне харчування або через назогастральний зонд.
Коматозні стани при цукровому діабеті в дітей
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Актуальні питання педіатрії у практиці сімейного лікаря» автора Автор невідомий на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Ацетонемічний синдром“ на сторінці 5. Приємного читання.
