Таблиця 10.6. Основні симптоми та ознаки вродженого гіпотиреозу
| Новонароджений | Дитина 1-го року життя |
| Переношеність · Макросомія · Велика голова · Відкрите заднє тім'ячко · Затримка розвитку скелету | Пролонгована неонатальна жовтяниця · Знижений апетит, млявість · Сонливість · Гіпотермія · Запори · Макроглосія · Хриплий крик · Пупкова грижа · Суха шкіра · Зоб |
форм. Здатність до навчання виражено не страждає, але сповільнюється темп розумових процесів і швидкість виконування роботи.
Типові риси гіпотиреозу дорослих набагато рідше зустрічаються в дітей, проте їх поява залежить від тривалості скарг і своєчасності звернення за медичною допомогою. Можуть спостерігатися летаргія, сонливість, набряклість, сухість шкіри, жорстке волосся, вогнищева алопеція, анемія без інших видимих причин. Типовий гіпотиреоїдний вигляд пацієнт має рідко, виключно у випадках тяжкого гіпотиреозу. Зниження ментальних функцій при набутому гіпотиреозі оборотне за умови призначення адекватної терапії. Часто в дівчаток старшого віку спостерігаються менорагії.
Головна діагностична проблема полягає в тому, що в гіпотиреозу мало специфічних симптомів. Набір клінічних проявів індивідуальний, унаслідок чого важко виділити симптоми, характерні для всіх або хоча б більшості пацієнтів із гіпотиреозом. У той же час існує маса проявів, що відповідають клінічній картині захворювань інших органів і систем.
Пальпація ЩЗ при гіпотиреозі, асоційованому з йодним дефіцитом, зазвичай демонструє наявність зоба. Визначається уповільнення фази релаксації глибоких сухожильних рефлексів. Псевдогіпертрофія литкових м'язів спостерігається тільки при тяжкому гіпотиреозі. Однак часто може визначатися м'язова слабкість.
При проведенні інструментального дослідження іноді визначається збільшення в розмірах гіпофіза, що може бути помилково оцінено як рак або аденома. Насправді гіперплазія гіпофіза є вторинною внаслідок тривалого підвищення продукції ТТГ. Дані зміни повністю оборотні при адекватно призначеній терапії.
Визначення рівня тиреотропного гормона гіпофіза (ТТГ) є найбільш важливим і чутливим тестом первинної діагностики гіпотиреозу. Концентрація ТТГ в сироватці крові безпосередньо залежить від тиреощного синтезу – продукції ТГ, насамперед тироксину. Саме ступінь зниження рівня Т4 в крові визначає тяжкість гіпотиреозу.
Значна частина тироксину в крові людини пов'язана з так званим тироксинзв'язуючим білком. Зв'язаний тироксин не може проникнути в клітину. Тільки близько 1–2 % є вільним, а значить, функціонально активним. Саме тому більш інформативним вважається визначення саме вільного тироксину – в. Т4.
Більшість референтних лабораторій визначає як нормальний рівень ТТГ 0,4-4,0 мОд/л, однак багато дослідників вважають оптимальним для тиреотропіну коридор значень 0,4-2,0 мОд/л. Саме ці показники є цільовими при веденні пацієнтів із гіпотиреозом. У багатьох країнах для інтерпретації результатів гормональних досліджень прийнято використовувати адаптовані до віку нормативи з урахуванням поступового дозрівання гіпофізарно-тиреоїдної осі, яке закінчується до 10–12 років.
Підвищений рівень ТТГ (4,0–10,0 мОд/л) при нормальних значеннях вільного Т4 вказує на наявність субклінічного гіпотиреозу і вимагає ретельного контролю за біохімічними константами (кожні 2–4 тижні) до остаточної верифікації діагнозу. У пацієнта із субклінічним гіпотиреозом виявляються окремі симптоми гіпотиреозу.
Визначення кісткового віку проводиться у випадках тривалого і тяжкого гіпотиреозу. Вивчення індивідуальних кривих росту також дає додаткову інформацію про тяжкість захворювання і передбачуваний вік його початку.
В етіологічній діагностиці набутого гіпотиреозу істотне значення мають дані УЗД, що дозволяють оцінити ехогенність і васкуляризацію тиреоїдної тканини, наявність кіст. При йодному дефіциті залоза зазвичай збільшена у розмірі, але її структура та ехогенність страждають незначно. При аутоімунному тиреоїдиті найчастіше має місце збільшення ЩЗ і її гетерогенність.
Із метою виключення аутоімунного характеру ураження ЩЗ проводять визначення антитіл до тиреопероксидази та/або тиреоглобуліну. їх високі титри свідчать на користь хвороби Хашимото (аутоімунного тиреощиту). Низькі титри антитіл істотного діагностичного значення не мають і є відображенням запальної атаки на тиреоїдну тканину.
Терапія. Основу терапевтичних заходів при маніфестному набутому гіпотиреозі становить призначення L-тироксину. Основною метою лікувальних заходів є нормалізація гормонального фону, купірування клінічних проявів, нормалізація лінійного росту, фізичного і нервово-психічного розвитку. Доза L-тироксину підбирається індивідуально під контролем клінічних проявів і біохімічних показників. Призначення препарату рекомендується в дозі, що дозволяє нормалізувати рівень ТТГ і підвищити концентрацію вільного Т4 до верхньої межі нормальних значень. Контроль дози проводиться кожні 4–6 місяців.
У більшості випадків гіпотиреоз потребує довічної замісної терапії. Однак існують дані, що сапліментація йоду у вигляді препаратів калію йодиду в пацієнтів із йододефіцитним гіпотиреозом, особливо у його субклінічній фазі, може повністю відновити тиреоїдний синтез без введення тироксину. Контрольований гіпотиреоз не призводить до значимого скорочення тривалості життя і зниження його якості.
Йододефіцитні стани в дітей раннього віку
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Актуальні питання педіатрії у практиці сімейного лікаря» автора Автор невідомий на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Гіпотиреоз при йодному дефіциті“ на сторінці 2. Приємного читання.
