При ЗДА І ступеня та ЗДС поєднання зазначених клінічних синдромів може не бути. Більш типові помірно виражені поодинокі симптомокомплекси. У той же час запізніла діагностика й лікування спричиняють поглиблення дефіциту заліза й тяжкі функціональні та метаболічні розлади. У зв'язку з цим велике значення в діагностиці залізодефіцитної анемії мають дані лабораторних досліджень.
Вікові особливості перебігу залізодефіцитної анемії. У різних вікових групах залізодефіцитні стани мають свої особливості. Для дітей першого року життя типові прояви ЗДА, і практично у всій популяції можна діагностувати ЗДС. Так, у недоношених дітей реутилізація заліза в перші два тижні життя знижена або навіть відсутня. Надалі залізо надходить в організм тільки з їжею, в основному з продуктами тваринного походження. Кількість заліза в їжі дитини першого року обмежена й не покриває потреб посиленого кровотворення та росту. Неонатальні запаси заліза вичерпуються до 3–4-го місяця в недоношених і до 5–6-го – у доношених дітей. Обмежені, мабуть, і можливості засвоєння заліза, оскільки навіть при оптимально збалансованому раціоні й призначенні лікарських засобів, що містять залізо, рівень гемоглобіну до 5–8-го місяця знижується до 110–115 г/л практично в усіх дітей.
Залежно від часу розвитку анемії й переважання того або іншого етіологічного чинника виділяють ранню й пізню анемію недоношених.
Рання анемія недоношених. Ця форма анемії посідає особливе місце серед дефіцитних анемій грудного віку й має складний патогенез. Анемія виникає на 1–2-му місяці життя більше ніж у 50 % недоношених і в 5 % доношених дітей, у яких її називають фізіологічною доброякісною анемією. Виникненню цього стану сприяють: внутрішньочерепна пологова травма, пренатальна дистрофія, інфекція, дефіцит у матері під час вагітності заліза, фолієвої кислоти, вітамінно-мінеральних складових. Явні клінічні ознаки анемії, як правило, відсутні. Блідість шкіри помірно виражена й відзначається при зниженні рівня гемоглобіну менше від 80 г/л. При дослідженні периферичної крові виявляють нормо- або гіперхромну, норморегенераторну анемію, що часто досягає тяжкого ступеня. Основними причинами розвитку ранньої анемії вважають посилений фізіологічний гемоліз еритроцитів, що містять фетальний гемоглобін, недостатню функціональну й морфологічну зрілість кісткового мозку, зумовлену передчасними пологами або індивідуальними особливостями (зокрема, у доношених дітей). Велике значення має також зменшення продукції тканинних еритропоетинів внаслідок гіпоксії, що виникає при народженні дитини. Проте в генезі цієї анемії важливу роль відіграє й дефіцит багатьох необхідних для кровотворення речовин, що відкладаються в депо тільки в останні 2 місяці вагітності, таких як білок, вітаміни С, Е, групи В, мідь, кобальт. Ці речовини забезпечують всмоктування, транспорт, обмін і фіксацію заліза в молекули гема, а також стабільність оболонок і мембран еритроцитів. Має значення й дефіцит заліза в депо, завуальований поточним гемолізом, що чітко проявляється мікроцитозом і гіпохромією частини еритроцитів, зниженням рівня сироваткового заліза й числа сидероцитів у пунктаті кісткового мозку. Як тільки вичерпуються неонатальні запаси заліза та припиняється поповнення заліза за рахунок масивного гемолізу, рання анемія переходить у пізню анемію недоношених або аліментарно- інфекційну анемію доношених дітей.
Пізня анемія недоношених (конституційна). Розвивається на З–4-му місяці життя внаслідок виснаження неонатальних запасів заліза в депо. Клінічні прояви її, як правило, незначні. Дані лабораторних досліджень свідчать про переважний дефіцит заліза. Аліментарну та аліментарно-інфекційну анемію спостерігають у другому півріччі життя в доношених дітей. Поряд із виснаженням депо заліза в її формуванні відіграють роль порушення вигодовування. Інфекційні захворювання, частіше за все ГРВІ, у більшості випадків супроводжуються зміною кишкової мікробіоти, що погіршує перебіг анемії.
Залізодефіцитна анемія підліткового віку. Особливістю клінічних проявів цієї анемії у підлітків є запаморочення, непритомність, артеріальна гіпотензія, яскраво виражений астеноневротичний синдром. У дівчаток-підлітків можливий перебіг залізодефіцитної анемії у вигляді хлорозу. Анемічні зміни виникають на фоні порушення режиму харчування й ендокринної дисфункції. Виявляють слабкість, стомлюваність, анорексію, спотворення смаку (pica chlorotica), запаморочення, іноді непритомність, серцебиття, болі в епігастрії, нудоту, блювання, запор. Характерна алебастрова, іноді із зеленуватим відтінком блідість шкіри, порушення менструального циклу (оліго- або аменорея). Одужання часто спонтанне, можливі рецидиви. Лабораторні дослідження свідчать про переважний дефіцит заліза.
Майже у 50 % спортсменів-підлітків, особливо у хлопців, виявляють латентний залізодефіцитний синдром. Майже у 20 % реєструється залізодефіцитна анемія І ступеня. Це пов'язано насамперед із посиленим використанням заліза в структурах міоглобіну, інтенсивністю процесів росту.
Одним із простих тестів на виявлення залізодефіцитного стану є симптом бітурії (рожеве забарвлення сечі після вживання червоного буряка). Пояснюється це тим, що при достатній кількості заліза печінка за допомогою залізоутримуючих ферментів здатна повністю обезбарвлювати фарбник буряка. Крім того, цей симптом може свідчити про транзиторний імунодефіцитний стан.
Діагностика
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Актуальні питання педіатрії у практиці сімейного лікаря» автора Автор невідомий на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Клініка залізодефіцитної анемії“ на сторінці 2. Приємного читання.
