Причини формування групи дітей, які часто хворіють

Актуальні питання педіатрії у практиці сімейного лікаря

Імунний захист є другим етапом боротьби з патогенними мікроорганізмами. Тільки після того, як збудникам удається подолати мукоциліарний захист, закріпитися на поверхні слизової оболонки й почати розмножуватися, мобілізуються захисні сили імунітету. їх розподіляють на неспецифічні та специфічні.

Неспецифічний захист спрацьовує дуже швидко (протягом декількох годин) і здійснюється в основному фагоцитуючими макрофагами. При масивному розмноженні збудників одночасно розвивається захисна запальна реакція.

Специфічний захист проявляється в локальному утворенні антитіл класу slgA, що перешкоджають фіксації й розмноженню збудників, тому імунітет, що базується на slgA, перешкоджає розвитку інфекції на стадії як зараження, так і захворювання.

Оскільки існує дві форми захисту від інфекцій, то і порушення цього захисту можуть відбуватися на двох рівнях – у вигляді патології мукоциліарного бар'єра та пригнічення імунного захисту.

Ефективність мукоциліарної захисної системи зазнає різних порушень унаслідок зовнішніх і внутрішніх впливів. Зовнішні фактори – шкідливі речовини в повітрі, холод, низька вологість повітря і такі патогенні фактори, як мікоплазми, бактерії й віруси. Відсутність певних факторів, що мають антибактеріальну активність, варто, навпаки, зарахувати до внутрішніх впливів.

І все ж особливе значення мають хронічні ураження слизової оболонки, що виникають під час перебігу рецидивуючих запальних процесів. У ділянці рубцювання епітелію слизової оболонки відбувається застій секрету, що сприяє розвитку інфекції. Секрет зі зміненою в'язкістю гірше транспортується й одночасно підвищує небезпеку виникнення інфекційного процесу, тому хронічні захворювання дихальних шляхів завжди пов'язані з високою схильністю до інфекції.

Значення системи мукоциліарного кліренсу для захисту від проникнення інфекції проявляється не тільки у високій схильності до виникнення інфекцій у хворих, які страждають від хронічних захворювань дихальних шляхів, а й у частоті інфекцій дихальних шляхів у здорових дітей у зимовий період.

Місцева імунна система, що відповідає за захист від інфекцій на поверхні слизових оболонок, може зазнавати різних порушень, що бувають первинними та вторинними, причому вторинні є найчастішою причиною хронічних рецидивуючих інфекцій дихальних шляхів. Ризик інфекції особливо підвищується через те, що фактори, які відповідають за порушення мукоциліарного захисту, одночасно погіршують і імунний захист. Це стосується як інгаляційних, так і інфекційних патогенних факторів.

У разі розрегульованості імунітету під впливом бактерій пригнічується імунна система, що зумовлене як продуктами секреції бактерій, так і ендотоксинами, що звільняються в процесі бактеріолізу. Цій імуностимуляції, що підсилюється зі зростанням числа бактерій, протистоїть зумовлена бактеріемією імуносупресія.

Реабілітація та оздоровлення дітей, які часто і тривало хворіють, потребують планомірного проведення комплексу медико-соціальних заходів. Для кожної дитини необхідно шукати індивідуальні методи оздоровлення з урахуванням етіопатогенезу, впливу факторів зовнішнього оточення, що формують схильність організму дитини до частих респіраторних захворювань. Організація допомоги дітям, які часто хворіють, полягає у проведенні профілактичних заходів, спрямованих на запобігання захворюванням та зміцнення їх здоров'я, а також на своєчасне та повноцінне лікування захворювань.

Підвищення загальної реактивності організму – важливий і загальновизнаний розділ оздоровчих заходів для дітей, які часто і тривало хворіють. Серед методів їх оздоровлення варто відзначити раціональний режим дня, загартування, оптимальне харчування та імунокорекцію. При всьому різноманітті способів оздоровлення таких дітей необхідний строго індивідуальний підхід до застосування конкретного заходу або лікарського засобу в комплексній імунореабілітаційній програмі з урахуванням віку дитини, частоти та тяжкості перенесених ГРЗ, супутньої патології, стану імунної системи дитини, пори року та епідемічної ситуації в регіоні. У виборі методів фармакологічної імуностимуляції та боротьби з інфекцією необхідно бути дуже обережними та ретельно оцінювати кожен крок. Більшість препаратів мають неспецифічну імунотропну дію, підсилюють активність як імуностимулюючих, так і імуносупресивних механізмів, що може викликати несприятливий ефект. Якщо ухвалюється рішення про проведення антибіотикотерапії, необхідно враховувати ту обставину, що таке лікування може призвести до подальшого, вже ятрогенного порушення імунної системи або через пряму імуносупресивну дію цієї терапії, або внаслідок усунення антигенної стимуляції, що захищає організм від реінфекції. Тільки послідовна та комплексна відновна терапія за умови чіткого виконання всіх рекомендацій протягом 2–3 років призведе до помітного зменшення частоти гострих респіраторних захворювань у дітей та збереження їх здоров'я.

Ураховуючи основну роль недостатності та незрілості імунітету в групі дітей, які часто хворіють, для профілактики й лікування в них респіраторних інфекцій особливі надії покладають на імунореабілітаційні заходи, зокрема на сучасну фармакологічну імунокорекцію, яка розглядається як один з основних компонентів патогенетичної терапії рецидивуючих респіраторних інфекцій, а також використовується для профілактики частих ГРЗ. На тлі недостатності імунної системи дія антибіотиків, противірусних, протигрибкових та інших хіміотерапевтичних засобів малоефективна, оскільки ці лікарські препарати тільки пригнічують розмноження збудника захворювання, а кінцеве його виведення з організму є результатом діяльності факторів імунітету. У зв'язку з цим у педіатричній практиці значне місце займають імуномодулюючі препарати.

Нині широко застосовуються імуномодулятори різних видів, що діють на клітини моноцитарно-макрофагальної системи, для активізації специфічних і неспецифічних факторів захисту організму. До препаратів, що мають імуномодулюючу дію, належать бактеріальні препарати, препарати тимуса, кісткового мозку, синтезовані аналоги природних імуномодуляторів та біологічно активних субстанцій (рекомбінантні інтерферони, індуктори інтерфероногенезу).

У будь-якому разі імунокорекцію варто проводити з урахуванням провідної причини схильності до інфекції: у разі ураження Т-лімфоцитарної ланки імунітету використовують препарати тимуса; у разі вродженої імунної толерантності – препарати, що пригнічують активність лейкоцитів-супресорів; у разі алергічних або автоімунних станів – препарати, що активізують Т-супресори; у разі недостатності фагоцитозу – препарати, що активують фагоцитоз.

Проведення неспецифічної імуностимуляції викликає чимало заперечень серед учених. Урахувати різний ступінь активності клітин, підібрати відповідні дози препаратів для диференційованої терапії – дуже важке завдання, тому що треба мати на увазі як індивідуальну реактивність, так і поліморфність патогенетичних факторів, що реалізують схильність до патологічного стану.

Призначення імуностимулюючої терапії без урахування точок впливу препаратів і патогенетичних основ захворювання може призвести до активізації як супресорів, так і хелперів, цитотоксичних клітин (кілерів) і, врешті-решт, до ще більшого дисбалансу імунної системи. При виборі схеми імунокорегуючої терапії в кожній конкретній клінічній ситуації варто враховувати індивідуальні особливості організму дитини після всебічної оцінки анамнезу, клінічного стану та аналізу імунологічних зрушень.

Сторінки


В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Актуальні питання педіатрії у практиці сімейного лікаря» автора Автор невідомий на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Причини формування групи дітей, які часто хворіють“ на сторінці 2. Приємного читання.

Зміст

  • ЗАГАЛЬНА ПРАКТИКА – СІМЕЙНА МЕДИЦИНА ЯК СКЛАДОВА СИСТЕМИ ОХОРОНИ ЗДОРОВ'Я

  • Компетентнісна характеристика лікаря загальної практики – сімейного лікаря

  • Нормативно-правове забезпечення та організація надання педіатричних медичних послуг у практиці сімейного лікаря

  • РОЗДЛ 2. ІМУНОКОРЕКЦІЯ ПОВТОРНИХ ЕПІЗОДІВ ІНФЕКЦІЇ ДИХАЛЬНИХ ШЛЯХІВ У ДІТЕЙ

  • Причини формування групи дітей, які часто хворіють
  • Бактеріальні імунокоректори

  • Вибір необхідного імунопрепарату

  • Бронхо-ваксом (дитячий)

  • Вигодовування дітей першого року життя

  • Прикорм

  • Змішане та штучне вигодовування

  • Захворювання органів дихання у дітей

  • Клінічні прояви ГРВІ

  • Основні принципи лікування дітей із ГРВІ в амбулаторних умовах

  • Профілактика ГРВІ та грипу

  • Гострий ларингіт і ларинготрахеїт

  • Клінічні прояви ГСЛТ

  • Лабораторна діагностика

  • Терапія ГСЛТ

  • Бронхіти

  • Етіологія

  • Гострий обструктивний бронхіт

  • Гострий бронхіоліт

  • Хронічний бронхіт

  • Діагностика

  • Лікування гострого обструктивного бронхіту

  • Лікування гострого бронхіоліту

  • Пневмонія

  • Діагностика пневмонії

  • Вогнищева пневмонія

  • Лікування

  • Захворювання серцево-судинної системи

  • Аритмії при нормальній або порушеній функції кардіостимуляторів різного типу

  • Миготлива аритмія (фібриляція передсердь)

  • -синдром (синдром Вольфа – Паркінсона – Уайта)

  • Тахікардії

  • Невідкладна допомога при синдромі Морганы – Адамса – Стокса

  • Синдром Бругада

  • Порушення проведення імпульсу по шлуночках

  • Неревматичні кардити

  • Синдром артеріальної гіпотензії

  • Патогенез артеріальної гіпотензії

  • Діагностика

  • Лікування артеріальної гіпотензії

  • Вегетативна дисфункція у дітей

  • Суглобовий синдром у дітей

  • Рахіт

  • Діагностика

  • Залізодефіцитні стани в дітей

  • Клініка залізодефіцитної анемії

  • Діагностика

  • Профілактика залізодефіцитних станів у дітей

  • Захворювання органів травлення

  • Причини виникнення кишкового дисбіозу в дітей

  • Клініка кишкового дисбіозу

  • Лікування кишкового дисбактеріозу в дітей

  • Функціональні гастроінтестинальні розлади в дітей раннього віку

  • Дискінезії жовчовивідних шляхів у дітей

  • ЙОДНИЙ ДЕФІЦИТ ТА ЙОДОДЕФІЦИТНІ ЗАХВОРЮВАННЯ

  • Йододефіцитний зоб (простий, дифузний, нетоксичний, ендемічний)

  • Гіпотиреоз при йодному дефіциті

  • Йододефіцитні стани в дітей раннього віку

  • Методи профілактики йододефіцитних захворювань

  • Ацетонемічний синдром

  • Коматозні стани при цукровому діабеті в дітей

  • Додаток. Календар профілактичних щеплень в Україні

  • Рекомендовані щеплення

  • Щеплення, що проводяться на ендемічних і ензоотичних територіях та за епідемічними показаннями